22. Античні просвітники – особливості філософської пропаганди софістів.

Софістів називають давньогрецькими просвітниками.Софісти як професійні «вчителі мудрості» були зако­номірним породженням демократії, розвиток якої зумо­вив потребу в інтелектуалах — професійних політиках, ораторах, суддях. Вони навчання мудрості перетворили на соціальне заняття, яке оплачувалось. Це філософи, які вчили поводитись із словом, через ораторські здібності навчали учнів впливати на маси, переконувати у прийнятті певних рішень. Для них важливою була річ СУГЕСТІЇ (навіювання) та раціональний аргумент.Вони вважали, що доброчесними не стають, а народжуються. Вони були новаторами, йщли проти інерційно пануючих принципів. Здобували прихильність у молоді.Мали суто практичні цілі і висували наперед проблеми виховання.Вони брали платню за навчання, мандруючи, навчали.Вони вважали, що там, де добре – і є Батьківщина, вони були першими космополітами. Тут виникає таке явище як ПОСТРАКІЗМ – вигнання із рідної землі.

Як і просвітники XVIII ст., вони винесли на суд розуму вірування, традиції, моральні засади суспільства. Аналі­зуючи й критично оцінюючи їх, вони сприяли їх занепа­ду, релятивізували і розвінчували їх сакральність, набли­жаючи водночас кризу й самої полісної демократії. , софісти доводили неможливість отримання достовірних і загально значущих знань про речі, на основі залежністі від стану органів чуття. А основним завданням філо­софії вважали не набуття знання про світ, а виховування людей, навчання їх жити. Софісти стверджували, що іс­тин стільки, скільки людей, вони мало переймалися пи­таннями істинності знання. Проте поза їх увагою не зали­шилося питання про соціально-практичний сенс знання. Це живило їх постійний інтерес до мови, ораторського мистецтва, методів і засобів переконання і заплутування суперника в дискусії. Через це терміни «софіст», «софіс­тика» набули негативного значення.

23. Мудрець перед лицем смерті – Сократ.

24. Особливості філософського стилю Сократа – іронія і маневтика.

Головне для Сократа — процес пошуку понять. За життя не написав жодного рядка, бо не міг зупинити своїх думок. Якби не учні ми б не мали уявлення про Сократа. Фундатор афінської школи. Ведучи розмову з людьми він видавав із себе невігласа, нічого не знаючого, Водночас ставав найкращим другом свого співрозмовника, просив якнайповніше розповісти про щось. Згодом скидав з себе маску і показував спів-роз. його помилки, тому той і визнавав себе невігласом. Це примножувало кількість його ворогів. “Я знаю. що я нічого не знаю…” – ІРОНІЯ. Син акушерки. успадкував мистецтво від матері і казав: “Я приймаю пологи в душі. Душа не може досягти істини якщо не вагітна. Мати допомагає народженню дитині, а С. допом. народжув. істині. “Жодна людина не може народити істину сама”-МАЄВТИКА. Маєвтика – це мистецтво приймати душевні інтелектуальні пологи.У діалозі “Банкет” С. каже, що “жінка підключається до вічності через народження дітей, а чоловіки через народж. душі”.

25. Переоцінка Сократом традиційних цінностей.

Сутністю людини є її душа, яка заслуговує на удосконалення,турботу, плекання. Душа є мислячою активністю, це інтелект і морально-орієнтована поведінка. Людина користується тілом як інструментом. А основна ціль - плекання душі.

Доброчесність він вважав способом життя, який веде до досконалості. Вона стосується лише людини. Незнання та невігластво – порок людини. Сократ казав, що людина чинить зло лише тому, що не знає, що таке добро. Скарби душі – ось багатство. Пізнання – запорука благої справи.

Свобода.Раціональне повинне панувати над чуттєвим. Лише та людина є щаслива, яка переможе свої інстинкти.Порядок і гармонія у душі досягається лише знищенням внутрішніх бажань. Саме це і є людина-герой, це і є – ІДЕЯ ЩАСТЯ. Заслугою Сократа перед філо­софією є те, що вони відкрили і почали досліджувати те­оретичне мислення — сферу всезагальних ідей. Вони за­початкували аналіз ідей, категорій, законів логіки. Сок­рат першим звернув увагу на поняття, зробив їх предметом дослідження, порушив проблему їх тлумачення та родовидової субординації.

На думку Сократа справжньою мудрістю володіють лише боги, люд. може тільки прагнути до неї, наповнюючись лише частковою мудрістю. Сократ говорить про Бога в кожному із нас, про внутрішній голос. Тобто кожен із нас має інтуїцію добра і зла. Поставивши у центр своєї філософії людину, Сократ стверджує, що пізнати світ людина може, тільки пізнавши душу людини і її справи, і в цьому основне завдання філософії. Сократ не боявся смерті, бо вважав, що далі його душа знайде вічність, переродиться. У никати ж смерті – жалюгідно...

26. Філософія кініків. Діоген Сінопський.

Кінізм – сократична школа, повернення до практичного філософування від теоретичних рефлексій. Філософія як спосіб життя. Символ руху кініків – Діоген Сінопський. Намагався створити аскетичний спосіб життя, був досить епатажним, сидів у бочці. Прозвали його СКАЖЕНИМ. Він відкидав теорет.дисципліни, абсурдними вважав метафізичні.Шукав людину, яка б плекала та розуміла свою природу. Найбільш суттєвими проблемами людини є потреби тварини. Кініки ідеалізують життя тварин(собак) і їх спосіб життя. Свобідний той, хто вільний від найбільшої кількості потреб. Свобода заради свободи!

Аскеза, зусилля, важка праця – шлях до доброчесності. Діоген каже про тренування душі й тіла, відмова від бажань та насолоди. Найнатуральніша у світі річ – сонце. Кініки самодостатня, соціальні та аполітичні. Вважали, що щастя виходить із душі , із середини, воно є наслідком самообмеження та розуміння власної природи. Вони пропонують духовне убозтво, відкидають державність. Основна мета – жити по-кінічному.