Тема заняття1. Вступ. Предмет і завдання історії України.

Найдавніша історія України.

Вступ. Історія України в коледжі на ІІ курсі вивчається і охоплює весь період з найдавні-ших часів і до сьогодення. Весь цей період наповнений бурхливими подіями. Тому, вивча-ючи події минулого, ми намагаємося зрозуміти сучасність та уникнути помилок минулого.

Предметом вивчення є історичні події минулого, сьогодення для того, щоб спрогнозу-вати майбутнє, тобто український історичний процес від зародження, формування українсь-кої нації до сьогодення включно. Курс охоплює досягнення українського народу, його соціа-льно-економічного, політичного і культурного розвитку, визначення місця в системі між народних відносин та у світовій цивілізації в різні історичні періоди. Тобто, дисципліна «Історія України» передбачає розкриття основних проявів історичного процесу в Україні від початку формування нації та держави, висвітлення фактів, подій, явищ , які замовчувалися і фальсифікувалися в радянський період або були невідомими і не відкритими. Особливо це стосується проблем державності українського народу, його культурної спадщини, місця Ук-раїни в системі міжнародних відносин. Курс передбачає вивчення основних етапів українсь-кого національного руху в період формування незалежності держави, розкриває діяльність українських політичних партій та організацій; показує тяжкі для України наслідки радянсь-кої тоталітарної влади; висвітлює особливості сучасного національно-державного відроджен-ня українського народу. Без ґрунтовних наукових знань про минуле свого народу неможливо зрозуміти сучасне та будувати майбутнє. Знаючи закономірності і особливості історичного розвитку, можна уникнути помилок і спрогнозувати майбутнє своєї родини, держави.

Мета курсу полягає в розкритті закономірностей та особливостей економічного, соці-ального, політичного та культурного розвитку України, її відносин з іншими народами та державами в різні історичні періоди. Місце і роль історії в суспільстві визначаються пізнавально-освітньою, виховною і прагматично-практичною функціями, можливостями використання історичного досвіду сьогодні, моделювання проявів у майбутньому. Але важливо не бездумно копіювати механічно досвід минулого, а упорядковуючи його, сприймати для використання на практиці в сучасному суспільстві.

Завданнями курсу є:

- визначити основні періоди та знати періодизацію української історії з найдавніших часів і до сьогодення, особливості кожного етапу, визначити події і явища в кожному із істо-ричних етапів, їх особливі риси;

- узагальнити історичний досвід різних етапів державотворення, визначити значення боротьби українського народу за її відродження та збереження в різні часи історії;

- визначити роль та місце в українській історії видатних історичних осіб;

- висвітлити зміст і особливості розвитку української матеріальної та духовної культури, її взаємозв’язки зі світовою культурою .

- показати найважливіші події в історії України у контексті світової історії, визначити роль України в системі міжнародних відносин.

Структура курсу визначається самою періодизацією.

1. Починається курс з вивчення найдавнішої історії України. В цей період існували різні групи, племена, які розселялися та проживали на різній території України. Вивчаються їх устрій, заняття, релігійні погляди.

2. Продовжується курс створенням держави - Київська Русь. Розглядавються теми утворення Київської Русі. Основні етапи розвитку Київської держави. Еволюція політичного устрою Київської Русі. Становлення державності (князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святос-лава). Київська Русь в період найбільшого піднесення та могутності: правління Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Спроби утвердження спадкоємної монархії. Становлення фео-дальної системи господарювання. Основні етапи економічного розвитку. Зміни в релігійному житті після запровадження християнства. Історичне значення християнізації Русі. Зовнішня політика київських князів. Стосунки Русі з Візантією, Західною Євро-пою, арабським світом. Русь і кочівники. Занепад Києва. Тимчасова політична стабілізація суспільства: Володимир Мономах, Мстислав. Занепад Київської Русі з др. пол. ХІ ст. Посилення удільних князівств. Культура Київської Русі. Проблема формування народностей у Руській державі. 3.Галицько-Волинська держава. Політичний, соціальний та економічний розвиток в ХІІ -пер. пол. ХІV ст. Правління династії галицьких Ростиславичів, Ярослав Осмомисл. Правління династії галицько-волинських Романовичів. Роман Мстиславич. Данило Галицький. Боротьба галицько-волинських князів з монголо-татарами. Занепад Галицько-Волинського князівства. Галицько-Волинське князівство як одна із форм української державності.

