6.Світовата і національна культура, їх сутність, характерні риси та ознаки

Світова культура розкриває загальні закономірності культурного прогресу вцілому і вбирає в себе загальнолюдські цінності, якими користуються всі народи світу. Національна культура є складовою частиною світової і вбирає в себе національні цінності – закономірності культурного прогресу одного народу. Співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної культурології, її розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності. Світова культура за природою не моністична, вона плюралістична — такий переважаючий умонастрій нашого часу.

Характерні риси, які впливають на розвиток певної національної культури:

1. Мова;

2. Спосіб мислення (менталітет);

3. Релігійні вірування;

4. Звичаї і обряди;

5. Побут.

Усі вони формують характер певного народу.

7.Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури. Передумови її виникнення та джерела формування

Джерелами формування української культури є синтез корінних, місцевих і зовнішніх взаємовпливів.

Історичні передумови, які впливають на розвиток української культури:

3. Зовнішні:

• Тривалий період колонізації України іноземними державами;

• Відсутність до 1918 року державного суверенітету;

• Географічне розташування України;

• Вплив Сходу і Заходу.

4. Внутрішні:

• Національний менталітет;

• Риси українського народу:

• Почуття меншовартісності;

• Почуття пригніченості і підлеглості;

• Спалахи бунтівництва;

• Підвищена емоційність;

• Властивий гумор і жартівливість;

• Релігійність.

Характерні риси української культури:

• Гуманістична спрямованість української культури;

• Відкритість перед культурами інших народів;

• Глибокий демократизм;

• Творчий характер.

8.Етногенез українського народу як нової історичної спільноти. Охарактеризуйте головні періоди становлення українського етносу

Етногене́з (від грец. ethnos — плем'я, народ і …генез), процес утворення етнічної спільності, походження народів на базі різних етнічних компонентів.

Культура українського народу є однією з найдавніших. В етногенетичних та етнокультурних процесах можна виділити такі головні періоди:

1. Трипільська доба (ІV-ІІІ тис. до н. е.);

2. Після трипільська доба (ІІ тис. до н. е.);

3. Скіфсько-сарматська доба (VII ст. до н. е.-ІІІ ст.);

4. Слов’янська доба (І тис.);

5. Доба Русі-України (VII-ХІІ ст.)

Періоди етногенезу:

1. Доба раннього палеоліту (перші сліди перебування людини на території України);

2. Пізній палеоліт (заселяється вся територія України);

3. Неоліт (трипільська епоха);

4. Вік міді і бронзи (з’являються кіммерійці);

5. Залізний вік (формування нових етнічних груп);

6. Індоєвропейські племена (І тис. до н. е.) та їх 3 важливі елементи:

1. Патріархат;

2. Культ Сонця;

3. Розвинута мова.

7. У VII ст. до н. е. прийшли скіфи (Велика Скіфія);

8. Сармати;

9. Об’єднання східнослов’янських племен.

9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження українського народу

Формування етнічної культури українського народу, як і інших, нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, дослідники приділяють значну увагу питанню етногенезу українців. Існують такі теорії:

1. теорія «споконвічності» — українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30—40 тисяч до 2—3 млн. років;[Джерело?]

2. теорія автохтонності (М. Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;

3. теорія «єдиної колиски» (яка була загальноприйнятою в СРСР у 1950—80-ті.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;

4. теорія «незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів», тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.