25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні у добу Ренесансу

До українських гуманістів XV — XVI ст. відносимо передусім тих, хто сам усвідомлював себе українцем ("рутенцем"), наголошував на цьому. Конфесійні чи мовні ознаки при цьому не мають суттєвого значення. Разом з тим багато з українських гуманістів того періоду водночас належать до кола діячів інших культур, насамперед, польської.

Зачинателями гуманістичної культури в Україні і найвизначнішими гуманістами другої половини XV — поч. XVII ст. стали такі поети, письменники, теологи і вчені: Григорій Саноцький (Гжегош із Санока) (1406 — 1477), Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450 — 1494), Павло Кросненський (Русин із Кросна) (бл. 1470 — 1517), Лукаш із Нового Міста (пом. бл. 1542), Станіслав Оріховський-Роксолан (1513 — 1566) та багато інших.

ЮРІЙ ДРОГОБИЧ (Котермак) — відомий український учений у царині астрономії, астрології, медицини, математики. Народився й виріс у Дрогобичі. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). Впродовж 1481 — 1482 рр. — ректор Болонського університету. Наприкінці 80-х років XV ст. викладав астрономію і медицину у Краківському університеті, де його учнем був славетний польський астроном Міколай Коперник. Найвідоміші праці Ю. Дрогобича написані латиною: 1. "Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року"; 2. "Прогностична оцінка поточного 1483 року"; 3. "Трактат із шести розділів про затемнення" (1490). Ці твори, а також віршована присвята римському папі, вміщена у "Прогностичній оцінці...", сповнені гуманістичних міркувань автора про природу, Бога, людину. У них наведено окремі наукові дані з астрономії, географії, зокрема вперше подано географічні координати таких міст нашої країни, як Львів, Дрогобич, Феодосія (Кафа), а також міст Вільно, Москва. Ю. Дрогобич високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, зокрема у пізнання таємниць світу і його закономірностей, а також у здатність людини використати результати такої пізнавальної діяльності на своє благо. Людський розум, освіту, активну діяльність людини Ю. Дрогобич уважав також головною рушійною силою історичного розвитку і суспільного прогресу. Праці Ю. Дрогобича були добре відомі у багатьох тогочасних країнах Європи, зокрема в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі. Їх переписував для себе, наприклад, відомий німецький учений-гуманіст Гартман Шедель. Віддав їм належне у своїй науковій роботі німецький історик метеорології Густав Гельман. Юрій Дрогобич був одним із перших, хто сприяв поширенню гуманістичних ідей доби Відродження на батьківщині і став одним з перших зачинателів українського гуманізму. Він підтримував, зокрема, видавничу діяльність піонера східнослов’янського кириличного друкарства Швайпольта Фіоля, який упродовж 1483 — 1491 рр. видав чотири книжки у Кракові.

26. в 1577р. впливовий і настирливий єзуїт Петро Скарга випустив свою книгу польською мовою: "Про єдність Божої Церкви", і в ній з'їдливо висміяв православних, що вони не мають шкіл. Більше того, єзуїт твердив, що слов'янською мовою не можна провадити навчання взагалі. Голосно кричав, що українцям зостається одне: єднатися з Римом в унію, а мову приймати польську. І взагалі найкращий вихід -- ставати поляками... І як на сміх усій Україні, Петро Скарга присвятив свою розкладову книжку... князю Костянтинові, як найбільшому оборонцеві українського народу та його Православної Віри.

Це був публічний виклик і князеві Острозькому, і всій Україні. Князь Костянтин цей виклик прийняв, і негайно приступив до заснування вищої української школи в м. Острозі. Час на те був дуже відповідний.

Князь Острозький поспішив зі школою. Поспішив, бо ще перед тим задумав надрукувати повну Біблію, яка вийшла в світ 12 серпня 1581 року. На підготовлення біблійного тексту, на заснування нової друкарні, на сам склад величезної Книги потрібний був довгий час і кн. Костянтин спочатку заснував друкарню, а вже пізніше заснував і школу.

Закладати школу кн. Костянтин почав в 1577 році, для чого побудував окремий будинок у місті Острозі, у своєму замку В історії ОА можна окреслити три періоди. Час її становлення (1576-1586) характеризується великим інтенсивним спалахом. Острозький культурно-освітній центр, який окрім ОА включав ще літературно-публіцистичний гурток та видавництво, залучав до співпраці діячів різних конфесій, ідеологічних та політичних орієнтацій, попри перевагу православного спрямування діяльності осередку. Першим ректором Академії був письменник - полеміст і поет Герасим Смотрицький, родом із Поділля. Як свідчать сучасники і акти костела фарного в Острозі, учні (спудеї) навчались "при Академії Руській під керівництвом руського ректора". Герасим Смотрицький був, безперечно, одним із найвидатніших культурних і освітніх діячів, просвітителів XVI ст. в Україні.

