- •Суть управлінської праці як складової управлінської діяльності.
- •Логіка процесу управлінської праці.
- •Особливості управлінської праці.
- •4. Поняття менеджера та основні категорії менеджерів.
- •5.Специфіка праці основни категорій менеджерів.
- •6. Зміст діяльності менеджера
- •7. Управлінські ролі менеджера
- •2) Інформаційні ролі
- •3) Ролі, пов’язані з прийняттям рішень
- •8. Вимоги, які пред’являються до сучасного менеджера
- •9. Суть наукової орг.-ї праці на суч етапі
- •10. Завдання науокової орг.-ї праці
- •11. Основні принципи наукової організації праці
- •12. Напрямки наукової організації праці
- •1) Оплата і стимулювання праці
- •2) Розподіл і кооперація праці.
- •13. Зміст планування раціональної організації праці менеджера.
- •14. Суть поняття поділу і кооперування праці та основні види поділу та кооперування праці організації
- •15. Особливості розподілу функції між членами загального керівництва організації
- •16. Зміст розпорядчої діяльності менеджера
- •17. Типи комунікаційної поведінки керівників
- •18. Комунікативно-інформаційні аспекти розпорядчої діяльності менеджера
- •19. Роль планування особистої діяльності менеджера в сучасних умовах
- •20. Практичне значення планування особистої діяльності менеджера
- •21. Основні складові планування особистої діяльності менеджера
- •22. Основні вимоги щодо особистих цілей менеджера
- •23. Зміст процесу встановлення особистих цілей менеджера
- •24. Етапи здійснення процесу розробки плану особистої праці менеджера
- •25. Види використання планів діяльності менеджера
- •26. Основні правила панування робочого дня менеджера
- •27. Напрями раціоналізації витрат часу м-ра на регулярно повторювальні роботу, нерегулярні і непередбачені роботи
- •29. Методи здійсення вибору пріоритетних справ менеджера. Принцип Паретто
- •30. Методи здійсення вибору пріоритетних справ менеджера. Абв-аналіз, метод Ейзенхауера
- •31. Суть поняття делегування повноважень та переваги і недоліки цього методу з точки зору керівника організації
- •32. Організаційний діапазон виконання управлінських рішень, який формує метод делегування повноважень
- •33. Схема делегування повноважень
- •34. Ситуації доцільності використання менеджером делегування повноважень
- •Найбільш доцільно використовувати делегування у таких ситуаціях:
- •35. Переваги реалізації принципу делегування повноважень в організації
- •36. Функції і напрями діяльності керівника, які не підлягають делегуванню
- •Не підлягають делегуванню такі функції і напрямки діяльності керівника, як:
- •37. Умови делегування повноважень
- •38. Напрями здійснення практичної реалізації принципу делегування повноважень в організації
- •39. Фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень в організацї
- •40. Суть та особливості делегування відповідальності в організації
- •41.Суть та роль нормування управлінської праці в сучасних умовах.
- •42. Вимоги до нормування управлінської праці
- •43. Суть та особливості застосування методів нормування управлінської праці
- •44. Суть і значення обліку та аналізу робочого часу менеджера
- •45. Принципи обліку робочого часу менеджера
- •46. Методи аналізу робочого часу менеджера
- •47.Суть та значення поняття діагностика часу
- •48. Основні причини втрат часу в діяльності менеджера.
- •49. Суть організації робочого місця менеджера
- •50. Вимоги, що пред’являються до організації робочого місця менеджера
- •51.Суть планування робочого місця менеджера
- •52. Напрямки використання технічних засобів управління в організації
- •53. Суть та обґрунтування необхідності створення автоматизованого робочого місця менеджера.
- •54. Ділова нарада (засідання, збори) як форма колективної роботи: суть, класифікація, процедура підготовки і проведення, підведення підсумків, позитивні та негативні сторони.
- •55. Особливості ділових контактів менеджера
- •56. Ділові переговори як форма ділових контактів менеджера: суть, класифікація, процедура підготовки і проведення, підведення підсумків, позитивні та негативні сторони.
- •57. Прийом відвідувачів менеджером: поняття, процедура та значення.
- •58.Техніка контактів менеджера з підлеглими.
- •59. Основні напрямки взаємодії керівника і секретаря-референта
- •60. Етикет ділових контактів менеджера
- •61.Законодавче визначення поняття “інформація” та вимоги до інформації, що забезпечують її роль в управл.Діяльності.
- •62. Законодавче визначення поняття та класифікація галузей інформації
- •64. Законодавче і за стандартизоване визначення поняття “документ” та вимоги до документа, що забезпечують його юридичну повно важність.
- •Поняття організаційно-розпорядчої документації.
- •69.Класифікація організаційно-розпорядчих документів.
- •74.Поняття реквізита документа та класифікація.
- •75.Поняття формуляра зразка організаційно розпорядчих документів.Склад реквізитів.
- •76.Понняття та склад реквізитів бланків документів.
- •77. Поняття виду документу статут, основні вимоги його складання оформленя та процедура набуття легітивності
- •78.Поняття виду докумнта положення.
