- •1.Поняття «культура» як духовного та суспільного феномену. Структура культури
- •2. Українська культура як духовний та суспільний феномен. Її сутність, характерні риси і ознаки
- •4.Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку
- •5. Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6.Світовата і національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки
- •7.Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури. Передумови її виникнення та джерела формування
- •Зовнішні:
- •Внутрішні:
- •8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти. Охарактеризуйте головні періоди становлення українського етносу
- •9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження українського народу
- •10.Матеріальна і духовна культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі
- •11. Трипільська культура 4-2 тис. До н.Е.
- •14.Запровадження християнства та його вплив на культуру Київської Русі
- •15.Розвиток писемності та освіти. Охарактеризуйте літературні пам’ятки Київської Русі
- •16.Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі
- •18.Літописання Київської Русі в контексті духовної культури
- •19.Повість временних літ
- •20. Проаналізуйте літ. Пам’ятку Київської Русі «Слово о полку Ігоревім»
- •21.Здобутки матеріальної та духовної культури Галицько-Волинської Русі
- •22.Український Ренесанс у духовній культурі , його особливості та періодизація
- •24.Діяльність культурно-просвітницьких осередків на ниві духовної культури України у добу Ренесансу
- •25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу
- •27/29. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України
- •30.Церковна та культурно-просвітницька діяльність Петра Могили. Могилянська доба в історії української культури.
- •32.Архітектура і образотворче мистецтво України доби Ренесансу
- •33. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу
- •34. Музична культура і театральне мистецтво доби Ренесансу
- •37. Києво-Могилянська академія
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та обр. Мист.
- •43.Генезис та періодизація нац.-культурного відродження в Україні наприкінці 18-почт 20ст.
- •45.Зародження національної ідеї у дворянський період національно-культурного відродження. Аналіз праці «Історія Русів»
- •47. Суспільно-політична діяльність Кирило-Мефодіївського братства
- •48. Культурно-просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні у 60-70-тих роках хіх ст.
- •49.Модерністський період національно-культурного відродження в Україні,особливості,риси.
- •50. Юліан Бачинський та м.Міхновський – виразники укр. Нац. Ідеї
- •51. Національно-культурне відродження в Галичині в хіх- на початку хх ст. Аналіз основних періодів відродження.
- •52. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці» на ниві духовної культури Галичини. Зміст альманаху «Русалка Дністровая».
- •53. Охарактеризуйте схеми національно-культурного відродження в Україні на основі праць м. Гроха, р. Шпор люка та і. Лисяка-Рудницького
- •55. Творчий внесок Івана Франка в духовну культуру укр. Народу
- •56. Архітектура і образотворче ми-во Укр. XIX ст. (класицизм і модерн)
- •59. Театр. Мистецтво України 19ст. Діяльність провідних акторів.
- •61. Періодизація духовної культури України хх століття, головні тенденції в її розвитку
- •63.Здобутки української культури на шляху її національно-культурного відродження (1917-1933рр)
- •64. «Розстріляне відродження» 20-30 років та його трагічні наслідки
- •67. Лесь Курбас – видатний діяч украънського театрального мистецтва
- •68. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •70.Художня культура України 20 століття: тенденції розвитку, досягнення.
- •72. Театральне мистецтво України xXст. Кіномистецтво
- •73.Соціокультурна ситуація в Україні наприкінці 20- початку 21 ст.