4. Українські землі під владою Литви та Польщі (ХІV- пер. пол. ХVІІст.). Включення україн-ських земель до складу Литовської держави. Політика великих литовських князів на україн-ських землях. Передумови польсько-литовської інтеграції. Кревська та Городельська унії. Боротьба руських князів проти польсько-литовського зближення. Ліквідація удільних князівств. Люблінська унія та її наслідки. Суспільна організація та соціально-економічні відносини. Православні братства в Україні. Брестська церковна унія: передумови та наслід-ки. Посилення національно-релігійного гноблення. Культурно-релігійні рухи кінця ХVІ- пер. пол. ХУІІ ст. П. Могила. Роль церкви у збереженні самобутності українського народу.

Причини та джерела появи козацтва. Створення Запорізької Січі. Д.Вишневецький. Устрій та військово-політична організація Запорізької Січі. Основні етапи розвитку козацької держав-ності. Реєстрове козацьке військо. Піднесення козацтва в др. пол. ХVІ ст. Повстання під проводом К.Косинського і С.Наливайка. Поразка повстань та занепад Запорізької Січі. Боротьба козацтва з турками і татарами. Гетьман П.Сагайдачний. Хотинська війна. Утверд-ження козацької автономії. Козацькі повстання 1620-1630-х рр. Причини поразки та наслідки повстань.

5. Визвольна війна українського народу середини ХVІІ століття. Утворення козицької держави. Причини, характер і рушійні сили. Періодизації визвольної війни. Початковий етап війни (1648-1649). Перемоги козацько-селянського війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Битва під Зборовом. Зборівський мир. Відновлення української державності. Формування державних інституцій і активізація зовнішньополітичної діяльності уряду Б.Хмельницького. Молдавські походи Хмельницького. Битва під Берестечком і Білоцерківсь-кий мир. Битва під Батогом і Жванцем. Зближення України з Московією. Переяславська Ра-да. Березневі статті Б.Хмельницького 1654 р. Входження України під протекторат Московії. Завершальний етап визвольної війни. Воєнні дії 1654-1657 рр. Становище Гетьманщини після смерті Б.Хмельницького. Основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики І.Виго-вського. Гадяцька унія. Битва під Конотопом. Гетьманування Ю.Хмельницького. Поглиб-лення руйнівних процесів в Українській державі. Історичне значення визвольної війни українського народу. Оцінка особи Б. Хмельницького в науковій літературі.

6. Соціально-економічний та політичний розвиток України в другій половині ХVІІ-ХVІІІ століття.Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій в першій половині ХІХ століття.Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі іноземних держав. Криза кріпосництва і розвиток капіталістичних відносин. Початок проми-слового перевороту. Місце України в зовнішній торгівлі Російської імперії. Загострення соці-ально-економічних протиріч в Україні. Селянські повстання. У.Кармелюк. Початковий етап національного відродження. Становлення української інтелігенції. Діяльність декабристів в Україні. Вплив польського повстання 1830-1831 рр. на національне життя в Україні. Кирило-Мефодіївське братство. Т.Шевченко. Участь України в зовнішньополітичних акціях Російсь-кої імперії (російсько-турецька війна 1806-1812 р., приєднання Бессарабії до Росії, війна з наполеонівською Францією 1812 р.). Характер політики австрійського уряду щодо українців. Продовження реформ Марії-Терези Йосифом ІІ, їх роль у розвитку націо-нально – культур-ного життя Галичини та Буковини. Суспільно-політичний рух. «Руська трійця». Буржуазна революція 1848 р. Скасування кріпосного права. Головна Руська Рада.

