59. Театр. Мистецтво України 19ст. Діяльність провідних акторів.

Поч. 19ст. ознаменувався розвитком аматорського театр. руху, в якому провідна роль належала приватним театральним установам (мандрували Україною (ярмарки), ставили опери, трагедії, комедії, водевілі, балети тощо укр, пол, рос, а найчастіше мішаниною з цих мов;драм.твори того часу повні сентименталізму, це переважно мелодрами; улюблені персонажі – розбійники, русалки, німфи). У Києві при родині Ліндфорсів діяв аматор. театр, в якому починали діяльність Лисенко та Старицький. У 1789.р. – перший постійний театр у Харкові, 1803 – Києві та Одесі, ще пізніше у Полтаві, Бердичеві. Але працювали в них мандрівні трупи з перекладними з рос. п»єсами. Генерал-губернатор Полтави Рєпнін започатковує у Харкові стаціонарний театр, куди у 1818 запрошує Котляревського(на той час знаного актора). Працював там і молодий комік Щепкін, він походив із кріпаків, але в 1821 його викупили полтавці; грав у Харкові, Полтаві, Києві, а з 1822 у Москві. Саме від Михайла Щепкіна та Карпа Соленика почалось реальне відтворення образу укр. селянина. Керуючи театром, Котляревський поставив з успіхом укр.мовою «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника». Від них почалась ера укр.. світського театру. Багато театр.творів належать Квітці-Основ»яненку – драма «Щира любов», водевіль «Бой-жінка, співогра «Сватання на Гончарівці». Дуже поширений жанр співогри – ґрунт для муз. комедій, оперет, водевілів. У Харкові, Полтав, Катеринославі працювали відомий актор Іван Дрейсіг, комед. актор, оперний співак і композитор Семен Гулак-Артемовський. У 60-х роках діяло “Артистичне товариство” в Єлисаветграді (Дніпропетровськ), було поставлено “Назара Стодолю” Т. Шевченка, у 70-х – оперу С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” (1862). Царські укази (емський 1876) всіляко перешкоджали театральній справі – заборонялися постановки україномовних творів. 1881 – після активних протестів уряд дозволив ставити малорос. п»єси.(дозволу добився Марко Кропивницький – його називали “укр. Шекспіром”). З його іменем пов’язана ціла епоха: актор, драматург, режисер, письменник, композитор, співак, громадський діяч. Він виплекав справжніх зірок світової сцени (Левицький, Борисоглібська, Зарицька), а театр став у ряд кращих в Європі. Колектив з успіхом гастролював в імперії, Варшаві, Мінську, Вільно, Тифлісі, в містах Галичини, Австро-Угорщини Власну театральну трупу створив у Києві драматург Михайло Старицький, творчість якого сповнена укр. духом (підготував з Лисенком лібрето з повістей Гоголя та Кухаренка.)

У 1882 р. Кропивницький створив професійний театр, в якому працювали Марія Заньковецька, брати Тобілевичі – М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий,їхня сестра М. Садовська-Барілотті; комік А. Максимович; Г.Затиркевич-Карпінська.Театр гастролював у Києві, Чернігові, Полтаві, Харкові. Корифеї несли ідеали гуманізму у неписьменний люд, долаючи нестатки і обмеженість репертуару. У 1885 театр розпався, протягом 80-90 діяло кілька проф. театрів. Занковецька – дебют. роль 1882 – Наталка-Полтавкав театрі Кропивницького. Відтоді грала у трупах Кропивницького, Старицького, Садовського,Саксаганського, Карпенка-Карого, «Рус. театрі»

На укр. землях під австр. владою вистави укр. мовою – рідкісне явище. Перша – постановка «Наталки-Полтавки»(травень 1848) в Коломиї під назвою «На милування нема силування». Тоді ж – гурток любителів театру у Перемишлі.

У 19ст були споруджені перші будівлі для театрів: у Києві (1897 – 1901) – арх. Шребер, в Одесі (1884 – 1887), арх. Фельнер і Гельмер, у Львові (1897 – 1901) – арх. Горголевський. У 1864 р(29.03). у Львові виник театр “Руська бесіда”, ініціатор – Ю.Лаврівський, перша вистава – у приміщенні Народного дому. Існував з невеликою перервою 50р., давав вистави у Львові, Коломиї, Станіславі, Чернівцях..

60.