- •1. Причини формування світового господарства.
- •2. Сутність та структура економічної системи.
- •3. Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •5. Країни з перехідною економікою та їх місце в системі світового господарства.
- •6. Загальна характеристика краън, що розвиваються.
- •7. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •8. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •9. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •10. Китайська модель ринкової економіки.
- •12. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країн
- •14. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу
- •13. Загальна характеристика країн оеср
- •Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах
- •16. Господорський механізм та його реалізація в првідних країнах .
- •17. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •18. Соціально-економічні проблеми та шляхи їх подолання.
- •19. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •20. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •21. Загальна характеристика сша.
- •22. Особливості економічного розвитку сша у хХст.
- •23. Сучасна макроекономічна модель розвитку.
- •24. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •25. Загальна економіко-географічна характеристика Канади.
- •26. Сучасний стан та перспективи економ. Розвитку Канади
- •27. Сутність та тенденції розвитку кр. Зх. Європи.
- •28.Передумови виникнення та основні етапи розвитку епроп. Економ. Інтеграції.
- •29.Загал. Х-ка та структура єс.
- •30. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •32. Розширення єс та його соц.-ек. Наслідки.
- •31. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •35. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •34. Загальна характеристика Японії.
- •33. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •36.Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •37. Економічна модель розвитку Японії.
- •39. Місце та роль Японії у світовій економіці
- •40. Економічні ознаки нових індустріальних країн
- •41.Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн.
- •42. Економічна модель та особливості розвитку нік.
- •43.Фактори економічного зростання нік.
- •44. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нік.
- •46.Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст..
- •47.Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •48.Структура та економічний рівень розвитку країн Центральної та Східної Європи.
- •51.Економічна криза в країнах Центральної та Східної Європи та шляхи її подолання.
- •52. Нерівномірність соц.-ек. Розвитку країн Центр.Та Сх Європи на поч .Ххі ст.
- •53. Зовнішньоекономічна політика країн Центр. Та Сх Європи.
- •54. Історико-економічна характеристика Росії
- •55. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •56. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •57. Економічні реформи Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •58. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •59.Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •60. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •62.Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •63.Еконічний потенціал країн, що розвиваються.
- •64.Місце країн, що розвиваються у світі.
- •65.Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •66. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •67. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •68. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •69. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •70. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90-ті роки хх ст.
- •71. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •72. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •73. Загальна характеристика Китаю.
- •74. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •75. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •76. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •77. Зовнішньоекономічні зв'язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •78. Місце та роль Китаю у системі світового господарства.
- •79. Економіко-географічна характеристика країн Близького та Середнього Сходу.
- •80. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •81.Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-1990-ті рр.
- •83. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •85. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
- •86. Структура та динаміка зовнішньо-економічних відносин України з країнами єс.
- •87. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •88. Місце та роль України в Чорноморській економічній інтеграції.
- •89. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •90. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами
29.Загал. Х-ка та структура єс.
Європейська комісія, яка висуває пропозиції та веде переговори, здійснює нагляд за виконанням угод, має розпорядчі функції і є управлінським і виконавчим органом. Європейська комісія відає загальнополітичними та адміністративно-технічними питаннями. Характерними рисами її діяльності є незалежність, колегіальність та відповідальність.
Комісія складається із 20 членів, що створюють колегію комісарів. Вона є вирішальною інстанцією. Окрім колегії, до ЄК входить 22 головних управління та адміністративні служби, наділені підготовчими та виконавчими функціями.
Комісію обирають на п'ять років. Члени Комісії формально не залежні від урядів своїх країн. Оскільки Комісія є колегіальним органом, усі її рішення мають прийматися спільно, простою більшістю голосів. Кожний член комісії несе повну відповідальність у межах своєї компетенції.
У деяких випадках повноваження Комісії виходять за межі функцій виконавчого органу. За згоди Ради міністрів ЄС вона може здійснювати й певні нормативні функції та приймати самостійні рішення на основі положень Договору або актів, ухвалених Радою. Рішення Комісії обов'язкові для всіх країн—членів ЄС. Розподіл нормативних функцій між Радою та Комісією здійснюється таким чином: Рада затверджує загальні правила регулювання діяльності та розвитку ЄС, а Комісія встановлює способи прийняття цих правил, форми втручання, умови фінансування, а також використовує свій апарат. При цьому Комісія має консультуватися зі спеціальними комітетами у складі країн -учасниць. Вона має право формувати власні фонди, розпоряджатися фондами ЄС, управляти закладами економічного захисту.
Рада міністрів ЄС. Це політичний орган, утворений державами-учасницями. Рада приймає або коригує пропозиції Європейської комісії, якій вона делегує виконання своїх рішень і певну нормативну діяльність. Рада складається з представників 15 держав-учасниць. Уряд кожної з них делегує до Ради одного із своїх міністрів. Головами Ради виступають міністри закордонних справ, зміна головуючого відбувається кожні шість місяців. Голова визначає пріоритетність питань, пропонує компромісні рішення.
Європейський парламент. Його вибирають шляхом прямого загального голосування за виборчими процедурами держав-учасниць. Депутати національних парламентів одночасно можуть бути і членами Європейського парламенту. Розширення складу ЄС до 15 країн привело до збільшення кількості депутатів — від 567 до 626 осіб. Функції: консультації, співробітництво, спільні рішення з Європ. Комісією. обирається на 5р. головне завд. затверджувати бюджет.
Європ. Суд. 15суддів, 9генерал. Прокурорів назначених на 6р.завдання: вирішувати спори між учасниками Союзу, окремими інститутами ЄС, а також останніми і індивідумами.
Економіч. І соц. Комітети. Консультативний орган, 222члена, в складі 3групи:роботодавці, працівники, ін. соц. слої. Проводять консультації перед прийняттям рішень в економіч. І соц. областях.
Комітет регіонів. 33члена, мета: забезпечити представництво регіонал. та місцевих спільнот у процесі прийняття рішень ЄС, щодо питань регіонал. розвитку, проектування трансєвропейських мереж, структура фондів, освіта.