69. «Думки» Паскаля. Основні ідеї.

У своїй праці «Думки»( що являє собою підготовчі матеріали до праці на захист християнства) відомий франц.фізик та філософ Блез Паскаль змальовує вражаючу картину людського існування на тлі космічних масштабів, в яких людина перетворюється на непомітну порошину, але, якщо рухатися углиб матерії, людина є велетнем порівняно з нескінченно малими величинами. Отже, людина ніби зависла поміж 2 безодень, і ось цю вихідну відсутність опори вона постійно відчуває: тривога, нудьга, невпевненість є її незвичними станами. Не маючи надійних коренів життя, людина кидається у розваги, інтриги, але вся людська велич полягає лише в мисленні. Мислити слід гідно, отже – мислити на межі буття й небуття, на останній межі щирості.під час такого мислення людина повинна зрозуміти, що єдиною життєвою опорою може бути лише Бог.

70. Феномен Просвітництва (від деїзму до атеїзму). Значення «Енциклопедії».

71. Деїзм філософії просвітників.

Просвітництво 18-поч19 ст. Просвітники визначили рівність людини перед законом. Домінуючі позиції П. у Франції пов'язані із існуванням «Третього стану»( селяни, молода буржуазія). Просвітники виражали інтереси саме цього стану. Їхня мета – досягнути соціальної рівності перед законом. Вольтер боровся проти катол.церкви та її власності на землю. Він казав: «Якби навіть бога не було, то його варто було б винайти!.Він вважав його блискучим винаходом.

Просвітники сповідували ДЕЇЗМ – концепцію пасивного Бога. Вони вважали, що бог створив світ, але більше нічого не зробив, не впливає на події. Деїзм – це опозиція до креаціонізму. Через матеріалізм пролягає шлях до від деїзму до атеїзму. Деїсти: Вольтер, Дідро, Монтеск'є, Кондільяк. Атеїсти: Гольбах, Гельбецій, Ля Метрі. Революція, здійснена проствітниками стала основою соціальної революції ( Вел.бурж.1789р). Першопочатком стала револ.ідей, гасло якої –свобода, рівність, братерство!Жан Жак Руссо був і просвітником і скептиком водночас. Він говорив про навернення до природи. Прагнув до становлення людини чистої, незіпсованої. Побічними наслідками прогресу ставало те, що людина ставала бездушною, недоброю, прагматичною.

Маніфест просвітн-ва виявився у виданні «Енциклопедії» у Франції, ред-ми якої був Дідро та Де Ламберг. Завд.ЕНЦ. – надати публіці найрізноманітніші на той час знання, просвітити народ. До роботи над її створенням залучали видатних інтелектуалів. Велика кількість статей була ліберального змісту, влада тиснула на видавців, а згодом – заборонила її видавати.

72. Ідеалістичне спрямування німецької класичної філософії.

Німецька класична філософія зароджується у 18ст. зусиллями Канта, та розквіт її припадає на кінець 18ст, завдяки Фіхте, Ніцше, Гегелю. Філософія складна, абстрактна і умоглядна. 18-19ст – золотий вік нім.культури.Виникає відомий перифраз про німців як націю поетів та філософів. Сама ж держава на той час слабка, розділена, але спостерігається бурхливий душевний та культурний підйом. Закінчується епоха у 30х рр 19 ст. – смертю Гегеля.

Характеризується схильністю до умоглядності, стриманим ставленням до матеріалізму, екмає прихильності до атеїзму. Просвітництво здійснюється пасторами. Хороша традиція – започаткув.перекладів античної філософії, ідеалістичне сприйняття грецької культури та ідеології.Багато німці дали і світовій музиці.Стрижнева лінія у філософів – дослідження форм всезагальності. Дійсність розумілась як духовна реальність, як розум. У кінцевому розвитку нім.ідеалізм висунув основну філос.проблему – діалектику тотожності мислення і буття. Філософів, які належать до НКФ, споріднює зміщення центру дослідження від об'єкта до суб'єкта, в онтологічному аспекті — від природи до історії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб'єкта.Кожен із філософів намагався бути оригінальним, і вважав свої досягнення неповторними, довершеними. Нім. клас. ідеалізм став основою для розвитку нім.філософії 19-20ст.