95.Світове господарство в роки стабілізації. Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.

План Ч. Дауеса. У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав: значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.)

1924—1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р. перевищило його на 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце.

План О. Юнга У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого: обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном виплат упродовж 37 років, єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць.

Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині випередити Англію за вивозом машин й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний рівень на 3 млрд марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна плата.

96.Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно – монополістичного розвитку. Теорії конкуренції Е. Чемберліна, Дж. Робінсон.

Головні риси господарства провідних країн світу

• Утвердження на початку XX ст. монополістичних відносин в економіці індустріальних країн, що позначилося на їхньому внутрішньополітичному кліматі

• Зростання тоталітарних тенденцій

• Мілітаризація

• На міжнародних відносинах посилення боротьби за ринки збуту, геополітичний вплив

• Деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально - економічних потрясінь (банкрутства слабких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо).

• Крім того, посилення монополізації виробництва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) спростовує існування вільної (досконалої) конкуренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу. Вона пропонує концепцію недосконалої конкуренції, аналізуючи такі

її види: монополіст-продавець — багато покупців; монополіст-покупець — багато продавців (останню ситуацію дослідниця характеризувала як явище «монопсонії», особливо притаманне ринку праці, коли фірма-монополіст купує послуги праці неорганізованих робітників). Дж. Робінсон вважає можливість використання ціни як інструменту впливу на попит і регулювання збуту шляхом «дискримінації в цінах. Можливість цінового маневрування підриває основні постулати класичної теорії

Е. Чемберлін вважав, що механізм монополістичної конкуренції найліпше забезпечує інтереси економічного добробуту. Монопольне становище на ринку досягається за рахунок диференціації продукту, під якою він розумів різні властивості товару, умови його реалізації й доведення продукту до споживача. У теорії Е. Чемберліна конкуренція і монополія існують поряд. Е. Чемберлін серед причин виникнення монополій називав позавиробничі чинники (унікальні особливості підприємства, репутацію фірми, виготовлення товарів-субститутів, рекламу. Не вважав, що монополісти мають нести відповідальність за таку економічну ситуацію

97. Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки XX ст.

У цей період формуються змішані економічні системи, котрі в різних модифікаціях втілювалися окремими країнами. Змішана економіка, сформована у 1950—1960-х роках в усіх розвинених країнах, була представлена як приватним, так і державним секторами економіки.

Основними факторами розвитку світового господарства були: розвиток науково-технічного прогресу (серед характерних особливостей економічного розвитку слід зазначити зростання у виробництві ролі науково-технічного прогресу, запровадження механізації й автоматизації виробництва, нових технологій, перетікання значних людських ресурсів із матеріальної сфери виробництва й використання їх у сфері послуг, підвищення життєвого рівня населення тощо); поглиблення всесвітнього поділу праці; інтернаціоналізація виробництва.

Основними напрямами та показниками економічного зростання світового господарства у повоєнний період (1950—1970-ті роки) слід вважати: високі темпи економічного зростання; призупинення зростання безробіття та його мінімізація; успіхи технічного розвитку й реалізація досягнень НТР; стрімкий розвиток міжнародної торгівлі та розширення потоків капіталу (вихід «національних» фірм за межі національного ринку); вплив і конструктивна дія США стосовно країн, що зазнали руйнувань у роки війни.

В 1957 створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС). Мета об'єднання створити спільний ринок, забезпечити рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення Західної Європи. Для цього передбачалося: ліквідувати митні бар'єри й обмеження для ввозу і вивозу товарів і капіталів; сприяти пересуванню людей; проводити єдину торговельну політику стосовно третіх країн; усунути перешкоди руху капіталів європейського інвестиційного банку.

Основним напрямом у повоєнний період розвитку економічної теорії й господарської практики було визнано «кейнсіанство», що дістало продовження у «неокейнсіанстві». Паралельно із неокейнсіанцями власні наукові розробки здійснювали і неокласики за схожою проблематикою. Поряд із неокласичними теоріями монополістичної та недосконалої конкуренції Е. Чемберліна і Дж. В. Робінсон, а також багатогранною спадщиною Й. Шумпетера, на окрему увагу заслуговують неокласичні теорії економічного зростання. Теорії зростання підтвердили правильність модифікації неокласичної концепції: розширення меж мікроекономічного аналізу, перехід до макроекономічного аналізу, дослідження умов збалансованого зростання. На особливу увагу у повоєнний період заслуговує інституціональний напрям. Зазначимо, що від 50—60-х років XX ст. тривають дослідження у межах інституціонально-соціологічного напряму, виникнення якого датують кінцем XIX — початком XX ст. Лідери цього напряму є прихильниками активної соціальної політики держави, прямого впливу и на пропорції відтворення шляхом індикативного планування. Від 1950— 1960-х років інституціоналізм набуває абсолютно нових ознак у зв'язку із зародженням нового наукового напряму, відомого як неоінституціоналізм. Представники цього напряму працюють на межі економічної теорії та інших суспільних наук — соціології, філософії, політології тощо. Четвертий напрям, який вияскравився у повоєнний період у ФРН, — це неолібералізм. Предметом нашої уваги буде остання, представники якої виступали за активну роль держави лише на стадії формування ринкових структур із подальшим обмеженням її функцій.

