4. Зростання ролі сша у міжнародних відносинах після розпаду срср і комуністичного блоку

Одне з головних завдань американської адміністрації в 90-х рр. полягало в тому, щоби пристосувати основні Міжнародні організації — НАТО, ООН, МВФ, Всесвітній банк — до нової ситуації, що виникла внаслідок загибелі комунізму та закінчення „холодної війни”. Демократи продовжили зусилля, спрямовані на трансформування НАТО у політичну організацію, в якій Європа та Америка залишались би тісно пов'язані одна з одною, а США, як і досі, відводилася головна роль у європейських справах, навіть після створення в Європі політичного і валютного союзів.

Велике значення в цьому аспекті американська дипломатія Надавала розширенню НАТО на Схід і прийняттю до цієї організації нових членів.

У липні 1997 р. у Мадриді відбувся саміт лідерів НАТО, де було винесено рішення про вступ до цієї організації Угорщини, Польщі, Чехії. З Україною було підписано Хартію особливого партнерства.

Важливе місце в американській зовнішній політиці посідає, безумовно, Росія.

У березні 1997 р. президент Клінтон зустрівся з президентом Росії Б. Єльциним у столиці Фінляндії. Результатом цієї зустрічі було рішення про розроблення документа, що визначає співробітництво Росії та НАТО "як важливого елементу нової всеохопної системи європейської безпеки". Такий документ було підписано у травні 1997 р.

Проте воєнне вирішення косовської проблеми у березні-травні 1999 р., одним з ініціаторів якого був В. Клінтон, погіршило відносини США та Росії. Ситуація покращилася лише взимку 1999—2000 рр. після відставки Б. Єльцина і приходу до влади в Росії В. Путіна. Однак із приходом до влади нового президента США Дж. Буша - молодшого виникли нові проблеми в американо-російських відносинах, пов'язані з планами США розгорнути нову систему протиракетної оборони.

Але терористичні акти 11 вересня 2001 р. кардинальним чином змінили співвідношення сил на світовій арені. США і Росія знайшли порозуміння в багатьох питаннях і стали партнерами по антитерористичній коаліції, створеній американцями, До них приєднався й Китай, відносини з яким у США в останні роки були досить прохолодні. На зустрічі в Шанхаї у жовтні 2001 р. три наймогутніші держави світу проголосили про спільну лінію в боротьбі зі світовим тероризмом, вони разом прагнуть виграти цю "першу війну XXI століття", яка не схожа на жодну попередню, оскільки в ній воюють не держава з державою, а цивілізований світ Проти жорстокості, антилюдяності, цинізму.

США підтримали й їхні союзники по НАТО, особливо британці, які разом з американцями взяли участь у воєнних діях проти талібів в Афганістані. Мусульманські екстремісти з руху талібан підтримували Усаму Бен Ладена, терориста № 1, за американськими даними організатора терактів 11 вересня. Воєнні дії в Афганістані свідчать про рішимість уряду США та їхніх союзників знищити основні центри ісламського тероризму раз і назавжди.

Адміністрація Клінтона перебрала роль основного посередника в урегулюванні арабсько-ізраїльського конфлікту, внаслідок чого стало можливим підписання у вересні 1993 р. у Вашингтоні угоди про утворення палестинської автономії в рамках Ізраїлю. При цьому Клінтон завжди підкреслював особливе стратегічне партнерство з Ізраїлем. На жаль, під кінець перебування В. Клінтона у Білому домі конфлікт між Ізраїлем і палестинцями розгорівся з новою силою у вересні — жовтні 2000 р. і триває досі.

Отже, після відносно спокійного десятиріччя наприкінці XX ст., ознаменованого всебічним пануванням США у світових справах, почався період військового протистояння, проявів екстремізму і тероризму, в якому Сполученим Штатам необхідно боротися за відновлення свого лідерства, шукати нових союзників і партнерів. Деякі політологи вважають, що в міжнародних відносинах почалася нова ера.