23. Поняття нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси.

це складова частина потенціалу під-ва, яка забезпечує е.користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа отримання доходів та не визначені майбутні розміри цих доходів.

Поняття нематеріальних ресурсів фактично ототожнюється з поняттями об'єктів інтелектуальної власності, які можуть включати:

1. Об'єкти промислової власності:

• винаходи;• корисні моделі;

• промислові зразки;

• товарні знаки та знаки обслуговування;• фірмові найменування.

2. Об'єкти, що охороняються авторським та суміжними правами – це твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, усній, образотворчій та об'ємно-просторовій формах. Суміжні права – це права, які примикають до авторського права і є похідним від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців; 2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

3. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності – це ре-ти творчої д-ті людини, які не належать до перших двох складових об'єктів інтелектуальної власності, а саме: раціоналізаторські пропозиції; «ноу-хау»;

комерційна таємниця.

24. Поняття нематеріальних активів.

Нематеріальні активи під-ва.це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів під-ва та їх використання в гос. д-ті з метою одержання доходу. До складу нематеріальних активів включаються:1) права користування природними ресурсами;2) право користування майном;

3) права на знаки для товарів та послуг; 4) права на об‘єкти промислової власності; 5) авторські та суміжні з ними права;

6) гудвіл – різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства;

7) інші нематеріальні активи. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Передача права власності на використання нематеріальних ресурсів іншим суб'єктом здійснюється у формі ліцензійної угоди – договору, згідно з яким власник нематеріального ресурсу (ліцензіар) передає іншій особі (ліцензіату) ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо.

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

Види ліцензій: 1. Роялті – періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди; вони встановлюються у вигляді фіксованих ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції. Ставка роялті

R_S = ,

де R_S – ставка роялті у % від вартості чистого продажу; R – річна сума роялті; S – річна вартість чистого продажу за вирахуванням непрямих податків, зборів, мита;

2. Паушальна виплата – фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди; її величина не залежить від майбутніх обсягів в-ва та збуту ліцензійної продукції:

П=

де П – величина паушального платежу;

n – термін дії ліцензії;

S_t – річна вартість чистого продажу в рік t;

к – ставка дисконту.