59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукції через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Маркетинг виконує такі функції:

1. вивчення ринку, його структуризація, а також аналіз і прогнозування попиту

2. вибір елементів ринку прийнятих для підприємства

3. визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку

4. розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів

5. реклама, збут та його стимулювання

6. політика ціноутворення

У своєму розвитку маркетинг зазнав помітної еволюції, етапи якої можна охарактеризувати через зміну його концепцій. Відомі 5 концепцій маркетингу:

1. виробнича

2. продуктова

3. комерційна

4. індивідуального маркетингу

5. соціального маркетингу

Для досягнення своєї мети на ринку підприємство розробляє стратегію і тактику маркетингу. Стратегія маркетингу включає такі основні рішення та обґрунтування:

1. ринок на якому виступає підприємство

2. особливості поведінки на ньому

3. склад і обсяг продукції, яка пропонується на ринку

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється за допомогою тактики маркетингу.

Вивчення ринку не обмежується аналізом попиту і конкурентоспроможності продукції, також вивчається сегмент ринку.

Сегментація дає змогу вибрати охоплення ринку. До таких стратегій належать:

• недиференційований

• диференційований

• концентрований маркетинг

Особливостями визначення суспільного попиту на окремі види продукції є потреба як внутрішнього так і зовнішнього ринку товарів. До цього слід віднести також складання виробничої програми підприємства, головним завданням якої є ресурсне обґрунтування виробничої програми.

60. Матеріально-технічне забезпечення виробництва

У своїй діяльності підприємство використовує сировину, матеріали, паливо, енергію і комплектуючі вироби. Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію і підлягають постійному поновленню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, послугах і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання та видачу окремим споживачам на підприємстві.

Обчислення потреби в матеріалах визначається залежно від їх призначення. Розрахунки потреби в матеріалах є регулярними і здійснюються на єдиній методичній основі.

Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі і яку слід закупити, визначається за формулою:

,

де Мв – витрати матеріалів за розрахунковий період

Мзп, Мзк – перехідний запас матеріалів на початок і кінець розрахункового періоду.

Запаси матеріалів та їх регулювання здійснюється щоденно. За призначенням запаси поділяються на:

• поточні

• підготовчі

• страхові.

Поточний запас є величиною змінною, він досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів і поступово зменшується в наслідок їхнього використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Підготовчий запас створюється тоді коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки: сушіння, розкрою, правки.

Страховий запас потрібний на випадок можливої затримки надходження чергової партії матеріалів.

Крім цих видів запасів визначається також і оптимальна партія, яка забезпечує мінімальні сумарні витрати на придбання і зберігання матеріалів.

61. Якість і конкурентоспроможність продукції

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Якість характеризується рівнем якості, тобто кількісною характеристикою того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального його рівнів.

Показниками якості продукції є:

1. загальні, які оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства

2. диференційовані, які поділяються на одиничні і комплексні.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються застосовують кілька методів:

1. об’єктивний

2. органолептичний

3. диференційований

4. комплексний

Під конкурентоспроможністю продукції розуміють сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції.

Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що покращує управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів конкурентів за нормативний строк їхньої служби, а також сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.

Основними чинниками підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства є:

• технічні

• організаційні

• економічні та соціальні