27/29. Розвиток освіти і наукових знань в Україні в добу Ренесансу. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл
Братський рух в Україні містить у своїй основі громади свідомих громадян навколо православних церков, своєрідні національно-культурні організації. Зберігся документ, датований 28 грудня 1544 р. про заснування у Львові братства при церкві св.Ми-колая. Особливо інтенсивно подібні громади утворювалися в останній третині XVI ст. —після Люблінської унії 1569 р. і в період підготовки Берестейської унії 1596 р. У відповідь на засилля єзуїтських колегій, на католицьку пропаганду вищості латинського обряду й верховенства Папи Римського у християнській церкві братські громади взяли на себе відповідальність за стан Православної церкви, а також традиції української культури. Внаслідок політики католицької Речі Посполитої, через брак належної освіти ієрархії та через симонію — продаж високих посад у церкві часто непридатним до служіння людям, Православна церква втратила роль оберега традицій культури. Ініціатива перейшла до світських організацій заможних міщан і селян — ремісників, купців, дрібних власників, занепокоєних майбутнім своєї культури. Так, окремі організації зливаються у потужний братський рух, який у багатьох відношеннях знаменує розвиток української культури у другій половині XVI —першій третині XVII ст.
В братському русі, який охопив територію західноукраїнських земель і торкнувся навіть Києва, активністю вирізнялося Львівське Ставропігійське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське братства. Збереглися статути і братських громад, і особливо братських шкіл, які вражають гуманістичним змістом, турботою про людину та її гідне життя. На збереження традицій культури була спрямована наукова і видавнича діяльність братств.
28. Львівська братська школа та її внесок у духовну культуру України
У визволенні від національного і релігійного гніту українського народу важливу роль відіграли братства, які були розповсюджені в Україні у 16-17 ст. Братства – це організації міського населення, передусім ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьби проти ополячення та окатоличення українського населення. До братств приймалися всі православні незалежно від національності, соціального походження чи майнового стану. Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала школа львівського братства, відкрита 1586 року, яка за організацією навчання і розпорядком шкільного життя перевершила подібні західноєвропейські школи того часу. За зразком цієї школи відкрилися братські школи і в інших містах. Молодші школярі навчалися грамоти, старші вивчали старослов'янську, грецьку і латинську мови, граматику, риторику і елементи філософії. Школа була й осередком розвитку хорового співу та українського шкільного театру. У вивченні мов братські школи, як правило, пройшли дві стадії: греко-слов’янську, потім – латино-польську. На першому місці завжди стояло вивчення слов’янської мови. На другому місці – грецької мови, оскільки вона давала змогу засвоювати на високому рівні античну наукову літературу.
На другій стадії розвитку братських шкіл вивчалася ще й латинська мова, яку спочатку не вивчали, адже нею велись богослужіння у католиків. Пізніше братчики зрозуміли необхідність латині, оскільки вона є мовою західної науки (для продовження освіти у західних навчальних закладах). Польську мову вчили аби влада дозволила відкрити школу. У першій чверті XVII ст. почали викладати українську мову. Гетьман П. Сагайдачний заповів значні кошти на потреби школи. Л.б.ш. справила великий вплив на розвиток освіти не тільки в Україні, а й у Білорусії, Молдавії та ін.
В 1591 була надрукована грецько-старослов'янська граматика "Адельфотес", складена учнями школи й учителем Арсенієм Еласонським.
При Львівській школі була власна багата бібліотека. В ній зберігалися грецькі та латинські видання творів Арістотеля, Платона, інші філософські трактати. Поряд з ними бібліотека мала твори римських поетів Вергілія, Овідія, Ціцерона тощо. Велика увага приділялась вивченню музики. Взагалі вважається, що саме братські школи започаткували музичну освіту в Україні. Про організацію роботи братських шкіл дає уявлення статут Львівської школи "Порядок шкільний" 1586 р. Він свідчить про демократичний устрій школи: навчалися діти різних станів; відношення вчителя до дітей визначалось не за станом, а за успіхами у навчанні (учень займав місце на лаві під час занять залежно від успіхів у навчанні, але не за походженням); ректор і вчителі вибирались на загальних зборах братства. Досить серйозні вимоги ставилися до вчителя. Братські школи відіграли важливу роль у національному відродженні. Вони виховували своїх учнів в дусі патріотизму, любові і поваги до рідної мови, до культури свого народу.