- •1.Поняття «культура» як духовного та суспільного феномену. Структура культури
- •2. Українська культура як духовний та суспільний феномен. Її сутність, характерні риси і ознаки
- •4.Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку
- •5. Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6.Світовата і національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки
- •7.Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури. Передумови її виникнення та джерела формування
- •Зовнішні:
- •Внутрішні:
- •8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти. Охарактеризуйте головні періоди становлення українського етносу
- •9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження українського народу
- •10.Матеріальна і духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі
- •11. Трипільська культура 4-2 тис. До н.Е.
- •14.Запровадження християнства та його вплив на культуру Київської Русі
- •15.Розвиток писемності та освіти. Охарактеризуйте літературні пам’ятки Київської Русі
- •16.Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі
- •18.Літописання Київської Русі в контексті духовної культури
- •19.Повість временних літ
- •20. Проаналізуйте літ. Пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»
- •21.Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько-Волинської Русі
- •22.Український Ренесанс у духовній культурі , його особливості та періодизація
- •24.Діяльність культурно-просвітницьких осередків на ниві духовної культури України у добу Ренесансу
- •25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу
- •27/29. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України
- •30.Церковна та культурно-просвітницька діяльність Петра Могили. Могилянська доба в історії української культури.
- •32.Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу
- •33. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу
- •34. Музична культура і театральне мистецтво доби Ренесансу
- •37. Києво-Могилянська академія
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та обр. Мист.
- •43.Генезис та періодизація нац.-культурного відродження в Україні наприкінці 18-почт 20ст.
- •45.Зародження національної ідеї у дворянський період національно-культурного відродження. Аналіз праці «Історія Русів»
- •47. Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського братства
- •48. Культурно-просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні у 60-70-тих роках хіх ст.
- •49.Модерністський період національно-культурного відродження в Україні,особливості,риси.
- •50. Юліан Бачинський та м.Міхновський – виразники укр. Нац. Ідеї
- •51. Національно-культурне відродження в Галичині в хіх- на початку хх ст. Аналіз основних періодів відродження.
- •52. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністровая».
- •53. Охарактеризуйте схеми національно-культурного відродження в Україні на основі праць м. Гроха, р. Шпор люка та і. Лисяка-Рудницького
- •55. Творчий внесок Івана Франка в духовну культуру укр. Народу
- •56. Архітектура і образотворче ми-во Укр. XIX ст. (класицизм і модерн)
- •59. Театр. Мистецтво України 19ст. Діяльність провідних акторів.
- •61. Періодизація духовної культури України хх століття, головні тенденції в її розвитку
- •63.Здобутки української культури на шляху її національно-культурного відродження (1917-1933рр)
- •64. «Розстріляне відродження» 20-30 років та його трагічні наслідки
- •67. Лесь Курбас – видатний діяч украънського театрального мистецтва
- •68. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •70.Художня культура України 20 століття: тенденції розвитку, досягнення.
- •72. Театральне мистецтво України xXст. Кіномистецтво
- •73.Соціокультурна ситуація в Україні наприкінці 20- початку 21 ст.
16.Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі
Запровадження християнства на Русі мало великий вплив на розвиток кам'яної архітектури. Першою кам'яною церквою на Русі вважається Десятинна, побудована у Києві 989 — 996 pp. Це був хрестовокупольний храм з трьома нефами, оточений галереями, прикрашений мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. На утримання церкви князь Володимир виділив десяту частину своїх доходів, тому й назвали її Десятинною.
Першою світською спорудою з каменю в Києві є палац князя Володимира, зведений наприкінці X —початку XI ст. Палац збудовано з поєднанням візантійських і ранньороманських традицій зодчества.
В Київській Русі сформувалася власна культура будівництва, що відрізнялася від іноземних технологій. У місцевій архітектурі почали використовувати глибокі (на 2 — 4 м) і широкі фундаменти, що викладалися з грубого каміння, залитого цементом (так звана рустика). Стіни мурувалися з тонких смуг цегли, які чергувалися із товстими шарами цементу особливого складу, де основним компонентом слугувало вапно. Для полегшення будівлі, а також поліпшення акустики всередині споруди в стінах залишалися порожнечі, утворені закладеними в їх товщу глиняними глечиками.