98. Посилення ролі держави в господарстві суспільств Західної цивілізації та його аргументація в економічній думці в 50-70-ті роки XX ст.

Унаслідок поєднання різноманітних елементів суто ринковий капіталізм із плином часу трансформувався в капіталізм, що регулюється державою. Повоєнний період саме й став поворотним моментом щодо еволюційних змін ринкової економіки, а завдяки впливу кейнсіанської доктрини відбувається модифікація ринкової системи в напрямі державного регулювання — управління ринковими відносинами, утвердження змішаної економіки. Причини державного втручання. Зменшення функціональної спроможності ринку — незадовільний стан реагування ринку па соціальні проблеми суспільства; неспроможність визначати довгострокові перспективи розвитку суспільства; нездатність вирішувати глобальні загальносвітові екологічні проблеми. Конкурентне регулювання: збереження ринкової конкуренції як умови відтворення економічної системи; упорядкування конкуренції; стимулювання і упереджувальні заходи щодо її негативних результатів. Державне регулювання в управлінні ринковими відносинами: використання механізмів грошової, кредитної, валютної, податкової, інвестиційної й бюджетної політики; застосування економічних організаційно-правових та організаційно-інституційних методів; застосування нових методів оптимізації господарської системи.

Модифікація ринкової системи в напрямі імплементації в неї інституту державного регулювання в управлінні ринковими відносинами, теоретично обгрунтованої неокейнсіанським напрямом в економічній теорії (неокейнсіанська модель державного регулювання) виходила з об'єктивних основ функціонування регульованого ринку — це насамперед урахування об'єктивних обставин зниження функціональної спроможності ринку в плані здійснення ним регулювальних та урівноважувальних кроків; визрівання потреби в стимулюванні й упорядкуванні конкуренції з метою відтворення її позитивних наслідків та запобігання небажаним результатам; розроблення комплексних програм та реалізації їх шляхом проведення виваженої економічної політики щодо заходів державного регулювання в управлінні ринковими відносинами

99. Вплив військово-конверсійних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи після Другої світової війни. План Дж. Маршалла

Проблеми повоєнного відновлення: Повоєнна відбудова національних господарств, упорядкування світової економічної системи ; Потреба в уніфікації правового простору різних країн і вироблення спільних правил гри щодо координації економічної політики; Розв'язання проблем національної й колективної безпеки;

Розвиток національних економік

Інфляційні процеси. Оскільки під час війни контролювали не грошову масу, а ціни, основний інфляційний удар припав на 1946—1948 роки, коли цей контроль було послаблено, або скасовано. Колективна безпека. Члени ООН зобов'язалися вживати колективних заходів щодо: запобігання й усунення загрози війни; боротьби проти актів агресії; домовилися розв'язувати свої суперечки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів; співпрацювати у розв'язанні економічних, соціальних і культурних проблем, заохочувати повагу до прав людини. Міжнародні валютні угоди, підписані у Бреттон-Вудсі (США): було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні правила міжнародних валютних відносин. Був створений Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредитних центрів. Фінансово-грошова сфера. Ціна Другої світової сягала у 3 трлн 300 млрд дол. Німеччина пограбувала 70 % промисловості окупованих країн. Виснаження ресурсно-матеріальної бази більшості окупованих країн. Скорочення промислового виробництва. У результаті війни скорочення промислового виробництва загалом становило третину щодо довоєнного періоду. Відбулися дезорганізація транспорту та комунікацій нечуваних руйнувань зазнало житло.

