- •Тема. Друга світова війна
- •Початок війни. Події 1939 р. – червня 1941 р.
- •Причини, характер і періодизація Другої світової війни.
- •Другу світову війну переділяють на такі періоди:
- •2. Напад Німеччини на Польщу
- •3. Вступ Червоної армії в Західну Україну та Західну Білорусь і приєднання їх до срср
- •4. Входження до складу Радянського Союзу Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви та Естонії
- •Радянсько-фінська війна
- •Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії
- •7. Розгром Франції
- •Агресія на Балканах
- •План "Барбаросса"
- •2. Напад Німеччини на срср
- •3. Створення антигітлерівської коаліції
- •4. Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті
- •5. Напад Японії на Перл-Гарбор і початок бойових дій на Тихому океані
- •6. Війна в Північній Африці
- •Перебіг війни у 1943 р.
- •1. Сталінградська битва, її наслідки та значення
- •2. Розгром німецьких військ на Орловсько-Курській дузі
- •Висадження англо-американських військ на Сицилії
- •Капітуляція Італії
- •5. Тегеранська конференція, її рішення та значення
- •Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух опору
- •1. Нацистський "новий порядок" у Європі
- •2. Холокост
- •3. Рух Опору, його політична орієнтація та форми боротьби
- •1. Наступальні операції Червоної армії
- •2. Визволення території срср, перенесення воєнних дій у Центральну і Східну Європу
- •3. Відкриття другого фронту в Європі
- •Завершення та підсумки війни
- •1. Кримська (Ялтинська) конференція
- •2. Воєнна поразка і капітуляція Німеччини
- •3. Берлінська (Потсдамська) конференція та її рішення
- •4. Розгром Японії
- •5. Підсумки, наслідки та наука Другої світової війни
- •Порівняльна таблиця підсумків і наслідків Першої та Другої світових воєн
- •Світ після другої світової війни
- •1. Зміни у світі внаслідок другої світової війни
- •2. Створення оон
- •3. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини
- •4. Формування військово-політичних блоків
- •Виникнення і розгортання "холодної війни" 40-60-х pp.
- •Міжнародні відносини в 70 — першій половині 80-X pp.
- •3. Перехід від конфронтації до співробітництва
- •4. Нова роль центрально - і східноєвропейських держав на міжнародній арені
- •5. Внесок України в поліпшення загальної атмосфери безпеки у світі
- •Міжнародні відносини початку XXI ст.
- •Тема. Американський континент: сша, Канада та Латинська Америка (1945-початок ххі ст.)
- •1. Зміцнення міжнародного статусу сша внаслідок Другої світової війни
- •2. Особливості економічного розвитку
- •3. Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті
- •1. Внутрішня та зовнішня політика адміністрації Дж. Кеннеді та л. Джонсона
- •2. Загострення внутрішньополітичної боротьби у 70-ті рр. "Уотергейтська справа"
- •3. Другий етап науково-технічної революції
- •1. "Рейганоміка"
- •2. Політичний курс Клінтона
- •3. Економічне піднесення наприкінці XX— на початку XXI ст.
- •4. Зростання ролі сша у міжнародних відносинах після розпаду срср і комуністичного блоку
- •5. Українсько-американські відносини на початку XXI ст.
- •1. Становище країни після Другої світової війни
- •2. Проблема Квебеку
- •3. Конституційна реформа 1982 р.
- •4. Соціально-економічний розвиток країни наприкінці XX — на початку XXI ст.
- •5. Українці в Канаді
- •Країни латинської америки
- •1. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн регіону в повоєнний час
- •Кубинська революція 1959 р.
- •Ліквідація військово-диктаторських режимів і відновлення конституційного ладу в ряді країн регіону
- •4. Українці в країнах регіону
- •Країни Латинської Америки у 40-90-х роках. Інтеграційні процеси
3. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини
За рішенням Потсдамської конференції 1945 р. було засновано міжнародний орган — Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) у складі міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, Франції та Китаю. Метою РМЗС було проведення підготовчої роботи з мирного врегулювання після закінчення другої світової війни. Перша сесія РМЗС проходила в Лондоні 11 вересня — 2 жовтня 1945 р. На раду було покладено укладання мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.
