- •1. Передісторія україни: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Основні слов'янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов'ян. Антська держава.
- •6. Велике переселення народів.
- •7. Перші слов’янські державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янські союзи племен: іх розселення та процес об’єднання навколо Києва.
- •9. Передумови утворення Київської Русі. Теорії походження держави.
- •10. Основні етапи розвитку Київської Русі.
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •13. Утвердження християнства в Київській Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до Великого князівства Литовського.
- •20. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релегійного життя на українських землях у складі великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для укр. Народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини 17 ст.
- •24. Запорозька Січ суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання кінця першої половини 17 ст.
- •27. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •27. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •28. Національно-визвольна боротьба під проводом Хмельницького. Причини, етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: соціальна структура, політика, адміністративний устрій.
- •30. Переясловсько-Московський договір 1654р. Причини, умови та політико-правове значення.
- •31, 32. Період «Руїни»: причини, суть, наслідки.
- •33. Правобережна україна та західно-українські землі під владою Пльші в другій половині 18 ст. Семен Палій.
- •34. Національно-культурний рух українців в кінці 16-першій по половині 17 ст.
- •35. Україна в умовах північної війни. Іван Мазепа.
- •36. Конституція Орлика 1710 р.
- •37. «Українська» політика Петра I.
- •38. Ліквідація Запорожської Січі і подальша доля українського козацтва.
- •39. Реформи гетьмана Кирила Розумовського та причини його відставки.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина (Соціальні та національні аспекти).
- •41. Геополітичні зміни в східній європі та їх наслідки для України наприкінці 18 ст.
- •42. Український автономістський рух.
- •43. Національне відродження у наддніпрянській Україні в 19ст. Причини та основні наслідки.
- •44. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у19 ст.Та їх наслідки для українського народу.
- •48. Феномен т.Г.Шевченка в українській історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху.
- •50. Україна в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика уцр.
- •53. Українська держава часів гетьманату Павла Скоропадського.
- •54. Західно-українські народні республіки, відношення між унр та зунр вроки 19-20 ст.
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
- •57. Боротьба за українську державність 1917-1920 рр.
- •58.Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 20х зз. 20ст. Проблема їх політичної проавосуб»єктивності.
- •60. Входження Радянської України до союзних держав в срср, проблеми політичної правосуб”єктності України.
- •61.Україна в умовах неп.
- •62. Національно-культурне відродження в Україні.
- •64. Західноукраїнські землі в 20-30 р. 20 ст.
- •65. Політика соціального штурму в Україні в кінці 20-х на початку 30-х років.
- •66. Колективізація українського села і її особливості, і методи збійснення, соціальні та демографічні раслідки.
- •67. Причини та наслідок голодомору 32-33 рр.
- •68. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище української історії: теорія та політика.
- •69. Возз’єднання українських земель та «радянізація» західноукраїнських земель.
- •70.Українське питання напередодні та початку II світової війни.
- •71. Німецькофашистський окупаційний режимв Україні. Всенародний рух опору окупаційному режиму.
- •72. Діяльність оун упа під час та після закінчення іі св. Війни.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом.
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.
- •76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср у воєнний період 1945 – 1955 рр.
- •77. Спроби десталінізації суспільного життя в україні в умовах хрущовської відлиги.
- •78. Політична опозиція в Україні 60-80рр. 20 ст.
- •79. Наростання кризових явищ у сусп. Економ. Житті урср в 70-80.
- •80. Україна в умовах демократизації рад. Суспільства.
- •81. Перебудовчий курс Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні віхи здобуття незалежності України на початку 90-х р. 20 ст.
- •83. Формування багатопартійності в Україні.
- •84. Зовнішня політика України після проголошення незалежності 90рр. 20ст.
- •86, 88. Соціально-економічний розвиток України після проголошення незалежності.
19. Входження українських земель до Великого князівства Литовського.
Занепад Галицько-Волинського князівства у другій половині 14ст. став фінальним акордом епохи, яку ми називаємо добою Київської Русі, У Сідній Європі складалась нова геополітична ситуація. З”явились нові держави - князівство Литовське, Золота орда, Велике князівство Московське, Кримське ханство, Молдавське князівство. Набирали сили Польське королівство та Турецький султанат.