План Маршалла

Причиною впровадження були уповільнені темпи повоєнного економічного відродження Західної Європи. Це була допомога США Європейським країнам. Завдання плану Маршалла: Модернізація інфраструктури; збільшення обсягів виробництва (насамперед в індустріальних галузях — металургії й енергетиці); більш рівномірний розподіл важкої індустрії, сконцентрованої в зоні Руру, раціоналізація виробництва в сільському господарстві та легкій промисловості; грошова і фінансова стабілізація; завадовий принцип плану передбачав, що Європа має перебрати на себе ініціативу його реалізації в життя, тобто спільна програма мала спиратися на багатосторонню координацію і кооперацію. Наслідки плану Маршалла: Новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи; створено умови для модернізації індустріального й сільськогосподарського обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах національних економік Західної Європи; на стабільний рівень було виведено темпи виробництва продукції, полегшилися внутрішньо європейські розрахунки та розрахунки із боргами країн Західної Європи; відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття європейського ринку збуту для США і Канади; розпочалося відновлення і зміцнення європейського середнього класу — гаранта політичної стабільності і сталого розвитку; було усунено загрозу комунізму для Західної Європи.

100.Вплив інноваційно-технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст. Концепції НТР.

Найхарактерніші особливості НТР 1950—1970-х років: революційні зміни в науці; розвиток прикладних наук та значення їх у доведенні успіхів НТР до ринку; оптимізація взаємодії науки та виробництва; запровадження гнучких автоматизованих систем; створення роботів; комп'ютеризація; запровадження автоматизованих систем управління, проектування тощо. Відбулися кардинальні зміни у господарствах провідних національних економік під впливом НТР, а саме: структурні зміни в промисловості на основі домінування обробної промисловості над видобувною; домінування нафтохімії як провідної галузі промислового виробництва; зміни та нововведення в енергетиці; виникнення космології. Ознаки впливу НТР на сільське господарство: перехід сільського господарства до машинного виробництва; часткова автоматизація й комп'ютеризація; розвиток селекційної справи; зменшення питомої ваги зайнятих; зростання аграрної самозабезпеченості індустріальних країн та збільшення їхніх експортних можливостей. Розгортання НТР позначилося й на зрушеннях у світових економічних зв'язках: відбувається поглиблення спеціалізації та підвищення експортних квот; стають пріоритетними об'єктами розміщення капіталу нові галузі з виробництвом нової продукції, що вплинуло на формування нових шляхів переміщення капіталу.

Концепції. Найпоширенішою стає американська теорія НТР П. Друкера. Друкер вказав на принципову відмінність нового, повоєнного виробництва, що розвивається не так за рахунок нових інвестицій, як за рахунок нових знань про саму працю (а не про машини) і за рахунок нових спеціалістів — промислових інженерів, які застосовують ці знання. Друкер зміщує акценти з чинників виробництва на чинники продуктивності. Інтегрована концепція Форда—Тейлора—Друкера — концепція промислового перевороту, що пояснює характер розвитку масових ринків у розвинених національних економіках повоєнного часу за рахунок низки чинників, а саме: розширення зайнятості в працемістких поточно-конвеєрних процесах галузей масового виробництва із високими заробітками працівників; розширення споживчого кредиту сім'ям зі зростаючими потребами в товарах тривалого користування. Ж. Фурастьє: Унеможливлення зростання безробіття внаслідок НТР завдяки створенню робочих місць у сфері послуг. Ф. Штернберг: Унеможливлення негативних наслідків автоматизації у результаті впливу профспілок на державу та компанії. Р. Арон: Розвиток процесів соціалізації й «модернізації» як обмеження прагнень максимізації прибутку. Наближення капіталізму до соціалізму. Ж.Еллюль: Неминучість нелюдського й жорсткого панування імперативів техніки в «технологічному суспільстві»

101.Вплив наднаціональних організацій (ООН, МОП, МВФ) на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст.

Вплив ООН. Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.) проголошує низку трудових прав людини: право на працю, на вільне обрання роботи; на захист від безробіття; на справедливі та сприятливі умови праці; на рівну оплату за однакову працю без будь-якої дискримінації; на справедливу та задовільну винагороду; на створення профспілок та вступ до них для захисту своїх інтересів; на відпочинок і дозвілля; на розумне обмеження робочого дня та оплачувану щорічну відпустку.

Вплив МОП. Від 1946 року як спеціалізована установа ООН починає діяти МОП, метою діяльності цієї організацією було сприяння соціальному прогресу, встановленню і підтриманню соціальної злагоди. Серед важливих конвенцій: про свободу асоціацій та захист права на організацію; про охорону заробітної плати; про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів; про рівну винагороду чоловікам і жінкам за працю рівної цінності; про дискримінацію у сфері праці та зайнятості; про політику у сфері зайнятості, яка передбачає активне сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості.

