60. Кодифікація .Кримінального права Усср

До затвердження ВУЦВК 23 серпня 1922 року Кримінального кодексу УСРР і 15 вересня 1922 року Кримінально-процесуального кодексу УСРР в Україні, як і на всій території колишньої Російської імперії, діяли декрети, постанови, положення ВЦВК, РНК, НКЮ, на підставі яких встановлювався перелік дій, що визнавалися злочинними, визначалася міра покарання за

скоєння їх і був започаткований кривавий шлях небаченого досі терору.

Основні з них такі:

* Постанова РНК від 5 вересня 1918 року "Про червоний терор",

* декрети ВЦВК:

* "Про Всеросійську надзвичайну комісію" (ВЧК) від 17 лютого 1919 року;

* "Про революційні трибунали" від 12 квітня 1919 року;

* "Положення про революційні військові трибунали" від ЗО листопада 1919 року;

* "Про революційні військові залізничні трибунали" від 20 березня 1920 року;

* "Про адміністративне висилання" від 10 березня 1922 року та інші.

Вони містили деякі елементи як кримінальних, так і кримінально-процесуальних норм. Міра покарання за скоєння так званих контрреволюційних злочинів у більшості з них була єдина - розстріл і застосовувалась на підставі "революційної правосвідомості", що створювало безмежні умови для свавілля. Названі нормативні акти надавали чекістам повну свободу

дій. Так, у Декреті ВЦВК "Про революційні трибунали" записано: "...трибуналам надається нічим не обмежене право у визначенні міри покарання".

Масово примінялися:

а) адміністративні розстріли

б) розстріли на місті

в) розстріли заручників

Контрреволюційні злочини в Кримінальному кодексі УСРР, затвердженому ЦВК УСРР 8 червня 1927 року, передбачені лише в одній 54-й статті кодексу з пунктами і підпунктами від 1 до 14-го. Доречно зауважити, що згрупування ознак контрреволюційних злочинів в одній статті зовсім не випадкове і, напевне, свідчить про намагання авторів кодексу затушувати проблему наявності злочинних, зокрема антирадянських, проявів у державі. Напередодні 10-ї річниці жовтневого перевороту створити видимість їх винятковості, оскільки, мовляв, в умовах морально-політичної єдності радянського народу для злочинності немає відповідного ґрунту, що вона, начебто, взагалі невластива для радянського суспільства, а ст. 54 в кодекс включена на всяк випадок. Не виключено, що саме цими міркуваннями пояснюється і те, що кримінальні кодекси видавались, як правило, малими тиражами, а їхній формат наближався до кишенькового. Але із "загостренням класової боротьби" і подальшим поширенням масовості репресій це лицемірство в подальшому втратило своє значення.

Крім того по всій Україні розвернулась боротьба з антисемітизмом. В кримінальний кодекс була внесена стаття по якій карали за антисемітизм.

Вироки виконувалися негайно. кримінальний кодекс усрр від 8 червня 19278 червня 1927 p. був прийнятий новий Кримінальний кодекс УСРР (далі — КК). Він був побудований у точній відповідності з загальносоюзними "Основними началами кримінального законода¬вства Союзу РСР і союзних республік", а також з іншими загально¬союзними актами, прийнятими на той час. Так, у постанові •ЦВК СРСР від 25 лютого 1927 р. "Про зміни основних начал криміналь¬ного законодавства СРСР і союзних республік" вказувалося, що Положення ЦВК Союзу РСР про злочини державні (контрреволю¬ційні та особливо небезпечні для Союзу РСР злочини проти поря¬дку управління) і військові мають включатися у відповідні розділи кримінальних кодексів союзних республік. На основі згаданої пос¬танови до особливої частини нового Кримінального кодексу УСРР були включені Положення про злочини державні, Положення про військові злочини, а також деякі інші загальносоюзні кримінально-правові акти. КК 1927 p. збільшував санкції за крадіжку майна громадян, підвищував кримінальну відповідальність за злочини, вчинені гру¬пою осіб. КК 1927 p. передбачав можливість кваліфіку¬вати діяння за аналогією. Стаття 7 проголошувала, що в разі відсутності у Кримінальному кодексі прямих вказівок на окремі види злочинів, покарання або інші міри соціального захисту визна¬чаються за аналогією з тими статтями кодексу, які передбачають найбільш схожі за важливістю і характером. Аналогія закону вико¬ристовувалась каральними органами як засіб порушення закону. Закріплювалася можливість застосування заходів соціального захи¬сту до осіб, хоча й не винних у конкретному злочині, але визнаних соціальне небезпечними внаслідок зв'язку із злочинним середови¬щем та попередньою злочинною діяльністю тощо. Було вперше встановлено відповідальність за недонесення про державні злочи¬ни. Після видання КК УСРР 1927 р. в Україні протягом наступних двох років було прийнято 56 законодавчих актів з питань криміна¬льного права.