- •1. Передісторія україни: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •2. Трипільська культура на українських землях.
- •3. Перші етноси на території України
- •4. Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Основні слов'янські етнополітичні угрупування. Державність у східних слов'ян. Антська держава.
- •6. Велике переселення народів.
- •7. Перші слов’янські державні утворення на території України.
- •8. Східнослов’янські союзи племен: іх розселення та процес об’єднання навколо Києва.
- •9. Передумови утворення Київської Русі. Теорії походження держави.
- •10. Основні етапи розвитку Київської Русі.
- •12. Політичний устрій Київської Русі.
- •13. Утвердження християнства в Київській Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14. Русь і кочовий степ: етапи та особливості відносин.
- •15. Причини та наслідки розпаду Київської Русі.
- •16. Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17. Київське, Чернігівське та Переяславське князівства.
- •18. Монгольське завоювання земель Русі. Причини та наслідки.
- •19. Входження українських земель до Великого князівства Литовського.
- •20. Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релегійного життя на українських землях у складі великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-литовські унії та їх наслідки для укр. Народу.
- •22. Берестейська унія: зміст та наслідки.
- •23. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини 17 ст.
- •24. Запорозька Січ суспільно-політичний устрій та військова організація
- •25. Козацько-селянські повстання кінця першої половини 17 ст.
- •27. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •27. Причини національно-визвольної війни 1648-1657 рр.
- •28. Національно-визвольна боротьба під проводом Хмельницького. Причини, етапи та наслідки.
- •29. Козацько-гетьманська держава: соціальна структура, політика, адміністративний устрій.
- •30. Переясловсько-Московський договір 1654р. Причини, умови та політико-правове значення.
- •31, 32. Період «Руїни»: причини, суть, наслідки.
- •33. Правобережна україна та західно-українські землі під владою Пльші в другій половині 18 ст. Семен Палій.
- •34. Національно-культурний рух українців в кінці 16-першій по половині 17 ст.
- •35. Україна в умовах північної війни. Іван Мазепа.
- •36. Конституція Орлика 1710 р.
- •37. «Українська» політика Петра I.
- •38. Ліквідація Запорожської Січі і подальша доля українського козацтва.
- •39. Реформи гетьмана Кирила Розумовського та причини його відставки.
- •40. Гайдамацькі рухи. Коліївщина (Соціальні та національні аспекти).
- •41. Геополітичні зміни в східній європі та їх наслідки для України наприкінці 18 ст.
- •42. Український автономістський рух.
- •43. Національне відродження у наддніпрянській Україні в 19ст. Причини та основні наслідки.
- •44. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •45. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у19 ст.Та їх наслідки для українського народу.
- •48. Феномен т.Г.Шевченка в українській історії.
- •49. Політизація українського громадського й національного руху.
- •50. Україна в роки Першої світової війни.
- •52. Зовнішня політика уцр.
- •53. Українська держава часів гетьманату Павла Скоропадського.
- •54. Західно-українські народні республіки, відношення між унр та зунр вроки 19-20 ст.
- •55. Культурно-освітня робота центральної Ради і гетьманського уряду.
- •56. Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
- •57. Боротьба за українську державність 1917-1920 рр.
- •58.Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика.
- •59. Завершення нового поділу українських земель на початку 20х зз. 20ст. Проблема їх політичної проавосуб»єктивності.
- •60. Входження Радянської України до союзних держав в срср, проблеми політичної правосуб”єктності України.
- •61.Україна в умовах неп.
- •62. Національно-культурне відродження в Україні.
- •64. Західноукраїнські землі в 20-30 р. 20 ст.
- •65. Політика соціального штурму в Україні в кінці 20-х на початку 30-х років.
- •66. Колективізація українського села і її особливості, і методи збійснення, соціальні та демографічні раслідки.
- •67. Причини та наслідок голодомору 32-33 рр.
- •68. Інтегральний націоналізм як суспільно-політичне явище української історії: теорія та політика.
- •69. Возз’єднання українських земель та «радянізація» західноукраїнських земель.
- •70.Українське питання напередодні та початку II світової війни.
- •71. Німецькофашистський окупаційний режимв Україні. Всенародний рух опору окупаційному режиму.
- •72. Діяльність оун упа під час та після закінчення іі св. Війни.
- •73. Внесок українського народу в перемогу над фашизмом.
- •74. Західноукраїнські землі у повоєнні роки. Операція «Вісла».
- •75.Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період.
- •76. Відбудова і дальший розвиток народного господарства урср у воєнний період 1945 – 1955 рр.
- •77. Спроби десталінізації суспільного життя в україні в умовах хрущовської відлиги.
- •78. Політична опозиція в Україні 60-80рр. 20 ст.
- •79. Наростання кризових явищ у сусп. Економ. Житті урср в 70-80.