7.Українські землі у другій половині ХІХ ст. Загострення соціальних протиріч. Селянські повстання. Скасування кріпосного права в Російській імперії. Буржуазні реформи 60-70 рр. та їх здійснення в Україні. Шляхи розвитку буржуазних відносин у с/ господарстві. Особливості завершальної фази промислового перевороту. Культурно-просвітницький етап національного руху. Українофіли. В.Антонович. Громадівський рух і посилення репресій з боку царизму. Участь українців у польському повстанні 1863-1864 рр. в Україні. Валуєвсь-кий циркуляр. Емський указ. Криза громадівського руху. Діяльність російських народниць-ких груп в Україні. М.Драгоманов і зародження українського соціалізму. Революційно-демократичний рух. Поширення марксизму. Початок пролетарського руху. Політико-адмі-ністративний статус західноукраїнських земель. Народівська та москвофільська течії націо-нально-визвольного руху. Криза культурницьких рухів. І.Франко, М.Грушевський. Зарод-ження національно-політичного руху в Україні. Поява українських політичних партій.

8. Продовжується курс з вивчення досягнень України на початку ХХ ст. В цей період економіка українських земель підпорядкована інтересам Росії та Австрії. Здійснені урядами цих держав реформи кінця ХІХ-початку ХХ ст. привели до розвитку економіки українських земель, розвитку ринку, але при цьому ці землі залишалися колоніями імперій. Україна в планах інших держав перед Першою світовою війною.

9. Україна в роки національно-демократичної революції та боротьби за возз'єднання (1917-1920 рр.). Цей період характеризується початком Першої світової війни та боротьбою українського народу за відродження української державності. Розглядається доба Центральної Ради, Гетьманат П.Скоропадського, доба Директорії УНР; ЗУНР, Акт злуки УНР і ЗУНР; наслідки для України.

10. Україна в радянський період (1921-1991 рр.) характеризується впровадженням соціалістичного, політичного і економічного порядку. Висвітлюється політика радянської влади в період індустріалізації, колективізації і як наслідок – голодомор 1932-1933 рр. Розглядається вплив тоталітарної системи на розвиток українських земель. В цей же період припадає героїчна сторінка в історії України – боротьба з фашизмом як на своїй території, так і в Західній Європі та Далекому Сході. Далі розглядається період відбудови та «відлига», реформи, які викликані кризою радянської системи другої половини 1980-х років і привели до краху командно-адміністративної системи та розпаду СРСР.

11. Україна в роки незалежності визначаються з дня проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. і до сьогодення. Розглядаються державотворчі процеси в Україні, місце держави в світовому просторі, особливості міжнародних відносин з іншими країнами світу, співробітництво з різними державами. Основною метою вивчення історії України є розкриття закономірностей та особливостей економічного,соціального, політичного та культурного розвитку України, її відносин з іншими народами та державами.

Студент повинен знати:

• основний зміст і поняття всіх розділів програми;

• мати чітке уявлення про історико-філософську думку, класичну та сучасну світову та

вітчизняну історію;

• основні історичні принципи;

— особливості історичного розвитку регіонів України;

• світоглядно-гуманістичний зміст історичної культури;

• людино творчу природу історії.

Студент повинен уміти:

• використовувати історичний спосіб мислення;

• творчо застосовувати історичну методологію при аналізі актуальних проблем

сьогодення у розв'язанні завдань професійної, в тому числі фахової підготовки

спеціалістів сфери управління;

• давати характеристику історичному потенціалу України та її сусідів;

• використовувати набуті теоретичні та практичні навики для подальшої роботи в галузі управління.