В Острозькій академії, як і в інших тогочасних європейських закладах такого типу, викладали знамениті “сім вільних мисте3тв”, тобто предмети “Тривіуму” (граматика, риторика, діалектика) та “квадривіуму” (арифметика, геометрів, музика, астрономія). Провідне місце в програмі займало вивчення трьох мов: слов’яно-руської, грецької й латинської. Проте Острозька академія істотно відрізнялася від західноєвропейських. У ній чи не найбільше уваги приділялося греко-візантійській і, власне, національній традиції та старослов’янській мові. За її взірцем у 1687 р. в Москві було засновано першу в Росії Слов’яно-греко-український громадський діяч і письменник0полеміст Герасим Смотрицький. Наступний період діяльності ОА - 1587 - поч. 1620-х - час її найвищого розквіту. Вона зав'язала тісні міжнародні стосунки з різними освітніми та науковими центрами Європи, зокрема, з Грецією, Балканськими країнами, а також з Австрією, Литвою, залучила до праці багатьох видатних особистостей того часу - українців та чужоземців, які з'їхались до "міста мудреців", їх набутий у відомих європейських університетах досвід був втілений у діяльність ОА. Про те, що викладання в Академії було на дуже високому рівні і саме тут, в Острозі, зосереджувались великі наукові сили, свідчить видатний діяч української культури, просвітитель і письменник, випускник ОА, архімандрит Києво - Печерської лаври Захарія Копистенський у виданому в 1621р. у Києві монументальному трактаті "Палінодія". Він зазначав, що в Острозі, в ОА було багато ораторів рівня Демосфена, філософів і мудреців, докторів слов'янської, грецької і лати

Серед професорів Академії найвидатнішими були: грек Никифор Кантакузин, славний своєю ерудицією, випускник Падуанської академії; його співвітчизник Кирило Лукаріс, також вихованець Падуанської академії, певний час ректор ОА, згодом патріарх Александрійський та Константинопольський; астроном, математик, доктор медицини, випускник Краківського і Падуанського університетів Ян Лятош (Лятос) Найбільшу славу Острогу принесли українці - визнані публіцисти Смотрицький Герасим і його син Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Василь Суразький (Малюшицький), Клірик Острозький, літератор Делі'ян Наливайко (брат Северина, ватажка козацько-селянського повстання 1593-1596), друкарі, книжники. Вихованці ОА працювали вчителями, перекладачами, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями В острозькрму культурному осередку разом із Академією постало найпотужніше тогочасне українське видавництво. Діяла кирилична друкарня, де працював визначний східнослов'янський друкар Іван Федоров (Федорович), який разом з іншими культурними діячами видав цілу низку навчальних, богослужбових книг та творів полемічної літератури. Серед них виділяється "Буквар" - перший український підручник, що в 1576р. вийшов з острозької друкарні. Тимофія Михайловича - перший в історії кириличної поліграфії покажчик стародрукованих текстів, шедевр тогочасного друкарства - "Біблія" Острозька (1580-1581), найвидатніша книга Івана Федорова (Федоровича), "Хронологія" білоруського поета-протестанта Андрія Римші. Це - найвидатніші поліграфічні твори і продукція острозької друкарні федорів-ського періоду. Інтенсивна діяльність цієї друкарні (всього було надруковано до 1612 понад 20 видань) сприяла виникненню в Острозі власної папірні, існування якої підтверджується документально протягом 1585-1654. Для потреб студентів і професорів Академії в Острозі при ОА була створена також бібліотека з латинських, грецьких і церковнослов'янських видань (130 з них і зараз зберігаються в ЦНБ ім. В.І.Вернадського НАН України). Як свідчив сучасник Симон (Шимон) Пекалід (Пенкаля, Пенкальський), в 1600 в Острозі "квітне бібліотека, зібрана з немалим трудом" Занепад ОА, як і всього Острозького культурно-освітнього центру, почався незабаром після смерті В. - К. кн. Острозького і був прямим наслідком переходу міста Острога до спадкоємців. Як свідчить унікальний документ "Постановєнє на Академіє Острозской", датований приблизно після 1629, на потреби Академії ще на початку XVII ст. з більмазького фільварку (окраїна Острога), а також із Завидова та Борисова (під Острогом) й суразьких володінь виконувалися різні повинності, відповідно до "фундушу і листовного надання від світлої пам'яті князя його милості небощика старого (тобто, В. - К. кн. Острозького, який помер 1608) з оренди суразької на школу Острозьку". Можна припустити, аналізуючи цей документ та залучаючи інші свідчення, що припинення надання підтримки і субсидій Академії після смерті кн. В.-К. Острозького призвело до згортання її діяльності. Висококваліфіковані викладачі-чужоземці вже не мали змоги приїжджати до Острога. Почав розпадатися літературно-публіцистичний гурток, згортала свою діяльніть друкарня. Цей процес, однак, тривав біля 10 років і близько 1636р. ОА припинила своє існування.

Все ж вироблена в Острозі система шкільництва не зникла безслідно. Сформований власне тут тип національного вищого навчального закладу православного спрямування слов'яно-греко-латинська академія - був перенесений до Києва і дав імпульс відкриттю Києво-Могилянської Академії, звідки поширився до Молдавії та Москви. У тому, що Київ перейняв естафету українського вищого шкільництва, була закономірність. Саме завдяки "острожанам" близько 1615р. (час поступового занепаду Академії) тут утворилися два культурно-освітні осередки - братство зі школою та літературно-перекладацький гурток з друкарнею при Печерській Лаврі. До їх становлення, зокрема, доклали зусиль Іов Борецький, перший ректор братської школи, та лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький. Вже на їх основі Петро Могила у 1632р. зміг заснувати Київську Академію. Після смерті Костянтина Острозького (1608 р.) його сни Януш полонізувався й не бажав продовжувати благородної справи свого батька. У 1624 р. академія занепала, бо в цей час внучка князя Анна-Алуїза Ходкевич на її місці заснувала езуїтську колегію. Національна зрада її зайшла так далеко, що своїм заповітом 1654 р. власні численні маєтності й великі суми грошей вона записала полякам і при цьому жодного шеляга не подарувала українцям.