2. Поняття наукової картини світу

Науко́ва карти́на сві́ту — (одне з основоположних понять в природознавстві) особлива форма систематизації знань, якісне узагальнення і світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень про загальні властивості і закономірності об'єктивного світу, наукова картина світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук (фізична картина світу, біологічна картина світу, геологічна картина світу). Картини світу окремих наук, у свою чергу, включають в себе відповідні численні концепції — певні способи розуміння і трактування будь-яких предметів, явищ і процесів об'єктивного світу, що існують у кожній окремій науці.

У процесі пізнання навколишнього світу результати такого відображаються і закріплюються в свідомості людини у вигляді знань, умінь, навичок, типів поведінки і спілкування. У наукову картину світу не входять часткові знання про різні властивості конкретних явищ, про деталі самого пізнавального процесу. Наукова картина світу не є сукупністю всіх знань людини про об'єктивний світ, вона являє собою цілісну систему уявлень про загальні властивості, сферах, рівнях і закономірності реальної дійсності.

Історія природничих наук говорить про існування на протязі довгих періодів часу певної стійкої ідейної "атмосфери" із загальних понять про властивості дійсності, під впливом яких розвивається наука даного часу. Цю атмосферу прийнято називати "науковою картиною світу". Вона визначає межі "розумних" з точки зору даної епохи гіпотез, а тому стимулює постановку одних наукових проблем і, навпаки, не сприяє і навіть перешкоджає появі інших. Тим самим наукова картина світу задає визначений напрямок для розвитку і теорії (направляючи зусилля на дослідження в цьому напрямку), і спостережень (для розвитку їх технічної бази).

Наукова картина світу виникає як результат підсвідомої екстраполяції більш достовірного, проте обмеженого знання на всю дійсність, на область де повна перевірка ідей принципово недосяжна. В створенні наукової картини світу проявляється властивість людського розуму завжди розповсюджувати знання далеко за межі досвіду, необхідного для життя, за межі їх практичного використання, і із будь якого малого набору фактів дорисовувати весь видимий навколишній світ.

На відмінну від науки, точніше від деяких наукових гіпотез, наукова картина світу не може перетворитися в строгу теорію, так як це була б теорія "усієї дійсності", усіх можливих, наприклад, біологічних чи астрономічних явищ. Але дійсність невичерпна і процес пізнання її безмежний.

Наукова картина світу не може перейти в ранг строгих теорій і тому, що вона є результатом дуже далеких екстраполяцій відомого на такі безмежні об'єми невідомого, в яких можуть існувати поки що недоступні нам закони і форми самої матерії.

Але хоча наперед ясно (для усіх, хто задумується над цим), що наукова картина світу тільки тимчасова модель дійсності, без її побудови та без сприйняття її як достатньо надійного (на значному проміжку часу) відображення дійсності людський розум не міг би просуватися дальше в пізнанні світу. Адже побудова картини, моделі світу це, по суті, постулювання (на основі накопиченого досвіду) універсальності законів природи, які відкриваються і в кінці кінців загальної впорядкованості об'єктивного світу, без чого неможлива ніяка теорія про нього, крім як про повний хаос, недоступний пізнанню.

Історична роль кожної наукової картини світу створювати деякий ескіз, або гіпотетичний каркас дійсності, який накладає певні обмеження на характер можливих нових гіпотез для пояснення тих чи інших нових явищ.

Наукова картина світу по визначенню принципово відрізняється від науки: наукове знання завжди фрагментарне, хоча в межах кожного фрагменту (опису частини дійсності) воно може бути достовірним (хоча б на довгий період часу). Наукова картина світу навпаки, завжди цілісна, загальноохоплююча. Уже тому вона завжди гіпотетична, так як не ставить обмежень для справедливості складових її ідей.

Поняття “наукова картина світу” ввійшло до наукового вжитку в середині XX ст., проте його зміст до цього часу залишається недостатньо визначеним. В Україні воно вперше сформульовано в “Філософському словнику” (1973). Це поняття тут чітко не відмежоване від понять “світогляд”, з одного боку, та “наукова теорія” або “наукова система знань” — з другого. Відсутнє також якесь одне визначене науковцями поняття “наукова картина світу” (НКС). Етимологія слів, що складають це поняття, говорить про те, що їх зміст відображає об’єктивну реальність у певній наочній формі. Наочність, яка притаманна пізнанню будь-якої сфери життя, в НКС стає засобом пояснення навколишнього світу з позицій його основних закономірностей і властивостей. Такою є перша особливість НКС.

Друга особливість НКС полягає в тому, що історично вона органічно пов’язана з успіхами природничонаукового пізнання, відображаючи досягнення тієї галузі природознавства, яка мала на певному відтинку людської історії провідну роль. Отже, така особливість НКС, яка грунтується на окремих системах дисциплінарного знання, по-перше, прагне поширити своє наявне знання на все матеріальне буття, а по-друге, через свою фрагментарність об’єктивно опиняється перед неможливістю створення єдиної цілісної НКС.

Третьою особливістю НКС, яка випливає з двох попередніх, стає прагнення науки пояснити будову та структуру навколишнього світу з позицій його основних закономірностей функціонування та розвитку, а також найважливіших властивостей. І, нарешті, ще однією особливістю НКС стає її постійна змінюваність, її змістовне збагачення внаслідок фундаментальних відкриттів і революційних змін у теоретичному природознавстві.

Наукова картина світу – це не просто сума чи набір окремих знань, а результат їх взаємоузгодженності та організації в нову цілісність, тобто систему, яка має певні функції: інтегративну, нормативну, психологічну та ін.

У більш загальному розумінні наукова картина світу – це обґрунтоване конкретно-історичне уявлення про світ, що визначає стиль і спосіб наукового мислення. До структури наукової картини світу входить набір теоретичних постулатів, уявлень про способи взаємодії предметів і явищ, ґенезу та розвиток.

Наукова картина світу включає в себе уявлення про:

• фундаментальні об’єкти, з яких побудовані всі інші об’єкти, що вивчаються відповідною наукою;

• типологію досліджуваних об’єктів;

• загальні особливості їх взаємодії;

• просторово - часову структуру реальності.

Формування наукової картини світу завжди протікає не тільки як процес внутрінаучного характеру, а й як взаємодія науки з іншими галузями культури.

У цьому сенсі наукова картина світу розвивається, з одного боку, під безпосереднім впливом нових теорій і фактів, а з іншого - відчуває на собі вплив пануючих цінностей культури, змінюється в процесі їх історичної еволюції, надаючи на них активно обернений вплив .

Наукова картина світу стає основою для формування узагальненої характеристики предмета дослідження, забезпечує систематизацію знань у рамках відповідної науки. З нею повязані різні типи теорій наукової дисципліни (фундаментальні та прикладні), а також досвідчені факти, на які спираються і з якими повинні бути узгоджені принципи картини реальності. Одночасно вона функціонує і як дослідницька програма, яка цілеспрямовує постановку задач емпіричного і теоретичного пошуку та вибір засобів їх вирішення.

Створення наукової картини світу — це необхідний момент в усвідомленні результатів наукового пізнання.