53. Судова реформа в усрр 1922

- комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення діяльності органів правосуддя, здійснений в УСРР у ході реалізації проголошеного з початком нової економічної політики курсу на т. з. революційну законність. Стрижневою основою реформи було Положення про судоустрій УСРР, затв. ВУЦВК 16.ХІІ 1922. Згідно з Положенням замість двох паралельних систем — народних судів і революційних трибуналів — створювалася єдина трирівнева система суд. установ: народний суд, губернський суд, Найвищий Суд УСРР (див. у ст. Верховний Суд України) та його колегії. 22.III 1922 було скасовано Всеукраїнську надзвичайну комісію, а утворене натомість Державне політичне управління УСРР офіційно вже не мало суд. функцій і в процес, відношенні було лише органом дізнання. Водночас пост. ВУЦВК від 17.УІІ 1922 було започатковано систему т. з. надзвичайних сесій, на яких в особливому порядку розглядалися справи про контрреволюційні та деякі ін. злочини. Ці сесії діяли при губ. ревтрибуналах (до 1.ХІ 1922 — при їх військ, відділеннях), а після затвердження Положення про судоустрій — при губ. судах. Для розгляду ін. категорій справ згідно з Положенням тимчасово зберігалися спец, суди: військові трибунали, військово-транспортні трибунали, особливі трудові сесії нарсудів, земельні комісії, арбітражні комісії. Складовою частиною С. р. в УСРР 1922 було заснування органів прокуратури (Положення про прокур. нагляд, затв. ВУЦВК 28.VI 1922) і адвокатури (Положення про адвокатуру, затв. ВУЦВК 2.Х 1922), заборона місц. управлінським структурам втручатися в суд. справи (пост. ВУЦВК «Про взаємовідносини судових і адміністративних органів влади» від 9.УІІІ 1922), організація короткострокових юрид. курсів для підготовки кадрів до роботи в нових умовах (пост. РНК УСРР від 26.XII 1922). Згодом було прийнято: постанови ВУЦВК «Про особисту недоторканність прокурорів, суддів і слідчих» від 3.1 1923 і від 21.1 1924 та «Про розвантаження і поліпшення місць позбавлення волі» від 15.VIII 1923; Положення «Про кабінети науково-судової експертизи» (затв. РНК УСРР 10.VI 1923); деякі ін. нормат.-прав. акти, спрямовані на поглиблення реформи.

54. Утворення радянської прокуратури

Положення проадвокатуру прийнято ВЦВК 26 травня 1922, Положення про прокуратуру 28 травня 1922 року.

Необхідність створення прокуратури не викликала суперечок серед юристівкраїни, спірним було питання про те, якими функціями її наділити.

Навесні 1922 року Наркомюста увійшов до уряду з проектом проустанові прокуратури як органу, який має спостерігати задіяльністю слідчих органів і підтримувати обвинувачення в суді, а такожздійснювати нагляд за законністю взагалі. Запропонований варіант викликавзапеклі суперечки у ВЦВК. По-перше, ряд діячів комуністичної партіїставилися до поняття «законність» як до чогось тимчасового, неминучогопридатки допущених в період НЕПу капіталістичних відносин іпротиставляли їй революційну доцільність. Прокуратура, на їхнюдумку, було тимчасовим утворенням. По-друге, виникли суперечки про їїпідпорядкованості. Прокурор, стверджували противники створення прокуратури у виглядінезалежного органу, не повинен стояти поза системою місцевих радянськихзаконів. По-третє, покладання на прокуратуру нагляду за законністюдій всіх органів влади, на думку деяких противників проекту,повинно було привести до дублювання вже існуючої Робітничо-селянськоїінспекції, і тому слід було загальний нагляд виключити з функційпрокуратури, обмеживши її лише судової роботою, як це було вдореволюційної Росії.

Величезний вплив на створення прокуратури надала відома стаття В.І. Леніна, написана 20 травня 1922 - «Про« подвійному »підпорядкуванні ізаконності ». У ній він обгрунтував принцип єдності соціалістичноїзаконності. Зазначив на помилковість вимоги, що випливає з бажання «Зберегти законність Калузька, на відміну від законності казанської»,вимагав, щоб розуміння законності була однаковою по всій Республіці. Друга важлива частина ленінської тези полягала в строгому підпорядкуванніпрокурорів лише по вертикалі, для того, щоб місцеві радянські тапартійні органи не могли чинити на них тиск. Саме ціпринципові моменти і лягли в основу Положення про прокурорський нагляд 1922 року.

Створена прокуратура, однак, не стала самостійним органом. Центральна прокуратура РРФСР входила як IV відділу до складу Наркомюста РРФСР. Роботою прокуратури керував заступник Народногокомісара, старший помічник прокурора Республіки. Нарком одночаснобув і прокурором Республіки.