81. Ніцшівське протиставлення аполлонічного та діонісійного начал у житті і культурі.

Вже у своїх перших працях Ніцше протиставив дві основні орієнтації людини. У той час він був іще філологом і черпав метафори з античності: символ однієї з отих двох орієн­тацій бачив в Аполоні, другої - в Діонісі. Діонісійська орієнтація цінує передусім повноту та плідність життя, його стрімкість, що зносить всі границі, скидає всі закони, розбиває всі гармонії, для котрого динаміка є важливішою від досконалості. Ніцше, природно, пере­йшов на бік діонісійської орієнтації. Доводив, що вона була джерелом усього, що в історії було великим, потужним, творчим. Навіть грецька культура, яка здається дуже аполонівською, була, на думку Ніцше, у своїй основі діонісійською.

Це протиставлення - Діоніс і Аполон - Ніцше в останні роки замінив іншим, ще яскравішим: Діоніс був для нього символом життя як найвищого блага, а Бог на хресті — символом жертвування життя задля інших благ. Сам він був серцем на тому боці: був ворогом релігії та християнства.

82. Головні засади фройдизму. Неофройдизм. Поняття колективного безсвідомого.

У 20 ст.філософія дуже чутливо сприймає різні науки про душу. Австрійський психіатр Зігмунд Фройд у 1900 році видав книгу «Тлумачення сновидінь». Він є засновником психоаналізу, який як наука до нього не розвивалася. Він вважав, що духовне життя людини значно ширше, ніж її раціональність. Він першим закликав зануритися нижче, за рівень свідомості.

Фройд довів, що безсвідоме є динамічним, і воно активно впливає на наше мислення і відчуття, здійснює тиск на наше життя. Первісне «Я» постійно дає про себе знати, ми повинні витісняти інстинкти, навчити розум боротись з безвідповідальністю інстинкту. Лише проникнувши у сферу несвідомого, ми можемо знайти відповідь на на наші психічні розлади, неврози ( теорія пансексуалізму – псих.розладів через сексуальність). Підсвідоме має свої символи, знаки, мову, граматику, які ми повинні вивчити і впізнавати. Фройда цікавить феномен обписки та обмовки. Ці речі невипадкові, ними людина висловлює те, що хотіла приховати, але воно злетіло з уст. Важливого значення у Фройда набуває феномен сновидінь.Сноведіння пов'язує свідоме і підсвідоме, раціональне і чуттєве. Завдяки ним ми дізнаємось про те, що б не хотіли знати, та воно існує.Релігію він вважає особливою формою колективного неврозу. Всі інші області людської культури — мораль, мистецтво, фольклор — теж є виявом несвідомого в людини, які сублімуються і набувають раціональних форм.

Сублімація – процес переорієнтації людини на іншу тінь, далеку від сексуального задоволення, перетворення її на морально-соціальну поведінку. Крізь призму сублімації Фройд вбачав розвиток релігії та культури. Культура – витіснення сексуальності. Фройд наголошує на антагонізмі : інстинктів та соц.життя. Психічна динаміка людини вивод. У 3 інстанціях: Я, ВОНО, НадЯ. Воно – це згусток інстинктів. Я – імпульсивне задоволення Воно, НадЯ – представник суспільства, авторитет зовнішнього у житті людини.

Фройд постійно мав справу із патологіями.Послідовники Фройда - Фромм та Юнг критикували його за перебільшення та неправ.трактування Комплексу ЕДІПА.( Не у секс.знач, а у соціальному). Вони уточнили вихідні положення психоаналізу, оновили їх і тому їхня концепція отримала назву неофрейдизму.

Карл Юнг висунув ТЕОРІЮ КОЛЕКТИВНО БЕЗСВІДОМОГО. Адольф Адлер впровадив комплекс неповноцінності.