50. Пізня патристика. Северин Боецій.

Пізня патристика. Видатним діячем та відомим філософом пізньої античності був Северин Боецій (480-524), який здійснив велику кількість перекладів із старогрецької мови на латину, що перетворилась у головну мову культури та освіченості. Найбільшою цінною визнається його перекладацька та коментаторська діяльність в галузі логіки та гносеології. Боецій переклав та прокоментував твори Арістотеля. Він вперше поставив поняття універсалій, яке згодом розвивалось у схоластиці. Філософія Боеція втішає і зцілює, при цьому оперує знаннями, мінливі речі не приносять серцю спокою. Зло обирає сама людина, це її акт волі, рефлексії через зіпсованість людської природи, гріховність. Боецій казав: «Предметом моєї філософії є не кількість твоєї бібліотеки, а стіни твоєї душі».

«Розрада від філософії» – найвагоміший твір написаний на порозі смерті у в'язниці -(образне сприйняття філософії). Філософія владна, ніколи не старіє, є завжди актуальною. Вона підіймається до небес, то опускається до людських розмірів. У творі Боецій алегорично уособлює філософію зі строгою владною жінкою, з величною поставою, красивим, та старим одягом, але вік та зріст цієї жінки важко визначити. Її справа спрямована на культуру, на підтримку сенсу життя, вимагає багато праці. У 1 руці – книги, у другій – скіпітер. Так і філософія – вона ніколи не старіє, завжди актуальна, вона універсальна. Вона знатна, це видає її одяг, має давню історію.

51. Загальна характеристика схоластики та її періодизація.

Наступний період (XIII—XV ст.) в розвитку середньо­вічної філософії називають схоластикою.Схоластика — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціо­налістичною методикою та формально-логічними проблемами.Центральна проблема - з'ясування співвідношення між вірою і розумом. Проблема тлумачення сакральних текстів. Метод схол. – дедукції, від загального до конкретного, що пояснюється через загальні догми, аксіоми, які не піддаються сумніву. Особлива форма мислення схоластів – силогізм – 2 положення – висновок. На першому місці – теологія,2 – філософія,3 – науки. Рух думки відбув.від 1 дефініції до іншої із урахуванням юридичного мислення. Гол.критерій мисленн схоластів – логіка.

Філософію викладали у школах при монастирях, во­на була шкільною мудрістю, звідси і назва — «схола» (з грецької — школа). Пізніше це слово набуло негативного значення, ним стали позначати відірване від життя муд­рування. Періодизація:

Рання 9-13ст. –посилення папської влади, влада августинівського платонізму.З'явл.позиції реалізму та номіналізму, проміжна позиція – концептуалізм. Представники: Скотт, А. Кентенберійський, Абеляр.

Зріла 12-13 ст. – культивується в університетах, лідери Оксфорд та Паризький унів. Платонізм витісняється арістотелізмом. Найвидатніший схоласт – Тома Аквінський.

Пізня 14-15 ст. – ідейні суперечності, зростання епохи феодалізму, христ.зменшує вплив на людей, визріває скепсис, віра відступає.Бажання примирити віру і розум, їхня взаємодія, руйнується ідеологія Томізму, а, значить арістотелізму. Скотт, Оккам.