76. Маржинальний напрям економічної думки.

В останній 1/3 XIX ст. в ек-ній теорії виникла нова течія — маржиналізм, яка згодом стала визначальним напрямом розв-ку ПЕ. Об'єктивна зумовленість її появи полягала в глибоких змінах, що стались у цю добу в суспільно-ек-ному житті розвинутих країн Заходу під впливом НТП: перехід ек-ки в монополістичну стадію розв-ку, формува-ння складніших форм госп-ня та взаємовідносин між виробником і спож-чем, інтенсивний процес розширення ринку поза нац-ні межі. Якісні зруше-ння, що мали місце в хар-рі та структурі В, методах управління ек-ною діяльністю на мікро- та макрорівнях, у сфері спож-ня, потребували переоцінювання багатьох теоретичних положень «класичної школи», формування нової парадиг-ми для пояснення процесів та явищ сус-но-ек-ної практики.

Цю ф-цію в певній мірі виконав маржиналізм, який досить швидко набув широкого визнання у світовій науці, хоча і не був позбавлений певної однобічності. Основна ідея —досл-ня граничних ек-них величин як взаємозв'язаних явищ ек-ної сис-ми на різних рівнях — фірми, галузі, нац-ної ек-ки. Такий підхід уможливив застосування нових методів аналізу, що дали змогу визначити граничні величини для хар-ристики змін, що відбуваються в ек-ному житті.

Виникнення теорії граничних величин було визнано «маржинальною революцією» в ек-ній науці

77.Промислове піднесення Німеччини та розвиток німецької економічної думки в наприкінці XIX - початку XX ст. (Р.Штольцман, Р. Штаммлер, О. Шпанн, Ф. Оппенгеймер).

Після франко-прусської війни 1870-1871 рр. і політичного об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., ліквідації феодальних пережитків були створені сприятливі умови для завершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю Німеччини, вона давала кадри для поповнення університетів і вищих технічних закладів, кількість студентів в яких особливо швидко зростала. Середня і вища освіта стала міцним підґрунтям для розвитку науки і розповсюдження її досягнень в економіці. В 70-80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної в індустріальну-аграрну державу і завершується промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і надала уваги розвитку галузей важкої промисловості. Велика увага в Німеччині надавалась розвитку хімічної промисловості. Швидко розвивається фармацевтична промисловість. Виникають нові галузі промисловості. Великого поширення набуває залізничне будівництво. Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Монополії виникали в основному у формі картелів і синдикатів. Утворення картелів в Німеччині призводило до підвищення цін на товари та послуги. Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу. В 70-80-х роках XIX ст.. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, а з другого боку, сприяла вивозу товарів і капіталу за кордон. Що стосується господарства, то після утворення єдиної Німецької держави, воно розвивалося повільно по «прусському» шляху». Для швидкого економічного розвитку Німеччини велике значення мало формування ментальності німецької нації під впливом освіти, культури, мистецтва та релігії, яку держава зробила своїм союзником. Внаслідок дії зазначених чинників німець ставав слухняним, дисциплінованим, ретельно виконував накази, був носієм порядку, сумлінно ставився до праці. Значною мірою економічному розвитку Німеччина була завдячена активному втручанню держави у всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя. Характерною особливістю для Німеччини було те, що держава активно впливала не тільки на економіку країни, а й на освіту, науку, культуру, мистецтво, релігію, демографічні процеси, що активно сприяло економічному розвитку країни, переходу її від до індустріальної до індустріальної держави. Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою. Спираючись на свій метод, саме вона зосереджувала увагу на важливому значенні всіх соціальних інституцій. Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній економії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований в першу чергу на вирішення наступних практичних проблем:

• соціальний підхід до аналізу господарських явищ, дослідження економіки як частини соціальної системи, підвищена увага до проблем соціальної справедливості;

• заперечення об'єктивних економічних законів та об'єктивної обумовленості соціальної поведінки людей;

• визнання примату неекономічних факторів соціально-економічного розвитку насамперед правових чинників, підпорядкованим етичним нормам;

• активний захист приватної власності, заперечення експлуатації найманої праці та визнання можливості, соціально-економічного прогресу ринкової економіки шляхом соціальних реформ та державно-правового регулювання. Відомими представниками соціального напряму в політичній економії були Рудольф Штольцман, Рудольф Штаммлер, Отмар Шпанн, франц Оппенгеймер.

Найважливішим висновком є те, що ці ідеї мають яскраво виражений інституціональннй характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуальною, визначальну роль суспільних Інститутів порівняно з економічними.

78. Нові форми господарювання в США наприкінці XIX - початку XX ст. Виникнення інституціоналізму та його напрями.

