5. І універсал уцр

Продовжуючи традиції українського народно-ви­звольного руху, Центральна Рада свої звернення до народу оформляє у вигляді універсалів. За час існуван­ня Центральної Ради було прийнято чотири Універсали. І Універсал був проголошений 10 червня 1917 р. при за­критті II Всеукраїнського військового з'їзду. У ньому, зокрема, говорилося, що «ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу й оповіщаємо: віднині ми самі творитимемо наше життя». В Універсалі наголошувалося, що ніхто краще за укра­їнців не може знати, які закони будуть для них кращими. Ніхто краще за українських селян не може знати, як розпоряджатися своєю землею. Наголошувалося, що український народ сподівався на допомогу Тимчасового уряду, але останній відштовхнув його простягнуту руку. В Універсалі говорилося, що Центральна Рада висунула такі вимоги до Тимчасового уряду: затвердити при Тим­часовому уряді посаду комісара з українських справ; місцеву владу в Україні повинен очолювати комісар, що представляє Тимчасовий уряд і затверджений на посаді Центральною Радою; частка грошей, що збираються у вигляді податків з українського народу, повинна зали­шатися в Україні. Усі ці вимоги Тимчасовий уряд від­кинув. У зв'язку з цим український народ змушений сам потурбуватися про свою долю. З того часу кожне село, кожна управа, повітова або земська, повинні підтриму­вати тісні організаційні зв'язки із Центральною Радою.

6. Генеральний Секретаріат України: утворення, склад, діяльність, та його компетенція.

Згідно з І універсалом 10 червня 1917 року було створено перший український уряд – Генеральний секретаріат. За Іv універсалом Генеральний секретаріат було перетворено на Раду Народних Міністрів. Генеральний секретаріат складався з Генеральних секретарств, які очолювали генеральні секретарі. Кількість генеральних секретарств то зменшувалась,то зростала. До першого складу Генерального секретаріату входило дев’ять осіб: В. Винниченко – голова і генеральний секретар внутрішніх справ, П Христюк – генеральний писар, Х. Барановський – генеральний секретар фінансів, С. Єфремов – генеральний секретар міжнаціональних справ, С. Петлюра – генеральний секретар військових справ, Б. Матрос – генеральний секретар земельних справ В.Садовський – генеральний секретар судових справ, І. Стешенко – генеральний секретар освіти та М. Стасюк – генеральний секретар харчових справ. З утвердженням Генерального секретаріату було покладено початок процесу розмежування законодавчої і виконавчої влад. 29 липня 1917 року Мала рада затвердила Статут Генерального секретаріату. Статут визначав взаємини між Генеральним секретаріатом і Малою радою, порядок діяльності уряду,законодавчу процедуру. Генеральний секретаріат був підзвітним Малій раді. В серпні 1917року дію статуту було замінено на Інструкцію Тимчасового уряду Генеральному секретарству від 4 серпня 1917 року. Інструкція обмежувала діяльність українського уряду територіально. За часів свого існування Генеральний секретаріат провів 30 засідань, на яких було розглянуто біля 100 питань внутрішньої і зовнішньої політики. Генеральний секретаріат підготував проекти постанов Пленуму Центральної ради про введення українського прогресивно прибуткового оподаткування у розмірі 25% одноденного заробітку. На засіданні Генерального секретаріату розглядалися питання судоустрою, військового будівництва. Особливе місце займали питання зовнішньої політики. Уряд 15 вересня 1917 року приймає постанову, що встановлювала штрафи:по одному карбованцю за кожну хвилину запізнення. 12 жовтня 1917 року Генеральний секретаріат розробив і затвердив Декларацію, яка розширила його повноваження, обмежені Інструкцією Тимчасового уряду. Свої рішення Генеральний секретаріат приймав у формі декларацій, постанов, інструкцій. Офіційним органом уряду був «Вісник генерального секретаріату».

7. ІІ Універсал УЦР: його загальна характеристика і значення

З липня 1917 р. Центральна Рада приймає II Універсал. Його текст був опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами.

У ІІ Універсалі підкреслювалося, що Центральна Рада завжди стояла на тому, щоб не відділяти Україну від Росії. Указувалося, що незабаром Центральна Рада поповниться представниками інших народів, що проживають в Україні, і тоді стане єдиним найвищим ор­ганом революційної демократії України, який представ-лятиме інтереси всього народу. Доповнена Центральна Рада виділить зі свого складу відповідальний перед нею орган — Генеральний секретаріат, який буде представлений на затвердження Тимчасовому уряду. Генераль­ний секретаріат передбачався як крайовий орган Тим­часового уряду. У той же час, Центральна Рада готува­тиме проект законів про автономний устрій України для піднесення його на затвердження Засновницьких Зборів. 15 Універсалі заперечувалася необхідність створення V к |мінського війська, були й інші значні поступки Тим-масовому уряду. Так, підкреслювалося, що Центральна Рада рішуче проти намірів самовільного здійснення авто­номії Україною до скликання Всеросійських Установчих зборів.

8. Утворення малої ради, причини та загальна характеристика діяльності

Формування Малої Ради

На перших же організаційних зборах 8 квітня 1917 року Михайло Грушевський запропонував обрати Виконавчий Комітет під назвою Комітет Центральної Української Ради (пізніше дістав назву Малої Ради) у складі 20 чоловік. Головою Комітету було обрано Грушевського, його заступниками — Винниченка та Єфремова, товаришем Голови — Ф. Крижанівського, скарбником — В. Коваля, секретарями — В. Бойка та С. Веселовського.

Було також прийнято рішення об'єднати агітаційну та інформаційну комісії в організаційну, а її голову — Дмитра Антоновича — запросити до Комітету товаришем Голови.

Після 8 квітня до складу Центральної Ради були додатково включені:

1) А. Вовченко (солдат залізничного батальйону);

2) Г. М. Дежур-Журов (Таврія);

3) П. Ф. Погорілко (від харківського духовенства);

4) В. Чеховський;

5) Чернота (від Одеси).

Таким чином, відразу ж після з'їзду склад Центральної Ради почав збільшуватися, що згодом стало правилом.