- •Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємства.
- •Правові основи функціонування під-ва.
- •Класифікація та структура
- •Об’єднання під-в
- •Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.
- •Договірні взаємовідносини і партнерські зв’язки у підпр. Дія-сті.
- •Міжнародна підпр. Дія-сть.
- •Сутність і функції процесу управління
- •Методи управління діяльністю під-в
- •Організаційні структури управління під-вами
- •Вищі органи держ. Управління
- •Поняття, класифікація, структура персоналу
- •Визначення чисельності окремої категорії працівників
- •Кадрова політика
- •Система управління персоналом
- •Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу під-в.
- •19. Оцінка, класифікація та структура основних фондів
- •20. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів
- •21. Ефективність відтворення та використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства.
- •23. Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальних активів.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.
- •27. Ефективність використання оборотних коштів.
- •28. Поняття, склад і структура інвестицій
- •29. Визначення необхідного обсягу джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб'єктів господарювання
- •32. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •34. Інвестиційні проекти підприємств.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •36. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями.
- •37. Поняття напрями та об'єкти організаційного прогресу
- •48.Суспільні форми організації в-ва.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств
- •55.Методологічні основи планування.
- •56.Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57.Тактичне і оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції
- •60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •62. Стандартизація та сертифікація продукції
- •63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль
- •64. Продуктивність праці персоналу
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці
- •68. Доплати і надбавки до зарплати та організація преміювання персоналу
- •69. Участь працівників у прибутках підприємства.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •71. Управління витратами на підприємстві.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності підприємства.
- •76. Формування й використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
- •78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.
- •79. Чинники зростання ефективності виробництва
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства
- •82. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими
- •83. Служба безпеки підприємства.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств
64. Продуктивність праці персоналу
Під продуктивністю праці розуміють ефективність трудових витрат, тобто здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію живої, уречевленої і майбутньої праці. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції чи обсягом робіт або послуг, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці роботи, продукції чи послуг.
Показниками виробітку продуктивності праці можуть служити натуральні (коли випускають однорідну продукцію) і умовно натуральні показники.
Трудові показники потребують добре налагодженої роботи з технічного нормування та обліку праці. Методами вимірювання та показниками рівня продуктивності праці є:
прямий, тобто виробіток, коли обсяг продукції ділиться на чисельність працівників.
обернений, тобто трудомісткість, коли трудозатрати (в годинах) діляться на обсяг продукції.
Показниками рівня виробітку є:
натуральні
трудові
вартісні
Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм потребують класифікації чинників її динаміки. Всі чинники зростання продуктивності праці поділяють на зовнішні (законодавство, політика, ринкова інфраструктура) і внутрішні (тобто характер продукції, матеріали, енергія, персонал та інше).
У практиці управління підприємством завжди є актуальною необхідність визначення кілкісного впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці.
Класифікація чинників для розрахунку зростання продуктивності праці залежить від:
структури зрушення у виробництві
підвищення технічного рівня виробництва
удосконалення управління організації виробництва та праці
збільшення обсягів виробництва
галузеві фактори
освоєння нових виробничих об’єктів.
65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
Система мотивації характеризує сукупність взаємозв'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).
Вплив керуючої підсистеми підприємства на чинники поведінки залежить від пізнання елементів не лише індивідуальної психології, що визначає вчинки кожного працівника, а й колективної психології певних груп працівників. Саме цим пояснюється необхідність конструювання багатофакторних моделей мотивації, що в них остання стає функцією потреб, очікувань і сприймання працівниками справедливості винагороди. Результативність діяльності конкретного працівника зумовлюється передовсім індивідуальними можливостями та особистою заінтересованістю, а також усвідомленням його власної ролі в колективних зусиллях. Обсяг затрат праці залежить від оцінки працівником достатності рівня винагороди й упевненості в тім, що її буде отримано.
Фактори, що зумовлюють поведінку працівника: фізичний тип особистості (вік, стать тощо), рівень самосвідомості та освіченості, професійна підготовка, психологічний клімат у колективі, вплив зовнішнього середовища тощо.
Щодо колективної психології, то формування дійової системи мотивації спирається на постійний аналіз і вдосконалення відносин між: роботодавцями й найманими працівниками; керівниками та їхніми підлеглими; конкуруючими робочими групами; групами, що виконують споріднені функції.
Система мотивації на рівні підприємства має базуватися на певних вимогах, а саме:
• надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
• узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний спіх;
• створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;
• забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;
• підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівниками та робітниками.
Окрім загальновживаної класифікації методів мотивації, їх можна поділити ще й на індивідуальні та групові, а також на зовнішні — винагороди, що надходять іззовні, та внутрішні — винагороди, що надаються самою працею (почуття значущості праці, самоповаги та ін.).
Принципи матеріального заохочення:
• комунікація, співробітництво та згода між працівниками та адміністрацією щодо загальних принципів системи;
• обґрунтована система оцінки робіт та визначення обсягу останніх;
• добре осмислені та обґрунтовані критерії виміру та оцінки; виважені нормативи, контроль за ними, періодичний перегляд; чітке узгодження заохочення з результативністю діяльності; винагородження, особливо додаткове, не за рівень результативності взагалі, а саме за той, що його передовсім зв'язано з якістю.
Принципи регулювання поведінки:
• необхідність брати до уваги тільки реально можливі за даних умов поведінкові явища;
• використання як основних показників частотності конкретних явищ поведінки;
• важливість спостереження за поведінкою в рамках конкретної ситуації.