- •80 Розпорядчі документи
- •81 Постанова
- •90 Номенклатура справ
29. Методи здійсення вибору пріоритетних справ менеджера. Принцип Паретто
вибір пріорит справ м-ра –це прийняття рішення щодо першочерговості вирішення справ чи виконання завдань, що належать до компетенції м-ра.
Принцип Паретто в загальному вигляді полягає в тому, що у межах певної множини окремі малі частини мають більше значення, ніж це відповідає їхній питомій вазі у цій множині (співвідношення 80:20).
Цей принцип несподівано знайшов безліч підтверджень на практиці, зокрема, у господарській діяльності підприємств. Так, за даними інвентаризації 20 % запасів сировини або товарів становлять 80 % його вартості, 20 % споживачів у залі ресторану забезпечують 80 % виручки; 20 % помилок, зумовлюють 80 % втрат і навпаки. Принцип Паретто використовується і в управлінні.
Перенесення цього принципу у робочу ситуацію менеджера означає, що 20 % витрат праці на дійсно важливі проблеми забезпечують 80 % результату. На решту 80 % витрат праці на другорядні проблеми припадає тільки 20 % результату. Тим самим принцип Паретто вказує керівникам на неоднакову важливість вирішуваних задач, націлює на першочергове виконаний важливих проблем.
30. Методи здійсення вибору пріоритетних справ менеджера. Абв-аналіз, метод Ейзенхауера
вибір пріорит справ м-ра –це прийняття рішення щодо першочерговості вирішення справ чи виконання завдань, що належать до компетенції м-ра.
Метод вибору пріоритетів за допомогою АБВ-аналізу ґрунтується на таких закономірностях:
- найважливіші завдання (категорії А) становлять приблизно 15 % усієї кількості завдань, які виконує менеджер. Значущість же цих справ з погляду внеску у досягнення мети становить приблизно 65%;
- на важливі завдання (категорії Б) припадає в середньому 20% загальної кількості і також 20 % значущості завдань і справ менеджера;
- менш важливі і несуттєві завдання (категорії В) становлять 65% загальної кількості завдань, але всього 15% значущості усіх справ, які має виконувати менеджер.
Отже, відповідно до висновків АБВ-аналізу, менеджер повинен у першу чергу розв’язувати справи категорії А, щоб за допомогою небагатьох дій забезпечити більшу частину загального результату. Тільки після цього можна займатися справами категорії Б, на які також припадає значуща частина сукупного результату, і лише потім виконувати численні завдання категорії В, які забезпечують найменший внесок до досягнення мети.
При плануванні особистої праці за допомогою АБВ-аналізу менеджер повинен усі справи проранжувати за ступенем важливості і включити їх до плану у такій послідовності: найважливіші завдання категорії А обов’язково мають бути виконані особисто керівником. На них слід приділити 65% запланованого часу; на важливі завдання категорії. Б слід відводити 20% запланованого часу. Якщо на виконання цих справ потрібно більше часу, то їх можна делегувати підлеглим. На менш важливі завдання категорії В необхідно приділяти 15% запланованого часу. Практично всі ці справи слід делегувати підлеглим.
На жаль, керівник не може обмежитися виконанням тільки найважливіших справ. Поряд із дійсно важливими завданнями категорій А і Б є справи, які також мають бути виконані. Менеджерам доводиться виконувати такі завдання, хоча б з огляду на їх терміновість, коли простіше виконати звичну роботу самому, ніж витрачати час на її делегування.
Найскладнішою частиною АБВ-аналізу є процедура вибору пріоритетів, тобто ранжування завдань за категоріями. Тут багато що залежить від професійного рівня керівника, його досвіду, а також особистих якостей, ситуації та ін. Тому завжди є небезпека невірного визначення пріоритетів, коли, наприклад, дійсно важливе завдання буде віднесено до категорії В, що не дасть змоги вирішити його належним чином.
Ейзенхауер розподіляв завдання за двома критеріями: важливість і терміновість. Залежно від ступеня важливості і терміновості завдань є чотири можливості їх оцінки і виконання:
- термінові і важливі справи. Ці завдання потребують негайного виконання особисто керівником;
- термінові, але менш важливі справи. Тут небезпека, що під впливом терміновості завдання керівник цілком переходить на їх виконання, відклавши усі інші, можливо більш важливі. Оскільки в цьому разі йдеться про менш важливі справи, їх слід делегувати підлеглим;
- менш термінові, але важливі завдання. Незважаючи на важливість, такі справи не потребують негайного виконання. Однак ситуацію слід тримати під контролем, тому що в разі зволікання завдання може стати терміновим і потребуватиме негайного виконання керівником. Тому виконання таких завдань рекомендується повністю або частково доручати іншим;
- менш термінові і мрніп важливі справи. Д. Ейзенхауер вважав, що такі завдання тільки захаращують стіл і тому їх слід викидати у корзину. Несуттєвих і нетермінових завдань краще позбутися, їх не слід виконувати навіть підлеглим.
Використання принципу Ейзенхауера має такі переваги для керівника, який:
- розпочинає роботу з найважливіших справ і концентрує свою увагу тільки на них;
- розвантажує себе для дійсно важливих керівних функцій і мотивує працю своїх підлеглих, делегуючи їм частину своїх завдань;
- збільшує вимогливість до своїх підлеглих, має можливість заохочувати тих, хто має відповідні здібності.