4. Об’єднання під-в

Згідно з чинним законодавством в України можуть створюватися ы функціонувати наступні типи об’єднань під-в та організацій:

1)асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну дія-сть будь-якого з її учасників.

2)корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3)консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4)концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю. Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам.

5)холдинги – спеціально організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою дія-стю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших під-в, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Об’єднані у холдингу суб’єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої дія-сті належить холдинговій компанії.

9)фінансові групи - об’єднання створюються за рішенням Каб. Міністрів Укр. для реалізації пріоритетного розвитку галузей виробництва.

5. Ринкове середовище господарювання під-в та організацій.

У широкому розумінні, ринок – це місце прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні, ринок – це сфера товарного обігу і зв'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками і споживачами у процесі купівлі-продажу товарів.

Ф-ції ринку:

• Зв’язок між виробництвом та споживанням;

• Регулятивно-контрольна;

• Стимулююча.

Структура ринку:

• суб'єктний склад ( ринок споживачів, виробників, проміжних продавців, державних і громадських установ, міжнародний ринок).

• продуктово-ресурсне накопичення ( ринок продовольчих і непродовольчих товарів, знаряддя і предметів праці, житла, землі, природних багатств та корисних копалин, побутових, транспортних, комунальних та ін. послуг., валюти, грошей та цінних паперів. ).

• елементно-технологічні зв'язки ( ринок засобів виробництва, предметів споживання, інновацій та інформації, інвестицій, робочої сили, грошово-кредитний, валютний).

- Територіально-просторова організація (місцевий, регіональний, національний, транснаціональний, світовий).

Інфраструктуру ринку становить сукупність організацій (установ), які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових елементів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.

До найбільш важливих елементів ринкової інфраструктури належать: комерційні інформаційні центри; сировинно-товарні, фондові, валютні біржі; комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні банки; транспортні й складські мережі.

6. Під-во як сучасна форма господарювання

Підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку. Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи — підприємця або юридичної особи — підприємства.

Суть підприємництва найбільш повно проявляється у функціях, які воно виконує.

Творча функція підприємництва полягає у генеруванні та реалізації нових ідей, здійсненні техніко-економічних проектів задля досягнення мети виробництва.

Ресурсна функція підприємництва передбачає найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових і інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки і техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва полягає в умінні поєднувати ресурси виробництва в оптимальних пропорціях та здійснювати контроль за використанням їх.

Важливо усвідомлювати, що підприємництво (бізнес) завжди має здійснюватися за науково обгрунтованими принципами. До цих принципів належать: 1) вільний вибір бізнесової діяльності; 2) за­лучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності; 3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників; 4) вільне розпоряджання прибутком (доходом), що залишається після внесення обов'язкових платежів до відповідних бюджетів; 5) самостійне здійснення підприємцями — юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1) одноосібна власність; 2) товариства (партнерства); 3) корпорації (акціонерні товариства).

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розумінні цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а також практичної допомоги в справі організації бізнесу.

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання.

Значення полягає у тім, що підприємництво: по-перше, служить головним фактором структурних змін у системі господарювання; по-друге, створює живильне середовище для конкуренції і завдяки цьому стає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку країни в цілому; по-третє, сприяє найефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів; по-четверте, забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.