- •Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємства.
- •Правові основи функціонування під-ва.
- •Класифікація та структура
- •Об’єднання під-в
- •Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підпр. Дія-сті.
- •Міжнародна підпр. Дія-сть.
- •Сутність і функції процесу управління
- •Методи управління діяльністю під-в
- •Організаційні структури управління під-вами
- •Вищі органи держ. Управління
- •Поняття, класифікація, структура персоналу
- •Визначення чисельності окремої категорії працівників
- •Кадрова політика
- •Система управління персоналом
- •Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу під-в.
- •19. Оцінка, класифікація та структура основних фондів
- •20. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів
- •21. Ефективність відтворення та використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.
- •23. Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття, склад і структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб'єктів господарювання
- •32. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •34. Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •36. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями.
- •37. Поняття напрями та об'єкти організаційного прогресу
- •48.Суспільні форми організації в-ва.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •64. Продуктивність праці персоналу
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.
- •76. Формування й використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •82. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств
73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.
Об'єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об'єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок).
у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат.
Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватись таких вимог:
максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, треба обчислювати прямо на окремі вироби;
статті непрямих витрат необхідно формувати так, щоб їх можна було цілком обґрунтовано розподілити між виробами.
Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме так:
сировина та матеріали;
енергія технологічна;
основна заробітна плата виробників;
додаткова заробітна плата виробників;
відрахування на соціальні потреби виробників;
утримання та експлуатація машин і устаткування;
загальновиробничі витрати;
загальногосподарські витрати;
підготовка та освоєння виробництва;
позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).
Сума перших семи статей становить цехову, дев'яти — виробничу і всіх статей — повну собівартість.
74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
Ціна — це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці.
Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (дохідності) кожному нормально працюючому продуценту, посереднику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та споживчого призначення.
За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулювання застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни.
Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також тарифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.
Загальними чинниками, що визначають ціни на товари продукцію, послуги), переважно є:
- гнучкість попиту: зростання цін зумовлює зменшення попиту, і навпаки;
- високі технічні параметри та низька вартість експлуатації: вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна;
- орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхню ефективність: чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна;
- можливість надати готовому виробу більшої привабливості для покупців: зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців.
Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою
Ц = СВ + П, (16.21)
де СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).
2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули
Ц= Сзм + (Спост + Пзаг) \ N
де Сзм — змінні витрати на одиницю продукції (послуги);
Спост— постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік);
Пзаг— загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (надання послуги) за той самий період;
N— обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.
3. Установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.
4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.
5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).
6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги.
7. Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).
8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).
9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.
10. Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.
11. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).
12. За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.
Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики підприємства (організації).
Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно з мінливою кон'юнктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.