Студенти денного відділення вивчають історію України як на заняттях, так і самостійно за програмою курсу Вони повинні знати відповіді на питання, які винесені на самостійну роботу, при підготовки до семінарів, іспити. Доцільно з метою кращого засвоєння матеріа-лу основні положення занотувати в зошит.

Найдавніша історія України.

Загальна характеристика. Найдавніша історія України охоплює період від появи на території країни перших людських угрупувань до виникнення перших східнослов'янських держав. Освоєння території сучасної України відбулося в епоху палеоліту. У цю епоху відбулося 4 заледеніння. Через зміну періодів похолодання і потепління люди змушені були постійно переміщатися з місця на місце. Найбільш давні стоянки первісної людини знайдені на Закарпатті (с.Королево), уздовж Дністра (Лука-Врублевецька). На Донбасі (Амвросіївка) на Харківщині (Ізюм) і в Криму (Шари). На стоянках виявлено кам'яні шкребки, рубила та гостроконечники.

В період середнього палеоліту неандертальці (палеоантропи) заселили Кримський пів-острів, басейн Десни й у північному Донбасі. Неандертальці виготовляли з кремнію вістря для списів, ножі, будували примітивні житла, користувалися вогнем, носили одяг зі шкір звірів. Вони колективно полювали на бізонів, мамонтів, слонів, оленів, диких коней. Праця була розподілена між чоловіками і жінками. В такому суспільстві виникла організа-ція у вигляді родового ладу. Кілька родин складали рід. Родинні зв'язки велися по материн-ській лінії, тому цей період учені називають матріархатом.

У період пізнього палеоліту на території України з'явився тип сучасної людини – неан-троп (кроманьйонець). З'явився мисливський промисел і рибальство, люди навчилися робити нові знаряддя праці. Були заселені Подніпров'я, Поділля, Волинь (800 стоянок). Первісні люди освоїли малювання, музику (знайдені кістяні флейти, ритуальне зображення тварин і людей). З'явилися зачатки релігійних вірувань. Природні умови стали нагадувати сучасні. Зміцнилися племінні структури. Намітилися етнічні особливості. Проявилося це особливо в населення гірського Криму й у степах, де відбувався інтенсивний перехід від по-лювання і збирання до землеробства і скотарства. В цей час роди об'єднувалися у племена. У родову общину входили кровні родичі по материнській лінії. На чолі племені стояла рада старійшин (глави родів), усі важливі питання вирішувалися зборами членів племені. Знаряддя праці стали меншими, більш функціональними. Знайдені так звані мікроліти – насадки на стріли, гарпуни і списи; почали застосовуватися лук і стріли. Люди поклонялися небесним світилам (Сонцю, Луні, силам природи). У цей час була заселена вся територія сучасної України.

Виникнення землеробства і скотарства та ремесел. В період неоліту відбулася неолітич-на революція, суть якої полягала в переході від збирання їжі і примітивного полювання до відтворюючих видів діяльності: обробки землі, розведення домашніх тварин. Це привело до появи нових видів діяльності – землеробства і скотарства; до осідлого способу життя; збіль-шило кількість населення; з'являються надлишки продовольства; виділяються прошарки воїнів, управлінців, жерців. В період енеоліту люди перейшли від мотижного землеробства до орного з використанням тяглової сили. Навчилися добувати та використовувати мідь (приклад трипільської культури).

Землеробство виникло зі збирання, яким займалися жінки. Воно стало орним на початку V тис. до н.е. Розведення домашніх тварин – кіз, овець, свиней – почалося з полювання, яким займалися чоловіки. В період неоліту скотарство не було кочовим і носило осідлий характер. Глиняний посуд епохи неоліту був грубим, недовговічним, із загостреним абоокругленим днищем. Посуд із плоским днищем з'явився разом з появою постійного житла з підлогою і столом. Посуд ліпили без використання гончарного круга, випалюючи його у вогні. Орнаментація посуду стала одним із видів прикладного мистецтва.

