2. Воєнна поразка і капітуляція Німеччини

Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, створивши велике угруповання: майже 1 млн. вояків, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків. Щоб розгромити в короткий термін берлінське угруповання, Верховне головнокомандування радянських збройних сил зосередило у складі трьох фронтів – 1-о Білоруського (Г. К. Жуков) і 2-го Білоруського (К. К. Рокоссовський), 1-го Українського (І. С. Конєв) — 2,5 млн. вояків і величезну кількість військової техніки. У перебігу грандіозної за масштабами і напруженням Берлінської операції 1945 р., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угруповання було розтяте на три частини, 30 квітня взято рейхстаг, а 1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону. 30 квітня А. Гітлер покінчив життя самогубством.

1 травня 1945 р. німецьке військове командування запропонувало розпочати переговори про перемир'я. Над рейхстагом було встановлено червоний прапор — прапор Перемоги у війні над нацистською Німеччиною. Цієї честі були удостоєні росіянин Єгоров та грузин Кантарія. Удень 2 травня боротьба за Берлін скінчилася повною перемогою радянських військ.

8 травня у передмісті Берліна Карлгорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.

3. Берлінська (Потсдамська) конференція та її рішення

Після завершення війни у Європі 17 липня — 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конференція "великої трійки". Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, США репрезентував президент Г. Трумен, який заступив померлого у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу В. Черчилль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, К. Еттлі. На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація, декартелізація і демократизація.

Було прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході; вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області; про поділ флоту Німеччини союзниками; про передання воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналові; про заснування Ради міністрів Закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод і? Німеччиною та її союзниками.

Щодо майбутнього Німеччини, то конференція вирішила залишити її як єдину державу. Малося на увазі в майбутньому провести в країні загальні вибори і підписати з Німеччиною мирний договір. До того часу владні функції мала здійснювати окупаційна адміністрація. Відповідно на чотири сектори було переділено Берлін.

На конференції розглядалися також проблеми репарацій. Із загальної суми в 20 млрд. доларів США 50% мав отримати Радянський Союз. Вирішено було компенсувати її за рахунок промислового устаткування, що вивозилося з Німеччини до СРСР. Домовились і про взаємну репатріацію військовополонених, які опинилися в різних зонах.

Отже, на конференції було закладено основи повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу.