Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
описові по алфавіту.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

69) 25. Характеристика впливу на економіку вимог про вміст місцевих компонентів. Графічна модель.

Вимоги про вміст місцевих компонентів — прихований метод торговельної політики держави, який законодавчо встановлює частку участі національних виробників у виробництві імпортованого товару. Зазвичай вимога про вміст місцевих компонентів використовується країнами, що розвиваються, у рамках політики імпортозаміщення, яке передбачає створення та нарощування національної бази виробництва імпортних товарів, з метою наступної відмови від їх імпорту. Уряди розвинених країн використовують вимогу про вміст місцевих компонентів з метою запобігання переміщення виробництва у країни, що розвиваються, з більш дешевою робочою силою і зберегти тим самим рівень зайнятості. Наприклад, США зобов´язують іноземних постачальників автомобілів на американський ринок, зокрема японських, розширити використання комплектуючих частин американського виробництва, робочої сили та послуг у сфері реклами.

70) 29.Характеристика впливу правових інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами.

Серед нетарифних інструментів представлені правові інструменти, які докладно вивчаються міжнародним правом, але тісно пов´язані з міжнародними відносинами, зокрема з міжнародною торгівлею.

Фундамент міжнародного правопорядку утворюють основні принципи міжнародного права. Вони виконують одночасно дві функції:

1)сприяють стабілізації міжнародних відносин, обмежуючи їх певними нормативними рамками;2)закріплюють усе нове, що з´являється у практиці міжнародних відносин, сприяючи їх подальшому розвитку.

Основні принципи міжнародного права зафіксовані у статуті ООН і носять характер jus cogens, тобто є зобов´язаннями вищого порядку і не можуть бути скасовані державами ні індивідуально, ні за згодою між собою. До міжнародного регулювання економічних відносин, зокрема міжнародної торгівлі, перш за все, застосовують такі загальновизнані норми міжнародного права:

—принцип суверенної рівності держав;—принцип невтручання у внутрішні справи;—принцип співробітництва;—принцип добросовісного виконання міжнародних зобов´язань;—принцип мирного розв´язання суперечок;—принцип непорушності кордонів;—принцип загальної поваги прав людини;—принцип самовизначення народів та націй.

Дія спеціальних або галузевих принципів, розроблених у МЕВ, спрямована передусім на формування торгово-політичних режимів.

Торгово-політичний режим (ТПР) — це сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обігу, закріплених у формі норм національного права та механізмів їх узгодженого регулювання, відповідно до норм та принципів міжнародного права. Або:

ТПР — це сукупність заходів, які застосовуються в певний момент часу в певній країні для регулювання доступу іноземних товарів та послуг на внутрішній ринок, а також для забезпечення доступу вітчизняних товарів та послуг на ринки інших країн.

До спеціальних галузевих принципів міжнародного економічного права належать такі:

—принцип найбільшого сприяння;—принцип національного режиму;—принцип преференційного режиму;—принцип свободи транзиту;—принцип транспарентності;—принцип нотифікації.

При тлумаченні та застосуванні цих принципів необхідно виходити з того, що вони взаємопов´язані, підпорядковуються загальновизнаним принципам міжнародного права й існують у рамках єдиної системи міжнародного права.

У міжнародній торгівлі основоположним є принцип найбільш сприятливої нації та режим найбільшого сприяння, який цим принципом надається.