- •80. Україна в умовах демократизації рад. Суспільства.
- •81. Перебудовчий курс Горбачова і Україна.
- •82. Історичні обставини та основні віхи здобуття незалежності України на початку 90-х р. 20 ст.
- •83. Формування багатопартійності в Україні.
- •84. Зовнішня політика України після проголошення незалежності 90рр. 20ст.
- •86, 88. Соціально-економічний розвиток України після проголошення незалежності.
66. Колективізація українського села і її особливості, і методи збійснення, соціальні та демографічні раслідки.
Колективізація с/г (сільске госодарство), була одним з найважливіших напрямів будови Сталінської моделі соціалістичного суспільства. Колективізація – репресивна політика сталінського режиму у 30-ті роки яка заключалася в насильницкому об’єднанні селян в колективні господарства та ліквідація самостійних селянських господарств. В плані першої п’ятирічки планувалося об’єднати в колгоспи 18-20% сільськіих господарств, а на Україні- 30%. Але незабаром пролунала пропоганда до посиленої колективізації. Одним з її інеціаторів став генеральний секретар ЦК ВКП(б)У С. Косіор, висловившись у листопаді 1929 р. за проведення колективізації протягом року. Її завдання було: 1) прискорення процесу індустріалізації за рахунок пограбування села; 2) забеспечення промисловості дешевою робочою силою; 3) вирішення хлібної проблеми в державі; 4) ліквідація заможнього селянства – “ворогу радянської влади”. В постанові ЦК ВКП(б) від 6 січня 1930 р. предпологалось завершити колективізацію на Україні на весні 1932 р. шляхом насильства, погроз, брехні, до початку береозня 1930 р. на Україні було “ухвачено” колгоспами 62,8% с/г. В колгоспи забирали все майно селян, що породжувало опір, навідь озброєний. Але вони були подавлені. Від безвихідності селяни почали продавати чи забивати худобу, портити домашні речі. Це вело до дезорганізації с/г, виробництва, необхідні були швидкі рішення для покращення стану. 13 Березеня 1930 р. Сталін виступав в “Правді” зі статтею “Головокружіння від успіху”, в якій засуджував перегини в колгоспному будуванні. Всю провину за репресивні методи проведення колективізації радянський лідер поклав на місцеву владу. Селянам дазволяли виходити з колгоспів, але відтік селян був таким массовим, що на прикінці 1930 р. керівництво вирішело його притримати. В ході колективізації виникло питання долі заможнього селянства. За пропозицією Сталіна була визначена стратегічна задача – ліквідувати куркульство, як стан населення.
Особливо активно боротьбя з куркулем розпочалася в перші місяці 1930 р. Під “розкуркулювання” підпадали не тільки заможні селяни, використовуючи найману працю (куркулі), але й ті, хто не погоджувався йти до колгоспу. Вони називалися “підкуркульниками” (подкулачниками). Таким чином, ліквідація куркульства, як класу, була формою репресії по відношенню до всього селянства. До кінця 1931 р. керівництво СССР планувало завершити, в основному, колективізацію на Україні. В 1931 р. продовжувалася ліквідація заможніх господарств, й конфізкація майна тих, хто не хотів вступати до колгоспу. Загалом в період колективізації “засуджено” (експоприировано) 200тис. Селянських господарств, від чого постраждали біля 1,2-1,4 млн. чоловік. Більшість з них були заслані до Сибіру або на Схід. Цих людей називали “спецпереселенцами” і використовували на важкій праці. Багато з них – загинули. Наслідки. Головною жертвою колективізацією були люди. Так як події 1932-1933 р.р. були засекречені, та немає точних данних про кількість жертв голодомору. Різні дослідники називають цифри від 6 до 9 млн. чоловік. Насильнецька колективізація та голодомор призвели до “разрушения производительних сил” в селі. Що “обусловило” глибоки кризу в с/г. Це змусило керівництво змінити політику правління. Перейти від примусу та репресій до встаневлення міцних планів хлібозаготівлі, частковому встановленню ринкових відносин, організаційному та матеріально-технічному укріпленню колгоспів, а також до посилення репресивного апарату. На протязі 25 років після коликтивізації, в числі періоду мирного розвитку, об’єм с/г виробництва не перевищело , або був нижче об’єму здобутих в роки НЕПу. Тільки кількість голов худоби зменшилась у ході колективізації в два рази – з 60 млн. в 1928 р. до 33 млн. в 1933-34 р.р. До 1953 р. воно піднялося до 58 млн., але так і не достигло доколгоспного рівня. Головні задачі колективізації були досягнуті: було фактично “закрепащено” селянство, забеспечено дармові джерела для розвитку індустрії та військово-промислового комплексу. Колективізація була економічною та соціальною катастрофою, деякі наслідки якої “не преодолены” до сьогодення.