76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср у воєнний період 1945 – 1955 рр.

До мирного життя український народ повернувся в надзвичайно тажких умовах. Великих втрат зазнало народне господарство. Із 31 850 зруйнованих більших промислових об”єктів Радянського Союзу майже 42% припало на Україну. Перед країною стояло велитенське завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості.

У 1945р. розпочалась відбудова великих підприємств металургії “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, Макіївського, Криворізького та інших заводів. До кінця 1945р. досягнуто близько половини довоєнних виробничих потужностеймашинобудівної, тошки меньше легкої промисловостей. Введено на дію чиленні шахти в Донбасі. Але загалом промислове виробництво в україні 1945р. становило лише 26% довоєнного рівня. Це пояснюється надзвичайно великими втратами від воєнних дій акипації, а також тим, що значна частина майна була евакуйована в східні райони.

У березні 1946р. Верховна Рада затвердила п”ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946 – 1950рр. Основні завдання четвертої п”ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів України, відновленні повоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні. Нехтуючи потребами й можливосьтями людей, план вимагав відбудови народного госпадарства меньше ніж за п”ять років, відновлення розорених районів, підняття промисловості і сільського госпадарства на довоєнний рівень і навіть його перевищення, підвищення продуктивності праці на 36%. Виснажені війною робітники змушені були тяжко працювати.

Всеж відбудова важкорї промисловості принесла свої результати. Промислове виробноцтво перевищувало довоєнний рівень, але його відбудова значно відстала ві загальносоюзних темпів. У 1950 р. народне господарство україни майже у всіх галузях промисл. мало найнижчі показники за весь час її перебування у складі Радянського Союзу.Однак зі зростанням промисловості не підвищівся життєвий рівень людей. Випуск товарів споживання досяг у 1950 р. лише 80% довоєнного рівня. У не меньш складних умовах відбувалося відродження сільського господарства україни. Хоч на кінець 1945р. посівні площі дещо розширились, республіка змогла подати державі зерна на третину меньше ніж до війни. Ресурси села були мізерними.

Сільське господарство в період запланованої відбудови зазнало катастрофічних втрат. Становище можна було порівнювати з відомим 33 роком. Неврожаї привели до того, що держава почала масові репресії селян, та насильного вилучення зерна, навіть посівного фонду. Внаслідок цього почало зменьшуватись поголів”я худоби. Майже на всій території україни виникнув страшний голод, що ста впричиною масового поширення дистофії.

Опинившись у загрозливій ситуації, керівництво республіки, на чолі з М.Хрущовим намагальсь зменьшити рівень катастрофи за рахунок західних областей, неоднаразово зверталось за допомогою особисто до Сталіна, уряду СРСР, інформувало їх ро тіжку ситуацію в україні. Внаслідок М.Хрущова у баразні 1947р. секретарем ЦК КПБ(у) став Л.Кганович. Також боло надано невелику допомогу насінням і зерном. Ткож боло виділено деяку сільськогосподарську техніку.

Отже, у відбудові народного господарства України були певні успіхи, однак довоєнного рівня в провідних галуззях промисловості досягнуто на було. Темпи розвитку с\х госп. виробництва відставали від темпів розвитку промисловості, не задовільняли потреб населення у предметах споживання. Нприкінці 40х на початку 50х рр. було завершино відбудову нородного господарства україни.

Ще потрібно не забувати про Хрущовську цилінну програму, та сдійснення кукурудзяної програми 1955 року.