Характеристика трипільської культури.

Прикладом землеробської культури в Україні є трипільська культура. Свою назву отримала від назви поселення поблизу с. Трипілля на Київщині, де віднайдена археологом В.Хвойкою наприкінці ХІХ ст. З'явилася ця культура з Південної Європи і поступово розповсюдилася від Дністра до Дніпра, охопивши лісостепову смугу. Трипільці жили в четвертому – першій половині третього тис. до н.е. Провідним за-няттям було рільництво. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні куль-тури. Землю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, а згодом – ралом. Збирали врожай кістяними чи кам'яними серпами. Зерно мололи на борошно за допомогою кам'яних зернотерок. Знали трипільці і скотарство. Їхні племена розводили велику і дрібну рогату худобу, свиней.

Трипільці досконало володіли технікою виготовлення глиняного посуду. Його обпалювали у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували білою, чорною та червоною фарба-ми, наносили візерунки. Високої майстерності досягли трипільці у спорудженні житла. Їх оселі являли собою чотирикутні одно- чи двоповерхові будинки з кількох приміщень. У кож-ній хаті була велика піч, а біля неї – лежанки з випаленої глини. Стіни і піч інколи розмальо-вувалися. Будівлі розташовувалися колом або колами, утворюючи щось подібне до вулиць. Про це свідчать численні археологічні знахідки с. Майданецького, с.Тальянки на Черкащині, де поселення охоплювали 300-400 гектарів (понад 1,5 тис. будівель).

Скотарство переважало у житті мешканців Причорноморських степів. Саме серед зали-шків скотарів знайдено археологічні знахідки колеса, возу, датованих 3 тис. до н.е., а з 2 тис. до н.е. почали використовувати коней для їзди верхи. Це стало можливим за рахунок винай-деної вуздечки. Відтоді кінні вершники боронили людей та худому від нападників. Скотарі брали з собою лише найнеобхідніше. Речами користувалися дуже простими, наприклад, по-суд використовували без оздоблення. Основним посудом був горщик, в якому готували їжу та в який доїли молоко. Головним майном і цінністю була худоба. На підставі догляду за худобою саме у скотарів виникає ремесло – ковальство, особливо з появою заліза.

Скотарі не лишили великих поселень. Їх пам'ятками є кургани. Курган – це земляний насип, зведений над похованням.

Релігійні уявлення і мистецтво проявилися в похованнях людей пізнього енеоліту. Звичай ховати померлих зі знаряддями праці і прикрасами свідчать про зародження уявлень про посмертне існування. Подібні уявлення збереглися до нашого часу.

Люди залежали від природних сил і тому не відокремлювали себе від природи. Найбільш ранніми проявами релігії були:

• первісна магія – віра в можливість впливу на природу і її явища, на події;

• тотемізм – культ предків;

• анімізм – наділення душею предметів і явищ (дух дерева, грози і т.д.).

Із розвитком землеробства важливу роль стали грати «духи» рослинного світу, культ богів; ритуали, пов'язані з сезонними явищами в природі.

Пов'язаним з релігійними віруваннями було і мистецтво, яке носило ритуальний характер. Тварин і мисливців у печерах малювали змішаною на жирі червоною і чорною охрою. Танці і пісні, прикраси і орнамент на побутових виробах носило обрядовий характер.

Таким чином, первісне суспільство людей складалося з кочових та землеробських племен, які розселилися по території сучасної України і залишили про себе згадку в історичних та археологічних знахідках.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. З чим пов'язане вивчення історії України на ІІ курсі коледжу?

2. Який період історії вивчається на ІІ курсі?

3. Назвіть основні розділи вивчення дисципліни.

4. Які люди розселилися на території України в давнину?

5. Охарактеризуйте основні заняття людей в давнину.

6. Під впливом яких чинників змінювалося заняття людей в давнину?

7. Охарактеризуйте основні релігійні уяви населення давнього часу?