49) 3. Суть та фактори міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (МПП) – це найвищий ступінь розвитку суспільно-теориторіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості. Серед чинників розвитку МПП треба відзначити: (природно-географічні умови; технічний прогрес; соціально-економічні умови.) Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП. Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис: (почав переважати інтенсивний тип економічного зростання; з’явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі; скористався виробничий цикл; розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових). Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту. Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва – землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару

50) 26. Суть та характеристика впливу фінансових інструментів торговельної політики.

Найбільш поширеними фінансовими методами торгівельної політики є субсидування, кредитування та демпінг.

Субсидія – це державна грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпортую. Являє собою негативний податок (податок навпаки). Субсидії надаються виробникам товарів, які конкурують з імпортом на внутрішньому ринку країни, ці субсидії називаються імпортними або внутрішніми субсидіями. Субсидії, які надаються виробникам експортних товарів з метою заохочення їх вироб­ництва й просування на зовнішній ринок, називаються експортними субсидіями.

Надання національним виробникам експортної субсидії (рис. 2.5.) призведе до зростання пропонування експорту. Рівновага попиту на експортну продукцію та пропонування експортної продукції зміщується з точки Е в точку Е₁. Площа тонованого прямокутника відповідає ви­даткам держави на субсидії експортерам. Оскільки експортна субсидія стимулює розширення поставок на зовнішній, а не на внутрішній ринок країни, на внутрішньому ринку ціна товару зросте до рівня Р₂. На зовнішньому ринку експортер продає товар за нижчою ціною Р₁, але доход він отримує однаковий що від продажу на зовнішньому, що на внутрішньому ринку, оскільки різницю між зовнішньою й внутрішньою ціною становить величина субсидії . Експортна субсидія не приносить доходу і негативно впливає на добробут вітчизняних споживачів.

С убсидування експорту може здійснюватись також у прихованій формі експортного кредитування. Кредити експортерам надають державні банки за нижчою від ринкової ставкою проценту. Державні кредити також можуть надаватися іноземним імпортерам при умові, що вони будуть купувати товар тільки у виробників країни, яка надала цей кредит.

Екстремальним випадком субсидування експорту є демпінг – просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, що існують країні експорту або країні імпорту.