Зовні церкви майже не прикрашалися. Красу храму створювала гармонія його форми загалом, яка мала символізувати гармонію світобудови, створеної з хаосу Божим Словом. Для цього ретельно вибиралося місце під будівництво, частіше на узвишші, щоби будова виднілася здалеку і на тлі неба. Головним структурним елементом храму був його центральний купол, розташований на восьмикутному або циліндричному барабані над вівтарем у східній частині споруди або у самому її центрі, якщо форма храму була округлою.
Риси самобутнього давньоруського мистецтва яскраво виявилися у Софійському соборі в Києві — найвизначнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням "руська митрополія", закладена у 1037 p., належить до видатних мистецьких пам'яток стародавності. За розмірами собор перевищував візантійські храми, його мозаїка мала 177 відтінків, що сгворювало багатий колоритний ансамбль. Стіни Софійського собору мали багато фресок зі сценами мирського життя: полювання на диких звірів, народні гуляння, ігри скоморохів та ін.
Софійському собору впродовж віків судилося залишатися і неперевершеним архітектурним шедевром, і, водночас, відповідно до задуму князя Ярослава Мудрого, втіленням ідеї духовної й політичної самостійності, а також соборності давньоруських земель. У різні часи споруда храму зазнавала часткової руйнації, а тому перебудовувалась і оздоблювалась.
17.Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих.
Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом.
У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян..
Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток культури Київської Русі.
Живопис та іконопис
Процес поширення й утвердження християнства на Русі супроводжувався формуванням нових традицій в образотворчому мистецтві. В ході самостійного розвитку давньоруського іконопису традиції візантійської іконографії послаблювалися, створювалися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Першими вітчизняними живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Аліпій (Алімпій) і Григорій, які навчалися іконописного мистецтва у візантійських майстрів. Особливо славилися роботи Аліпія (близько 1050—1114 pp.), котрий, за свідченням Печерського Патерика, "ікони писати хитр був зело". З його іменем окремі дослідники пов'язують ікони "Печерської Богородиці" і так званої Великої Панагії. Наприкінці XI ст. склалася київська іконописна школа, в XII ст. виникають художні школи у великих удільних князівствах: Галицько-Волинсько>гу, Володимиро-Суздальському тощо.
Жанри монументального живопису — фреска і мозаїка — складалися на основі візантійських шкіл.Мистецтво масштабних мозаїчних композицій, як і саме слово "мозаїка", також прийшли з Візантії. Це мистецтво й сьогодні справляє на людину неабияке враження, а для середньовічних русичів воно було наочним чудом. Мозаїка несе в собі ідею гармонійної єдності безлічі різноманітних одиничних компонентів, їх стрункої організації в цілісну картину, де кожен камінчик взаємодіє із сусідніми і взаємодоповнює їх, не втрачаючи одиничних властивостей — кольору і блиску.
Безперечно, мозаїка "Нерушимої стіни" і виконані місцевими київськими майстрами мозаїки Михайлівського Золотоверхого монастиря (1113 p.), 1934 p. вивезені до Москви, становлять перлину давнього вітчизняного мистецтва, здатні задовольнити найвибаг-ливіші художні смаки минулого і майбутнього.
Оскільки мозаїки були дуже дорогими у виконанні, більшість зображень у храмах і в князівських палатах (до нашого часу, на жаль, не збереглися) виконували у вигляді розписів фарбою — фресок. Майстри фрескових розписів працювали не лише над релігійними сюжетами. Світськими за характером були фрески, що прикрашали стіни княжих палат, а в церквах з'являлися розписи, побутові за тематикою, сцени полюваня та княжого життя в галереях Київської Софії. З-поміж інших малюнків трапляються зображення виступу скоморохів — храм на той час був не лише місцем молитви, сюди приходили проводити і години дозвілля.
Цілий світ давньоруського мистецтва в єдиному ансамблі архітектури, живопису і декоративно-прикладного мистецтва дійшов до нас у київському Софійському соборі Головна мозаїка — велична і сувора фігура Христа-Вседержителя на склепінні центрального купола. Автор виявив глибоке розуміння особливостей монументального живопису: зображення виконане широкими лініями, великими колірними площами. Напевно, найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта. Оранта — назва у візантійській традиції сюжету з зображенням Богоматері, яка молиться. Діва Марія, яка підняла у молитовному жесті руки, постає на золотому мерехтливому фоні на склепінні вівтарної апсиди.
Всі стіни, стовпи і склепіння Софійського собору вкривав фресковий живопис.
Отже,запровадження християнства мало колосальний вплив на монументальний живопис та іконопис в Київській Русі,збагативши його самобутністю та неповторністю рис.