15. Особливості розподілу функції між членами загального керівництва організації

Керівник розподіляє функції, як правило, тільки між безпосередньо підлеглими йому особами. Так, керівнику підприємства безпосередньо підпорядковуються: 1. його заступники за об’єктами і напрямками діяльності; 2. керівники ряду підрозділів; 3. окремі працівники (референти, секретарі, помічники та ін.); 4. керівники неформальних підрозділів, що створюються на період розв’язання певного завдання, розробки проекту тощо; 5. голови комісій, що створюються керівником.

За роллю в процесі упр-ня працівники упр-ня поділ на 3 групи: 1) керівник – це працівник, який очолює організацію, структурний підрозділ, наділений необхідними повноваженнями для прийняття рішень в межах своєї компетенції і несе всю повноту відповідальності за результати очолюваного ним колективу. 2) фахівці (спеціалісти) – працівники, які виконують безпосередні ф-ї упр-ня, закріплені за ними (ек, бухг, юристи). Вони аналізують інф-ю з тих питань, які віднесені до їх компетенції, готують проекти документів, рішень з цих питань. 3) службовці (технічні виконавці) – це працівники, що забезпечують діяльність керівників і фахівців (секретарі, оператори ЕОМ). До заг керівництва орг-ї відносять: Керівник, його заступники, керівн окремих структ підрозділів, кер-ки гром орг-й, кер-ки неформ пі дрозд (роб групи, штаби) Норми керованості – це загально визначені норми, за якими керівник може управляти підлеглими. Прийнято вважати, що такою нормою є число 7+/-3 («правило сімки»)

В результаті поділу і кооперув УП здійсн: 1. виділення ф-цій, які виконуються працівниками; 2. класифікація працівників за роллю в процесі упр-ня. В процесі поділу і кооперування упр виділ такі ФУНКЦІЇ: 1.локальні – це ті, які реалізуються в межах структурного підрозділу і найчастіше такі функції бувають забезпечувальні (є передумовою) для інших функцій. Такі ф-ї відображу у посадових інструкціях працівників. 2. наскрізьні – це ф-ї, які пов’язані з виконанням спільних робіт кількома підрозділами. Такі ф-ї відображені у Положенні про структ підрозділи. 3.кінцеві ф-ї – це ф-ї, виконання яких пов’язане з досягненням загальних результатів діяльності організації вцілому. (ф-ї пов’язані з зв’язком орг-ї із зовн середов)

16. Зміст розпорядчої діяльності менеджера

Юр сила – це вл-сть документа, яка визнач його місце в ієрархії документів. Вона набувається документом від суб’єкта видання, прийняття чи складення. Чим вищий правовий статус органу, тим юр сила докум вища. Види розпорядч докум: * постанови; *рішення; *ухвали; *накази; *вказівки; *доручення та ін. ВРУ: КУ, закони, постанови ПРезид: укази, розпорядж КМУ: постанови, розпорядж Кер-ки ЦОВВ: наказ Гол адм: розпорядж Місц ради: рішення(рада чи виконком) НАКАЗ – найб поширений.

Розпорядча д-сть менедж – це сукупн орг-адм м-дів розпор впливу на керов об’єкт з метою забезп-ня орг чіткості і дисципліни праці.

Розпор вплив менеджера – це дія менеджера на керовані об’єкти через розпорядж, накази, вказівки, доручення, поради, що, як правило, мають обовязк х-тер з метою орг-ї менеджером своїх повноважень.

Наказ – це правовий акт, що видається одноосібно керівником орг-ї з метою вирішення осн та операт завдань

Розпорядження – це правовий акт, що видається одноосібно керівником структ підрозділу з метою виріш операт завдань.

Наказ має вищу юр силу стосовно розпорядж.

Вказівка – це форма розпорядчого впливу менеджера, що носить оперативний орг-методичний х-тер, є обов’язковою для виконання.

Вказівки можуть даватися менеджерами різного рівня.

Доручення – це форма розпорядч впливу менеджера, яка регламентує тільки зміст завдання, залишаючи підлеглому право у виборі способу дій, а іноді і термінів виконання.

Порада – це форма розпорядч впливу менеджера, яка носить рекомендац х-тер, надає підлеглому можливість певної свободи щодо змісту виконання завдання, залишаючи при цьому непорушною осн суть завд.

Якщо накази і розпорядж – це завжди письмові, то вказівки, доруч і поради – в письм і усн формі. Вимоги до форм розпорядчого впливу: -склад на спец бланках -датою розпорядч документу є: *виданих одноосібно – дата підписання; *виданих колегіально – дата прийняття чи складення. -повинні мати назву виду, реєстр індекс. -текст як осн реквізит Текст склад з 2 аб 1 частини: 1частина – констатуюча (викор тоді, коли необх поясн мету створ докум, зіслатися на підстави відпов до яких докум склад); 2 –розпорядча. -в кінці розпорядч частини має бути пункт на кого поклад контроль за викон -має бути особист підпис, ініціали і прізвище.