11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Доповідь

на тему :

„Поняття картини світу. Поняття наукової картини світу та її функції в природознавстві. Філософські засади наукового пізнання.”

Виконала:

студентка групи БЛБ-51м

Улицька Надія

Львів-2011

1. Поняття картини світу

Картина світу — складно структурована цілісність, що включає три головні компоненти — світогляд, світосприйняття та світовідчуття. Ці компоненти об'єднані в картині світу специфічним для даної епохи, етносу чи субкультури чином.

Різні картини світу, сприйняті середньою людиною як даність, як те, що є в дійсності, об'єктивне, незалежне від людських відносин у суспільній свідомості історично складається і поступово розвивається. Поняття картина світу досить виразно відображено в середовищі філософів — професіоналів і говорить само за себе, означає ніби земне полотно побудови світу образно передає копію Всесвіту, глянувши на яку людина відразу бачить чітко окреслені зв'язки дійсності і свою купину, на якій з деяких пір сидить рід людський... З поняттям картина світу, що претендує на об'єктивність бачення, поєднане поняття світогляд. Світогляд вказує не на світ сам собою, а на людське ставлення до світу. При всій справедливості такої відмінності варто помітити, що в реальному житті об'єктивне і суб'єктивне тісно поєднані, тому картина світу органічно переходить у світоглядні уявлення і безпосередньо сполучена з ними. Картини світу, що відводять людині певне місце у Всесвіті і допомагають їй орієнтуватися в бутті, виростають у межах повсякденного життя в процесі духовної діяльності людських співтовариств.

Виходячи з того, як розуміють картину світу соціологи, психологи, психоаналітики та нейрофізіологи, її слід визначити як:

- систему образів (і зв'язків між ними) — наочних уявлень про світ і місце людини в ньому, відомостей про взаємини людини з дійсністю (людини з природою, людину зі суспільством, людини з іншою людиною) і самою собою; складові картину світу образи є не тільки (і не стільки) зоровими, але і слуховими, дотикальними і нюховими; образи і відомості найчастіше мають емоційне забарвлення;

- породжувані цією своєрідною конфігурацією образів і відомостей життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації і духовні орієнтири; будь-які істотні зміни картини світу тягнуть за собою зміни в системі зазначених елементів.

Відповідно до цих особливостей картина світу:

- цілком визначає специфічний спосіб сприйняття та інтерпретації подій і явищ;

- являє собою основу, фундамент світосприйняття, спираючись на який людина діє в світі;

- має історично обумовлений характер, що припускає постійні зміни картини світу всіх її суб'єктів.

Суб'єктом або носієм картини світу є і окрема людина, і соціальні чи професійні групи, і етнонаціональні або релігійні спільноти.

Світосприйняття (тобто чуттєво-образна частина) — це сукупність наочних образів культури, людини, його місця в світі, взаємовідносин зі світом та іншими людьми тощо.

Світогляд — концептуальна частина, представлена загальними категоріями простору, часу, руху тощо. Основні великі елементи — каркас картини світу — являють собою набір вихідних принципів або уявлень, фундаментальних припущень про світ чи тих його частинах дотичних ситуації. Вони можуть і не усвідомлюватися людиною, але є вбудовані в картину світу, бо необхідні для інтерпретації будь-якої життєвої ситуації, для визначення сенсу і для оцінки того, що відбувається. Деякі з них, такі як рух, причинність, намір, тотожність, еквівалентність, час і простір, можливо, навіть ґрунтуються на вроджених властивостях людини. Інші, такі як добро і зло, ставлення до життя і смерті, до себе у світі, до інших людей тощо, явно породжуються і освоюються у процесі виховання й розвитку.

Світовідчуття являє собою особливий склад мислення, систему своїх категорій або особливе співвідношення понять. Зазвичай перехід від однієї стадії суспільного розвитку до іншої супроводжується різкою зміною або ламкої громадської картини світу, затвердженням нових еталонів світопояснення. Новий світогляд формує нове світосприйняття і світовідчуття в кінцевому підсумку — нову картину світу. Прогрес — розвиток людини і людства — це послідовна зміна та ускладнення індивідуальних і групових картин світу.