Остаточне вироблення та узгодження текстів мирних договорів було здійснено на Паризькій мирній конференції 19 липня — 15 жовтня 1946 р. В роботі конференції брали участь делегації 21 країни, збройні, сили яких активно бились у другій світовій війні.
10 лютого 1947 р. мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією було підписано. У договорах зазначалося, що стан війни припиняється і кожна з цих країн дістане підтримку при вступі до ООН. Також містилися зобов'язання забезпечити всім громадянам основні демократичні свободи, не допустити відродження фашистських організацій. Мирні договори зафіксували територіальні зміни. Трієст було перетворено на вільну територію. За італо-югославською угодою (1954 р.) це місто і область перейшли до Італії. До Югославії відійшла східна частина Юлійської Країни. Греція одержала Додеканеські острови. Італія втратила всі свої колонії та зобов'язалася зберігати суверенітет і незалежність Албанії та Ефіопії.
Фінляндія передавала СРСР область Петсамо і військово-морську базу Поркала-Удд. Болгарія відновлювалася в кордонах на вересень 1940 р. Північна Трансільванія зі складу Угорщини переходила до Румунії. Закарпатську Україну долучено до складу СРСР. Кордон між Румунією та СРСР пролягав лінією, зафіксованою румунсько-радянською угодою від 28 червня 1940 р. Низка статей стосувалась обмеження збройних-сил, наприклад для Італії чисельність армії обмежувалася 250 тис. солдатів та офіцерів.
Договори містили положення про режим користування рікою Дунай (який остаточно визначився Белградською конвенцією). Мирні угоди визначили розміри репарацій, що сплачувалися Радянському Союзові за угодами 1.946 — 1947 рр. Так, Фінляндія і Румунія сплачували по 300 млн. доларів репарацій у вигляді поставок товарів, Угорщина — 200 млн., а Італія — 100 млн. доларів.
Підписання договорів із союзниками Німеччини було найважливішою міжнародно-правовою акцією в закріпленні підсумків другої світової війни і створювало певні гарантії для виключення можливості їх перегляду.
4. Формування військово-політичних блоків
В умовах розв'язання відкритої конфронтації між колишніми союзниками з антигітлерівської коаліції розпочалося створення військово-політичних союзів, що протистояли один одному. Сполучені Штати запропонували створити трансатлантичний військово-політичний союз за участю США, Канади і західноєвропейських держав. З ініціативи. США такий союз було створено 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні. 12 держав (Велика Британія, Бельгія, Голландія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Канада, Норвегія, Португалія, США, Франція) підписали того дня договір про створення Північно-Атлантичного пакту — військово-політичного блоку НАТО. Учасники-договору перебирали зобов'язання подавати один одному, допомогу в разі загрози "політичній незалежності чи безпеці" будь-якої з договірних сторін. "Нападаючою стороною" був Радянський Союз та інші країни соціалізму. На підставі цієї та наступних угод США розмістили свої збройні сили в більшості країн — учасниць блоку. У 1955 р. до складу НАТО увійшла ФРН. Згодом, у 50-ті рр., з ініціативи США було створено військово-політичні блоки в Азії . СЕАТО й СЕНТО. Організація договору Південно-Східної Азії — СЕАТО — виникла 1954 р. в Манілі (Філіппіни). До її складу увійшли США, Велика Британія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Таїланд, Пакистан. У 1955 р. було створено блок СЕНТО, чи Багдадський пакт; учасники — Велика Британія, Туреччина, Ірак, Іран, Пакистан.
У той же час СРСР об'єднував своїх союзників у Європі. У 1949 р. було засновано Раду економічної взаємодопомоги, а 14 травня 1955 р. соціалістичні країни підписали Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу восьми країн (СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, НДР, Румунії, Болгарії, Албанії, Угорщини) строком на 20 років. П'ята стаття передбачала організацію Об'єднаного командування збройних сил держав — учасниць Варшавського договору, яке очолив маршал Радянського Союзу І. Конєв, а також Військової ради, Штабу об'єднаних збройних сил. Найвищим органом Організації Варшавського договору став Політичний консультативний комітет (ПКК). Варшавський договір став головним інструментом зовнішньої політики радянського блоку.
Тема. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (1945р. – ПОЧАТОК ХХІ ст.)