- •1. Причини формування світового господарства.
- •2. Сутність та структура економічної системи.
- •3. Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •5. Країни з перехідною економікою та їх місце в системі світового господарства.
- •6. Загальна характеристика краън, що розвиваються.
- •7. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •8. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •9. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •10. Китайська модель ринкової економіки.
- •12. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країн
- •14. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу
- •13. Загальна характеристика країн оеср
- •Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- •16. Господорський механізм та його реалізація в првідних країнах .
- •17. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •18. Соціально-економічні проблеми та шляхи їх подолання.
- •19. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •20. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •21. Загальна характеристика сша.
- •22. Особливості економічного розвитку сша у хХст.
- •23. Сучасна макроекономічна модель розвитку.
- •24. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •25. Загальна економіко-географічна характеристика Канади.
- •26. Сучасний стан та перспективи економ. Розвитку Канади
- •27. Сутність та тенденції розвитку кр. Зх. Європи.
- •28.Передумови виникнення та основні етапи розвитку епроп. Економ. Інтеграції.
- •29.Загал. Х-ка та структура єс.
- •30. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •32. Розширення єс та його соц.-ек. Наслідки.
- •31. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •35. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •34. Загальна характеристика Японії.
- •33. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •36.Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •37. Економічна модель розвитку Японії.
- •39. Місце та роль Японії у світовій економіці
- •40. Економічні ознаки нових індустріальних країн
- •41.Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн.
- •42. Економічна модель та особливості розвитку нік.
- •43.Фактори економічного зростання нік.
- •44. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нік.
- •46.Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст..
- •47.Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •48.Структура та економічний рівень розвитку країн Центральної та Східної Європи.
- •51.Економічна криза в країнах Центральної та Східної Європи та шляхи її подолання.
- •52. Нерівномірність соц.-ек. Розвитку країн Центр.Та Сх Європи на поч .Ххі ст.
- •53. Зовнішньоекономічна політика країн Центр. Та Сх Європи.
- •54. Історико-економічна характеристика Росії
- •55. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •56. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •57. Економічні реформи Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •58. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •59.Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •60. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •62.Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •63.Еконічний потенціал країн, що розвиваються.
- •64.Місце країн, що розвиваються у світі.
- •65.Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •66. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •67. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •68. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •69. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •70. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90-ті роки хх ст.
- •71. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •72. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •73. Загальна характеристика Китаю.
- •74. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •75. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •76. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •77. Зовнішньоекономічні зв'язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •78. Місце та роль Китаю у системі світового господарства.
- •79. Економіко-географічна характеристика країн Близького та Середнього Сходу.
- •80. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •81.Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-1990-ті рр.
- •83. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •85. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
- •86. Структура та динаміка зовнішньо-економічних відносин України з країнами єс.
- •87. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •88. Місце та роль України в Чорноморській економічній інтеграції.
- •89. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •90. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
14. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу
Протягом усього часу, що існують розвинуті держави, їхня економіка розвивалася нерівномірно. Лідируючі позиції посідали то одна, то інша держави. З середини XVII століття, і особливо в XVII — першій половині XIX століття безсумнівне лідерство належало Великій Британії, яка тривалий час вважалася "майстернею світу". З середини XIX століття на перше місце у світовій економіці вийшли США, які посідають це місце безперервно й посьогодні. В останній чверті XIX століття вона пропустила перед собою ще Німеччину, а з 60-х років XX століття — Францію, а згодом — Японію.
Сполучені Штати досягли найвищої частки у світовій економіці по закінченні Другої світової війни, наприкінці 40-х та початку 50-х років XX століття. Тоді вони виробляли 61% промислової продукції несоціалістичного світу.
Проте поступово частка США у світовому виробництві почала знижуватися під впливом конкуренції західноєвропейських країн.
Ще більшим "економічним дивом" стали неймовірно високі темпи розвитку Японії в 70-х роках, що незабаром вивело її на друге місце у світі.
Тут також серед чинників швидкого розвитку можна виокремити два: американські інвестиції і внутрішня політика уряду. США "підживлювали" економіку Японії особливо в 60-ті роки, під час війни в Кореї, коли розміщували військові замовлення на японських підприємствах. Внутрішня політика уряду Японії була досить гнучкою й ефективною. Зокрема, уряд активно заохочував купівлю японськими фірмами іноземних ліцензій, "ноу-хау", що дозволило Японії не втратити темпу в технологічному розвитку.
В останні два десятиліття спостерігається певне вирівнювання позицій найрозвиненіших держав, зближення їх темпів розвитку. Особливо це характерно для 90-х років.