Протягом 14ст. долі князівств, що виросли з київської спільноти, розійшлися остаточно. Регіональні зв”язки під впливом географічного сусідства, етно-мовної однорідності населення та напрямів тяжіння місцевих династичних зв”язків, накладаючись на колізії зовнішніх взаємин, обумовили паояву кількох політичних орбіт. Власним життям почала жити група північно-східних князівств – майбутня Росія, інші завдання і умови постали перед землями північного заходу – майбутньою Білоруссю, ще інші перед Чернігово-Київщеною та Галицько-Волинськими землями – Майбутньою україною. Велике Князівство Литовське, яке утворилось в 13ст. здобуло половину території Київської Русі. Відповідь на питання.
Протягом 14ст. пловина території Київської держави - спочатку Берестейщина, Пінщина, далі Волинь, Чернігово-Сіверщина, з 1362р. і Київ, потім Поділля – перейшла під владу молодої Литовської держави. Литва поступово засвоювала високу культуру Русі, переймала форми державної організації, давню українсько-білоруську мову для діловодства й літератури, православну віру. Приєднання цих земель до Литви відбулося майже без опору, населення прихильно поставилося до литовців, а військові сили Литви давали змогу успішно боротись проти ординців. На першому етапі литовські князі декларували непорушність дотеперішнього ладу, збереження місцевих установ і звичаїв людності, керівне місце руської знаті.
20. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релегійного життя на українських землях у складі великого князівства Литовського.
В середині 14ст. більша частина теричторії україни, а саме Волинь, Київшина, Переяслівщина опинились під владою Литовського князівства. Необхідно мати на увазі, що соціально-політичний устрій укр. і білоруських земель тривалий час сберігав в основному свій попередній зміст. Князі з династії Гедиміновичів (Гедимін – обєднав Литовців в одну державу) лише змінили колишніх Рюриковичів й визнали верховну владу над собою великого князя Литовського. Саме цим пояснювалось порівняно легке утвердження влади на Україні. До цього слід додати що литовці дуже швидки потрапляли під вплив більш культурної Русі. Однак великокнязівська влада проводячі курс на створення централізованої держави прагнула недопустити зміцнення нових місцевих династій на окремих українських землях. Це викликало незадоолення українських феодалів, яке поглиблювалось зростанням суспільних і політичних привілеїв католиків.
Литовське князівство було ареною боротьби різних політичних груп. Польща прагнула відторгнути волинські і подільські землі, а укр. партія – забезпечити домінуюче становище укр. знаті в литовській державі. Перемогли перші підписанням Люблінської унії 1569р, і утворенням польсько-литовської держави.Основними аспектами соціально-економічного розвитку було формування феодального землеволодіння і посилення закріпачення селян. Формування фільваркової системи (праця у господярстві феодала)пов”язаної із посиленням товарно-грошових відносин. Найважливішим станом був шляхетський. Найвпливовіше місце, в якому псідали кілька десятків магнатських родів. Наприклад князі Острозькі, Сангушки, Вишневецький і т. д. Найбільші міста (Львів 1356, Луцьк 1432, Київ 1497) отримали магдебурьке право.
Основним аспектом релігійного життя була боротьба між православними (українцями) та католиками (поляками) за право стати панівною релігією в Литовській державі. Потрапивши під владу Литви, українці мали всі підстави для оптимізму щодо власної церкви. Не бажаючи лишати своїх численних православних підданих під верховенством московського митрополита, у 1458 р. великі князі литовські відновили митрополію в Києві. Охоплюючи десять єпископств на Україні та в Білорусії, нова митрополія розірвала церковні зв'язки з Москвою, повернувшись під верховенство константинопольського патріарха. Але, дотримуючись тогочасної практики, великі князі, а згодом і королі польські, прибрали собі право покровительства, тобто змогли призначати православних єпископів і навіть самого митрополита. Отож, чимало важливих церковних питань стали вирішуватися мирськими правителями, що належали до іншої, все більш ворожої православ'ю церкви. Як і в політичному аспекті українці, тобто православ’я, програла нахер. А католицька віра стала головною в польсько-литовській державі.