Вплив МВФ

Метою діяльності МВФ (4 квітня 1944 р.). проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці. Тоді було прийнято рішення про заснування міжнародної інвестиційної організації, яка дістала назву «Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (МБРР), або Світовий банк, метою діяльності якого було надання довготермінових позик для реконструкції зруйнованих війною економік, а в подальшому — сприяння розвитку найбідніших країн світу.

Світова система валютних курсів із регульовано-фіксованими валютними курсами характеризувалася такими ознаками: кожна країна — член МВФ установлювала номінальний золотий вміст своєї грошової одиниці, що визначало паритет валют і валютний курс; зобов'язувалася дотримуватися незмінного курсу своєї валюти щодо валют будь-якої іншої країни. Для підтримання домовлених валютних курсів уряди використовували валютні резерви, щоб втручатися у процеси функціонування валютних ринків. Дефіцити платіжного балансу коригували через девальвації, що їх проводили з дозволу МВФ. США перебрали на себе зобов'язання обмінювати долари на американське золото.

102.Вплив міжнародно-інтеграційних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та США у 50-70-ті роки XX ст. та його відображення в дослідженнях Дж. Вайнера. Дж. Міда. Р. Ліпсі.

Вплив міжнародно-інтеграційного фактору на національні економіки насамперед позначається на розвитку міжнародних зв'язків (передовсім у торгівлі) і виявляється у поєднанні частин (національних економік) в єдине ціле, сприяє подоланню дискримінації між ними; поглиблює поділ праці і формування усталених взаємозв'язків у режимі взаємодопомоги, взаємодії їхніх відтворювань них структур та обміну інформацією щодо економічних, технічних, культурних та інших аспектів між національними господарствами.

Наслідком ініціативи, висловленої у Бреттон-Вудсі, стає підписання у Женеві 1947 року Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Принципи ГАТТ: недопущення дискримінації в торгівлі; мінімізація тарифних бар'єрів; ліквідація кількісних обмежень у торгівлі (квоти); проведення взаємних консультації щодо змін у зовнішній торгівлі.

Причини європейської інтеграції: наявність значних матеріальних втрат, завданих Другою світовою війною; розв'язання проблем колективної безпеки за умов розгортання «холодної війни»; уповільнені темпи засвоєння досягнень НТР; наявність спільних історико-цивілізаційних, регіональних рис розвитку країн Західної Європи. Основних чинники європейської інтеграції: формування наднаціональних інститутів на західноєвропейському просторі; утворення зони вільної торгівлі (спільного ринку) західноєвропейського регіонального блоку; становлення спільного ринку із вільним рухом праці, капіталу та підприємництва; визначення перспективи утворення валютного союзу та єдиної грошової системи; перспектива створення єдиного парламенту та уряду Західної Європи; вироблення єдиної стратегії щодо позаблокових країн.

Дж. Вайнер наголошував, що розширення торгівлі підвищує добробут країн тією мірою, якою внутрішнє виробництво зміщується імпортом з країн-партнерів, що знижує витрати. Дешевший імпорт стає можливий завдяки скасуванню тарифів. Чим більш конкурентним є структури виробництва країн учасників, тим вища імовірність підвищення добробуту при утворенні митного союзу. Доцільність союзу залежить також від витрат на транспорт. Дж. Мід наголошував, що зрушення в потоках інвестицій у межах однієї країни та всього міжнародного ринку капіталів, як відомо, має певні відмінності. Якщо в першому випадку відбувається розподіл капіталу країни між галузями її господарства, то в другому спостерігається міжнародна аллокація капіталу. Свобода переміщення капіталів є вигідною бо знижує рідкіст ресурсів. Ефект підвищення добробуту внаслідок вступу до митного союзу залежатиме також від витрат на транспорт. За інших рівних умов, чим нижчими є транспортні витрати в країнах — учасницях союзу, тим більшим є позитивний ефект інтеграції Р. Ліпсі — зазначав, що ефект зростання добробуту від створення митного союзу має залежати від співвідношення частки у внутрішньому споживанні товарів, що виробляються всередині країни, і товарів, що імпортуються з країн, які не входять до союзу. За решти рівних умов, чим вищою у споживанні є частка місцевої продукції і чим нижчою — частка імпорту з країн — не членів союзу, тим більшою є ймовірність підвищення добробуту внаслідок створення митного союзу

103.Розвиток економічних систем змішаного типу та його відображення в економічній думці у другій половині XX ст.

