65, Суб’єктивістське перетлумачення людського пізнання. Протиставлення суб’єкта до об’єкта у філософії Рене Декарта.

французький філософ, математик, основоположник аналітичної геометрії, представник класичного раціоналізму.

Основні твори Декарта: «Роздуми про метод», «Начала філософії».

Декарт звертає увагу до розуму і свідомості. Знаходження знання у собі самому. Він казав, що власне існування є більш достовірним, ніж існування зовнішнього світу. Полемізуючи зі схоластами, Декарт вимагав перевірки знань. Це передбачало відмову від усіх суджень, що сприймались на віру. Якщо авторитети філософії проходили перевірку розумом, то вони залишались. Декарт навчив людей технічного розуму. Саме завдяки йому почали робити техніку. Він був першим мислителем, який закликав не ставити над розумом ніяких меж. Гарантом пізнання і достовірності у Декарта виступив Бог, він є джерелом об'єктивної значущості людського мислення. Якщо людина сумнівається у пізнанні істини, значить –вона є обмеженою та недосконалою у розумі.«Я мислю, отже існую» — істинний і що він тому є першим і найвірнішим з усіх висновків.

Декарт був прихильником дуалістичної позиції при вирішенні проблеми субстанції (першооснови, сутності всього існуючого). Він стверджує про два начала світу: матеріальне і духовне, які існують паралельно і незалежно одне від одного. Декарт говорив про «вроджені ідеї», про інтелектуальну інтуїцію, про самоочевидні положення, спираючись на які, розум може давати істинні знання, не звертаючись до чуттєвого досвіду. Він вивів 4 принципи раціонального методу пізнання.

66. Принцип раціоналістичного методу Декарта.

Істинного знання, за Декартом, люди досягають лише за допомогою розуму. Але не досить мати добрий розум, головне — вміти його застосовувати, використовувати істинний спосіб його застосування. Таким методом Декарт вважає раціональну дедукцію і пропонує 4 правила, яких слід дотримуватися в процесі побудови суджень при пізнанні істини:

1. Включати в свої міркування тільки те, що розум бачить ясно і чітко і що не викликає ніяких сумнівів щодо істинності.

2 Ділити кожну складну проблему на більш прості частини для подальшого їх пізнання.

3. Свої ідеї розміщувати послідовно, йти від простого до складного, не уникаючи жодних ланок.

4. Здійснювати нові розрахунки та огляди, щоб бути впевненим, що нічого не пропустили.

І не треба ставити межу перед людським розумом: немає нічого настільки далекого, чого не можна було б досягнути, і нічого настільки таємничого, чого не можна було б відкрити.

Декарт основну увагу звертав на роль дедуктивного методу — строгого виведення окремих наслідків із загальних положень . Декарт вірив у всемогутність математики і логіки вважав, що з їхньою допомогою можна відкрити будь-які таємниці природи, тому що вони грунтуються на інтуїції і дедуктивних стуктурах розуму.

67. Релігійна філософія Паскаля.

68. Суперечлива природа людини у Паскаля. Людина як «Мислячий очерет».

Блез Паскаль пройшов досвід від механістичного раціоналізму і до його обмеженості. Він казав: «мрію побачити людський розум приниженим», - це антитеза до Декарта. Він не міг пробачити йому те, що Декарт хотів обійтися без Бога, йому він був потрібен лише для запуску механізму. Хоча, варто зазначити, що він багато в чому наслідував методологію Декарта, захоплювався ним. У філософії Паскаля головне – ЛЮДИНА. Вона є дуальною істотою, він вважав, що немає абсолютних праведників і грішників, бо у людині є 2 начала. Він протестував проти сприйняття людини доброю, святою.Він першим сказав про загубленість людини у просторі й часі. Він називає людину «МИСЛЯЧИМ ОЧЕРЕТОМ». Лиш вона здатна охопити своїм розумом стільки, як ніхто інший у світі. Людина є нікчемною на макрорівні. Бачимо одночасність величності та нікчемності. «Коли Земля втратила своє центральне становище у Всесвіті, свою центричність втратила і людина. Це безмежжя, мовчання просторів лякає мене!», - Паскаль боявся загубитись у Всесвіті."Серце" — це властива людині здатність пізнання надприродних речей. Існує "закон серця", який відрізняється від закону розуму, який учені схильні вважати єдиним. "Серце має свою рацію, якої не знає розум".Паскаль глибоко перейнявшись аргументами скептицизму, закрив перед собою догматичний шлях. Він ніяк не міг узгодити між собою августинізм та раціоналізм. Розгляд етичних проблем для Паскаля був найважливішим.