В 19ст. в США були високі темпи зростання населення за рахунок як природного припливу так і притоку іммігрантів та ввозу рабів. Таким чином США отримали з країн Західної Європи технічні досягнення, підготовлених кваліфікованих працівників та дешеву робочу силу, що сприяло швидкому економічному піднесенню США й розвитку внутрішнього ринку країни. Уже в перш. пол. 19ст. американське промислове виробництво було найбільш механізованим у світі. Основною галуззю суспільного виробництва було с/г, демократизація аграрної політики щодо отримання землі сприяла формуванню фермерського господарства, яке спеціалізувалось на вирощенні кукурудзи, пшениці, садівництва, овочів та інш.

У 1913 р. фермери становили 1/3 всього населення, а їхні господарства забезпечували товарами внутрішній ринок і з 1873 р. стали основними постачальниками сільськогосподарської продукції в Європу. Одночасно фермерські господарства стають великим ринком збуту товарів для промисловості.

Після кризи 1873 р. в промисловості США відбувається процес концентрації підприємств та утворення монополій. Найбільш розповсюдженою формою їх став трест. Останній був об'єднанням кількох підприємств, фірм, в якому його учасники втрачали свою виробничо-торговельну самостійність і керувалися в своїй діяльності рішеннями єдиного центру. Трести головною метою ставили захоплення ринку товарів і встановлення своїх цін. Так, у 1883 р. виникає трест «Стандарт ойл», який контролював 95 % переробки нафти. У 1887 р. виникає «Трест віски», цукровий, свинцевий та ін.

Наприкінці XIX— на початку XX ст. у США в найгострішій фірмі виявилися нові соціально-економічні проблеми, пов'язані з процесом трансформації ринкового механізму, з переходом від економіки вільної конкуренції до ринкової моделі недосконалої конкуренції, що негативно впливаю на економіку. Дрібні та середні підприємства не витримували конкурентної боротьби з трестами й банкрутували. Саме тому уряд США першим серед розвинутих країн вдався до активних законодавчих антимонопольних заходів. Ці соціально-економічні проблеми призвели до виникнення нового напряму економічної думки — інституціоналізму, який враховував дію в економіці позаекономічних факторів.

Інституціоналізм почав формуватися наприкінці XIX ст. Його ідейні основи було закладено американським економістом і соціологом Т. Вебленом.

У рамках раннього інституціоналізму сформувались три основні напрями: соціально-психологічний (його було започатковано працею Т. Веблена «Теорія бездіяльного класу»); соціально-правовий (основний представник Д. Р. Коммонс): емпіричний (кон'юнктурно-статистичний) — засновник В. Мітчелл.

Інституціоналізм передбачав аналіз економічних проблем у контексті з іншими соціальними, політичними, етичними, правовими тощо. Він виник як суто американське явище, але пізніше його місце в науці змінилося. Іституціоналізм отримав поширення і в інших країнах.

79. Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. і формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.

Господарство: Відбувається розвиток с/г, за допомогою встановлення високого мита на імпорт хліба, худоби та м’яса, а також прийняття закону про осілість населення для забезпечення с/г робочою силою та встановлення премії на експорт хліба. Після аграрної революції другої половини 18ст., коли проводилось масове обезземелення селян, відбулося швидке виникнення та зростання буржуазної земельної власності, створювалися великі скотарські та землеробські госп., зорієнтовані на ринок. Проводилась протекціонізська політика, була направлена на заохочення й підтримку національної промисловості та торгівлі, й сприяла розвитку мануфактурного виробництва. В другій половині 18 ст. відбувся промисловий переворот, за якого новою формою господарства стала фабрика. Фабрика підвищила продуктивність праці, прискорила темпи ЕК. Зростання та істотно збільшила , порівняно з мануфактурою, випуск товарної продукції. Англія стає найбагатшою країною світу та світовим банкіром.

Основа неокласичного напрямку - принцип невтручання держави в ек-ку. Прихильники цього напрямку вважають, що вільна ринкова ек-ка («досконалий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досягнення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існуючих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кожний із створюваних в ек-ці товарів = величині його пропозиції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових обмінних операцій (на конкурентному ринку в повній мірі реалізується потенціал відносин вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втручання ж держави у відносини, що формуються на засаді вільної ринкової взаємодії ек-них суб'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики виступають за свободу приватного під-тва, ринкових сил.

Класична і неокласична теорії протягом тривалого часу продовжують користуватися поняттям досконалої конкуренції. А.Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика к-ть продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. Продавці змагаються між собою за покупців, а покупці – за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Конкуре-нція також є характерною рисою взаємовідносин між продавцями і покупцями. Досконала конкуренція за класичною теорією виконує кілька ф-цій: ціноутворюючу, стимулює скорочення граничних витрат, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливаню із галузі в галузь, раціоналізує структуру, урівноважує й регулює розв-к сус-ної ек-ки.