54. Конституційно-правовий статус глави уряду в умовах республіканської форми правління.

Порядок обрання президента залежить від прийнятої форми державного правління. У президентських республіках і країнах із змішаною республіканською формою правління главу держави обирають шляхом проведення загальних виборів, які звичайно мають прямий характер,

США. Громадяни обирають вибірників. У свою чергу, вибірники утворюють колегію, яка обирає президента

Однак звичайною є все ж таки практика встановлення абсолютно результативних процедур визначення волі виборчого корпусу на загальних виборах президента.

У парламентарних республіках глава держави обирається шляхом проведення непрямих виборів, які звичайно мають багатоступінчастий характер. Воля виборців опосередковується парламентом або створеною на його основі спеціальною колегією. Як правило, для обрання президента парламентом або спеціальною колегією в першому турі голосування потрібна кваліфікована (2/3 або 3/5) більшість їх складу, а за її відсутності — абсолютна більшість у другому чи подальших турах.

Для обрання на пост президента практично в усіх країнах встановлено більш високий віковий ценз, ніж для пасивного виборчого права на парламентських виборах. Звичайно це 35р або навіть 50р (Італія).

Строк повноважень президентів звичайно варіюється від чотирьох до семи років.

Конституції багатьох держав встановлюють обмеження на переобрання президентів. У Мексиці не припускається навіть повторне обрання однієї і тієї самої особи. В Ірландії, США і в багатьох інших країнах одна особа не може бути обрана президентом більше двох разів.

55. Способи формування урядів зарубіжних країн

У країнах із змішаною республіканською формою, а також з парламентарними формами правління застосовується так званий парламентський спосіб утворення уряду. Суть його полягає в тому, що представницький орган безпосередньо здійснює ті чи інші відповідні процедури.

Конституції, прийняті в країнах із змішаною республіканською і парламентарними формами правління, фіксують загальні процедури формування уряду, засновані на спільних діях парламенту і глави держави, хоча характер і послідовність їхніх дій мають свої відмінності.

У багатьох країнах глава уряду після його призначення повинен у встановлений основним законом строк подати парламенту (нижній палаті) склад уряду й урядову програму з тим, щоб отримати довіру. Відповідне рішення парламенту приймають абсолютною більшістю голосів. Така процедура називається інвеститурою уряду.

Деякі конституції передбачають участь парламенту в процедурі формування уряду ще до того, як його склад буде визначений.

Роль парламенту у формуванні уряду зовні досить активна і в деяких інших країнах. Але тут запроваджені більш складні процедури відповідного характеру.

56. Склад і структура урядів зарубіжних держав

У зарубіжних державах залежно від форми правління уряди формуються двома основними способами: парламентським і позапарламентським. Парламентський спосіб форму­вання уряду застосовується у країнах з парламентарними формами правління. Мандат на формування уряду в цих країнах одержує та партія або партійна коаліція, яка пере­могла на виборах до парламенту, тобто одержала більшість місць у парламенті (у нижній палаті). Це положення у кон­ституціях зарубіжних країн викладено досить поверхово або зовсім відсутнє.

До складу уряду входять міністри (40—45 чол.) та їхні парламентські секретарі (40—45 чол.), і в повному обсязі нараховується близько 100 чол. Вживають кілька найменувань для визначення посадових осіб, які входять до складу уряду. Найчастіше вживають терміни "державний секретар" і "міністр".

Зі складу уряду виділяється Кабінет — група найбільш впливових членів уряду (близько 20 чол.). Попередньо вста­новлених правил членства у Кабінеті немає.

Основний Закон ФРН 1949 р. (ст. 63) покладає відпові­дальність за утворення федерального уряду насамперед на бундестаг і федерального канцлера, а не на главу держави. Уряд Італії (Рада Міністрів) формується головою Ради Міністрів і затверджується президентом.

Позапарламентський спосіб формування уряду застосо­вується в основному в президентських республіках. У цих країнах глава держави особисто є носієм урядової влади. Він сам добирає, призначає і звільняє членів уряду.