Унаслідок поєднання різноманітних елементів суто ринковий капіталізм із плином часу трансформувався в капіталізм, що регулюється державою. Повоєнний період саме й став поворотним моментом щодо еволюційних змін ринкової економіки, а завдяки впливу кейнсіанської доктрини відбувається модифікація ринкової системи в напрямі державного регулювання — управління ринковими відносинами, утвердження змішаної економіки. Загалом можна виокремити такі етапи формування ринку: 1) класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку; 2) регульований ринок (середина XIX— 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища; 3) соціально зорієнтований ринок, в якому, крім механізмів регулювання, держава перебирає на себе виконання функцій соціального захисту населення. Характерними рисами та змістовими ознаками соціально ринкового господарства є: формування нової моделі (змішаної економіки); визнання принципів протестантської трудової етики; розвиток інституту приватної власності; тенденція до обмеження руйнівних форм монополізації та збереження конкуренції; інтеграція й утвердження державного регулювання у: законодавча діяльність, фіскальна політика, державні витрати, держпідприємництво; масове виробництво споживчих товарів; досягнення соціальної згоди в суспільстві. Змішані економічні системи провідних країн світу: 1.Англосаксонський вільний ринковий капіталізм: неоліберальна модель (США) 2. Державно-керований капіталізм державно-керована корпоративна ринкова економіка (Японія) 3. Соціально зорієнтований капіталізм: неоетатистська модель [Франція, Англія); неоліберальна модель (Німеччина); модель централізованої згоди із системою розподільного соціалізму (Швеція).

Видатний німецький економіст Вальтер Ойкен обгрунтував концепцію типологізації економічних систем суспільства: існує багато економік; крайніми елементами їх є, з одного боку, вільне ринкове господарство, а з іншого — «центрально-кероване господарство». А. Мюллер-Армак як визначальний критерій типологізації економічних систем суспільства використовує принцип функціонування економічної системи — регулятивний чи вільний економічний. На цій підставі він виокремлює такі сучасні економічні системи: 1) диктатизм; 2) лібералізм; 3) соціальне ринкове господарство. Дж. Гелбрейт запропонував концепцію «двох систем», згідно з якою національні економічні системи розвинених країн Заходу фактично містять дві системи — планову та ринкову. Л. Туроу вирізняє два типи економічних систем: 1) індивідуалістичний англосаксонський капіталізм і 2) комунітарний капіталізм в Європі та Японії.

104.Розвиток корпоративної форми господарств та їх відображення у економічній думці у другій-половині XX ст..

У XX ст. як у світовій практиці, так і в межах європейської цивілізації провідною формою організації господарства та управління господарськими процесами стає корпорація. Корпорація — це система організації бізнесу, грунтована на пайовій участі в капіталі об'єднання, в якому власники є відособленими від оперативного управління економічними процесами, переданого в руки професійних менеджерів. Типи. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні товариства, що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій та облігацій. Головна особливість акціонерного товариства — вільний обіг його цінних паперів на відкритому ринку цінних паперів. Серед інших типів корпоративної організації виокремлюють так звані корпорації, для яких характерним є поєднання рис корпорації та партнерства. Холдинги становили надутворення і ставали власниками акцій інших корпорацій, а отже, своєрідною формою регулювання всієї корпоративного співтовариства.

Загалом у дослідженні проблематики, пов'язаної з корпораціями, центральне місце посідають ідеї інституціоналістів. У їхніх теоретичних побудовах засадова роль належить питанням трансформації. Вони беруть до уваги промислове виробництво, що швидко зростає, основу якого становлять великі корпорації, посилений вплив НТП, ускладнення системи управління, зростаючу потреб у планомірній організації виробництва. О. Вільямсон визначає унітарну (У) форму корпорації, під якою розуміє традиційну організацію фірми за функціональною ознакою. Значну увагу О. Вільямсон приділяє мультидивізійній (М) формі корпорації, яка має можливості стратегічного планування і розподілу ресурсів, механізм моніторингу і контролю за структурними підрозділами, наслідком чого є ефективний розподіл фінансових ресурсів компанії між відділами і диференційоване застосування інструментів стимулювання і контролю всередині фірми.

Упродовж XX ст. в межах світової цивілізації було сформовано три основні моделі корпорації:

1. американська (лише акціонери корпорації мають право впливати на прийняття стратегічних рішень і політику організації) 2. європейська або континентальна (характерним включення в корпорацію всіх основних зацікавлених груп: акціонерів, фінансових структур, організованих працівників, держави) 3. японська (Великі компанії у ключових секторах економіки розглядаються в Японії як організації, яким держава надає можливість вести бізнес, однак вони пов'язані жорсткими зобов'язаннями із суспільством і державою)