Таким чином, з картини світу випливає все інше — і цінності, і ієрархія, і парадигми наукового пізнання, і допустимі способи людських дій. Отже, картина світу може служити інтегральною типологічною характеристикою культури. Згідно цих міркувань можна (і слід) застосовувати терміни «культура» і «картина світу» як взаємозамінні, бо різні вчені вкладають в слово «культура» суперечливі, часом взаємовиключні тлумачення: від побутового рівня розуміння вихованості тієї чи іншої особистості до поняття про створений людьми Світ культурних цінностей і далі аж до уявлення про культуру як про загальний спосіб існування людського роду.

Виокремлюють такі ознаки-критерії, на основі яких можна розрізняти особливості різних картин світу:

- масштабність;

- чіткість;

- емоційна забарвленість;

- світло і темрява;

- присутність минулого, сьогодення і майбутнього;

- аналітизм і синтетизм;

- виділення суб'єкта із зовнішнього середовища;

- активність-пасивність;

- знаковість (символічність);

- рефлективність;

- насиченість міжлюдськими стосунками;

- конформність;

- детермінованість світоустрою;

- ступінь загальної розвиненості;

- особливості розвитку репрезентативної системи.

Світ не добрий і не поганий — стверджували ще мудреці давнини, — він такий, яким ми його сприймаємо. Що ж визначає сприйняття світу, а отже, і ставлення до нього, людиною? Здавна відомо, що навіть найсумлінніші свідки, які бачили один і той самий епізод, часто дають про нього суперечливі свідчення. Відбувається це тому, що картини світу у свідків можуть істотно відрізнятися. Скажімо, в одних у ній переважають світлі, в інших — похмурі тони, в одних у її центрі минуле, в інших — майбутнє, в одних вона насичена людськими відносинами, в інших основне місце відведено природі: одні картини світу складні і барвисті, інші прості і безбарвні тощо.

Проектуючи епізод в ситуацію, що існує у його картині світу, свідок неодмінно піддає його при цьому трансформації. Картина світу служить чимось на зразок координатної сітки, що визначає сенс і зміст будь-яких сприйнятих об'єктів і образів. Це відбувається тому, що люди відчувають і діють не згідно з якимись «об'єктивними фактами», але виходячи зі своїх завжди суб'єктивних уявлень про них. А ці останні визначаються багатьма обставинами. Дослідженнями встановлено, що, наприклад, «уявлення про щастя та ієрархія життєвих цінностей можуть помітно розходитися не тільки у різних народів і культур, а й у представників різних поколінь або різних субкультур в межах однієї культури, одного народу». Головна причина цього — наявність у різних народів, етносів і субкультур та й, мабуть, у кожної людини своєї особистої картини світу, відповідно до особливостей якої кожна людина і поводить себе так чи інакше.

Своєрідна картина світу властива будь-якій соціальній спільноті — від нації або етносу до соціальної чи професійної групи або окремої особи. Мало того, кожному відтинку історичного часу відповідає своя картина світу. Іншими словами, будь-яке досить велике людське співтовариство має диференційовані картини світу як по горизонталі (різні соціальні групи сучасників), так і по вертикалі: картини світу — це не щось застигле, але історично мінливий процес пристосування до мінливих реалій. Так, наприклад, картина світу селянина відрізняється від картини світу його сучасника-університетського професора. Але точно так само сьогоднішній селянин або професор сприймає світ зовсім не так, як представники цих же соціальних груп сто років тому. Розрізняються картини світу у католика і православного, у мусульманина і буддиста. Подібні відмінності добре ілюструє мистецтво. Наприклад, Париж у зображенні китайських художників відрізняється від Парижа Піссарро і Моне. А природа у сучасних пейзажистів разюче відрізняється від її зображення ХІІІ-ХІV століть.

Родовим типом картин світу вважається (за психолінгвістичним підходом) концептуальна, в утворенні якої задіяні різноманітні типи мислення та спроби зрозуміти світ і своє місце в ньому. Різновидами концептуальної картини світу вважаються наївна, наукова, культурна, релігійна, та ряд інших спеціальних картин світу. Всі вони не є абсолютними, і не існують ізольовано, але завдяки їх розмежуванню можна віднайти провідний спосіб переживання свого існування людиною. Відрізняються різні типи за орієнтирами, завдяки яким людина формує адекватну (з погляду її картини світу) поведінку — реакцію на навколишній та власний внутрішній світ. Картина світу відкривається суб'єктом для себе переважно у формі специфічних внутрішніх переживань, відчуттів, які формуються саме завдяки становленню особистісних смислів, які вносять неповторні барви в окремі образи та в картину світу в цілому. Тому можна сказати, що картин світу є стільки ж скільки є людей.