На динаміку розвитку певний вплив здійснюють економічні цикли, які періодично сприяють підвищенню та падінню темпів економічного зростання. Фаза падіння часто закінчується кризою. Найглибша криза в історії розвинутих країн спостерігалася в 1929 — 1932 рр., коли їх сукупний ВВП впав на 17,7% , а експорт на 25,3%. Глибокою була криза в 1945 — 1946 рр., вона обумовлювала падіння ВВП на 11%. В повоєнний період економіка розвинутих країн розвивалася більш спокійно; кризи, які траплялися, вже не були такими глибокими. Найвідчутнішою була криза 1974 — 1975 рр., пов'язана з різким підвищенням цін на нафту внаслідок цілеспрямованої акції країн ОПЕК; тоді промислове виробництво індустріальних країн скоротилося на 5% . На початку 80-х років (1981 — 1982 рр.) чергова криза скоротила випуск промислової продукції на 4%. Останньою за часом була криза 1997 — 1998 р., проте вона вразила переважно країни Південно-Східної Азії й мало торкнулася розвинутих країн Європи й Північної Америки.
Особливістю економічного циклу 90-х років є його асинхронність, тобто незбіг в часі по окремих країнах. Висловлюється навіть думка, що циклічний розвиток вже нетиповий для розвинутих країн, і стабільний розвиток економіки США в 90-ті роки тому є прикладом. Проте початок нового століття дає привод для сумніву про це; найвищого значення темпів росту економіка США досягла в 2000 р., а в 2001 р. відбулося їх зниження. Трагічні події 11 вересня негативно відбилися на діловій активності в США, хоча це не єдина причина.
Однією з причин зниження темпів зростання економіки США в 2001 р. вважається її "перекапіталізація" — невідповідність реального інвестування у виробництво й активності на фондових ринках.
Уповільнення темпів японської економіки пов'язане з падінням росту внутрішніх інвестицій; це, у свою чергу, залежить від повільного зростання споживчих витрат населення країни. В Японії збільшується безробіття, що знижує купівельну спроможність населення (в 1998 р. безробітні складали 4,2% до економічно активного населення, тоді як в 1983 — 1995 рр. їх частка в середньому становила 2,5%). Після фінансової кризи 1997 — 1998 рр., яка вразила і Японію, по країні покотилася хвиля банкрутств. Тільки за 2000 р. кількість банкрутств збільшилася на 24%1'.
На тлі спаду в економіці Японії та США країни Західної Європи, за прогнозами, мають кращі перспективи, хоч їх темпи росту також уповільняться. Механізм глобалізації діє таким чином, що зниження економічної активності в одному із світових центрів економіки негативно відбивається й на решті. Так, зниження темпів росту ВВП у США на 1% викликає гальмування темпів ВВП у Західній Європі на 0,2-0,4% .
Динамічність економіки розвинутих країн обумовлена певними факторами розвитку, серед яких визначальну роль відіграє розширення ринків прямих та портфельних інвестицій, що у свою чергу пов'язано з ростом споживчого й виробничого попиту в цих країнах. Важливе значення має міжнародний рух інвестицій, основна маса яких належить саме розвинутим країнам, причому частка розвинутих країн збільшується (в 1988 — 1993 рр. вона становила 73%).
Таким чином, розвинуті країни утворюють три центри світової екоиоміки: США, Західна Європа, Японія. Підсумовуючи сказане, відзначимо основні тенденції. До середини 50-х років минулого століття панування США у світовій економіці було переважаючим; вони виробляли 37% промислової продукції усього світу, маїли більшу частину золото-валютних резервів. З кінця 50-х років і особливо в 60-х роках спостерігається піднесення країн Західної Європи і особливо Німеччини. На короткий строк ФРН стає другою за обсягом виробництва країною несоціалістичного світу (після США). З кінця 60-х років розпочинається бурхливе економічне зростання Японії, яка в 70-х роках вже випереджає ФРН, а невдовзі й СРСР і стає другою країною світу за рівнем економічного розвитку. В 90-х роках темпи росту японської економіки уповільнюються, зате спостерігається прискорення економічного розвитку США. Майже 10 років, до середини 2000 р., американська економіка була на підйомі — найбільш тривалому за післявоєнні роки. Економіка країн Західної Європи останні два десятиліття розвивається усталеними темпами, без суттєвих зльотів і падінь. В 90-х роках уповільнилися темпи розвитку Німеччини й Італії, проте прискорився розвиток Іспанії та Нідерландів. З 2001 р. прогнозував спад темпів економічного розвитку по всій групі розвинутих країн, але маловірогідно, що він буде тривалим, оскільки основні чинники розвитку суттєво не змінилися. Головною рушійною силою серед них залишається науково-технічний прогрес.