34.Загальна характеристика законодавчої діяльнісіь Директорії

Директорія відновила дію Закону Центральної ради на персонально – персональну автономію від 9 січня 1919 року. У Законі від 14 лютого 1919 року «Про порядок внесення і затвердження законів в УНР» робиться спроба регламентувати законодавчий процес. Законопроекти готувалися міністерствами і подавалися голові уряду, який потім вносив їх на розгляд Ради Народних Міністрів, яка після схвалення направляла законопроект для заключного редагування до Державної канцелярії. Після цього законопроект потрапляв на розгляд Директорії і набирав чинності після затвердження. У Законі «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР» від 12 листопада 1920 року містився спеціальний розділ – «Законодавство УНР»

35. Причини поразки державницьких змагань 1917-1921 р.

Дослідження українських визвольних змагань 1917–1920 рр. розпочалося їх безпосередніми учасниками –представниками української політичної еміграції в20-х роках ХХ ст. На думку Я. Грицака, наукові дискусіїнавколо характеру української революції 1917–1923 рр.і причин її поразки виросли з політичної суперечки, якувели між собою в еміграції дві групи українських політиків. Перша група, що виводилася з консервативноготабору, перекладала всю вину на українську революційну еліту. Керівники Центральної Ради і Директорії,твердила консервативна історіографія в особі В. Липинського, В.Кучабського та Д.Дорошенка, припустилася низки стратегічних помилок. Їхня провина полягала всоціалістичному експериментуванні, нерозумінні державних інтересів, свідомому відштовхуванні від управління державними справами фахових і досвідчених кадрів лише на тому ґрунті, що вони не були соціалістичними або за своїм походженням піднімалися вище селянства й інтелігенції. Крім того, О. Назарук виокремлює серед причин поразки революції неузгодженість дій і позицій галичан і наддніпрянців, а також звертає увагу на "недостачу відповідної освіти в національно-державницькому дусі", велику кількість партій іборотьбу між ними за владу .Друга емігрантська група, представлена українськими соціалістами різних відтінків, вбачала головну причину поразки у низькій національній і політичній свідомості народних мас, що у критичні моменти не надаливирішальної підтримки українській революції, а також недорозвиненістьукраїнської національної ідеї та неготовність українського народу до боротьби за власну державність. Наїхню думку саме українська революція стала каталізатором формування як української нації, так і українськоїнаціональної ідеї

36. Варшавський та Ризький мирні договори.

У березні — квітні українська делегація вела напружені переговори з польським урядом, які 28 квітня 1920 року закінчилися укладен­ням Варшавського догодоговору За цим договором Польща визнала Ди­ректорію незалежної УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу УНР. Польський уряд зобов'язувався не ук­ладати ніяких угод з третіми країнами, вороже налаштованими до України. Польща визнавала за УНР право на територію східніше польського кордону 1772 року. Отже, Україні довелося заплатити за свою незалежність ціною територіальних поступок. До Польщі відхо­дили Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, частина Полісся і Во­лині.За умовами Варшавського договору об'єднанні збройні сили Польщі і УНР в кінці квітня 1920 року розпочала наступ на більшо­виків. 6 травня польсько-українські війська оволоділи Києвом. Та згодом радянське командування перегрупувало сили і завдало ряду поразок об'єднаним силам.12 жовтня 1920 року між польською і радянською сторонами було укладене перемир'я. Польський уряд зрадив Україну і залишив ар­мію УНР напризволяще. 21 листопада армія УНР після виснажливих боїв з більшовиками відступила за Збруч і була інтернована польськи­ми військами.18 березня 1921 року у Ризі було підписано Ризький мирний до­говір між Польщею і радянською Росією. В обмін на територіальні поступки Польща визнала УСРР і зобов'язалась заборонити перебу­вання на своїй території всіх антибільшовицьких сил і уряду УНР. Правобережну Україну було поділено: Холмщина, Підляшшя, За­хідна Волинь і Західне Полісся дісталися Польщі, Східна Волинь — радянській Україні.Ризький мирний договір поклав край існуванню УНР, боротьба за яку тривала чотири роки. І хоча Українська держава не змогла утвердитись, її існування суттєво вплинуло на подальшу долю україн­ської національної державності.

37. Утворення ЗУНР.

Офіційна передача влади в Галичині полякам була призначена на 1 листопада 1918 р. Українські націоцально-патріотичні сили вирішили випередити поляків. Військовий комітет, який був створений ще у вересні ухвалює рішення зайняти до ранку всі найважливіші стратегічні об'єкти Львова — пошту, банки, телеграф тощо. Протягом листопада українці взяли владу у всій (Східній Галичині. її встановлення проходило безкровно, без жертв, як серед військових, так і серед мирного на­селення.У відозві від 1 листпттяпя 1918р. Українська Націо­нальна Рада проголосила створення національної дер­жави, її назву й територію визначив Закон від 13 листопада 1918р «Держава... має назву Західноукраїнська Народна Республіка»; вона представляє собою колишні австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковиною і з українськими частками колишніх угор­ських столиць (комітатів). Закон затверджував держав­ну самостійність ЗУНР.