45. Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництва – ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а виробі продавати торговцям. Формами такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура.Цехи: Об'єднання ремісників отримало назву цехів Функції цехів:1) захист особи, майна та правильно організованого суду; 2) здійснити матеріальну самодопомогу та охорону виробництва від взаємної конкуренції; 3) забезпечити задоволення релігійних потреб. Членами цеху були майстри, при кожному з яких перебували підмайстри та учні, які працювали поза цехом. Відносини між майстрами будувалися на принципах рівноправності та солідарності, виключали будь-яку конкуренцію. Виробництво здійснювалося за спільними правилами, які закріплювалися у цехових статутах та регламентах У цехах не існувало поділу праці, кожен майстер виготовляв виріб від початку до кінця. Будь-які технічні новації якнайсуворіше заборонялися. Середньовічне ремесло відзначалося досить глибоким рівнем спеціалізації окремих виробництв

Мануфактури. величезний зріст продуктивності праці внаслідок її поділу зумовлений: 1) зростанням майстерності та збільшенням вправності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удосконаленням виробництва, «винайденням усіх машин, які полегшують і скорочують працю» Саме мануфактури створили передумови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша виробнича операція, тим легше замінити людину машиною.

46.Вплив цивілізаційних факторів на становлення ринкового господарства в західноєвропейських країнах.

Без дослідження цивілізаційних факторів неможливо об'єктивно вивчити й усвідомити зміни, що відбувалися в економічному житті країн європейської цивілізації в період розкладу феодалізму та формування передумов для виникнення й становлення ринкових інститутів. Політичні фактори. Основною подією в політичній сфері можна вважати утвердження нової форми державного устрою — абсолютної монархії. її опорою стає не феодальне ополчення, а наймана масова армія, на озброєння якої витрачаються величезні кошти. Абсолютизм покінчив із феодальною роздрібненістю, перетворив сеньйорів на офіцерів королівської армії, які стають чиновниками королівського апарату. Вплив соціальних факторів пов'язаний із тим, що у цей період у країнах Європи відбуваються зрушення у соціальній структурі населення, формується так званий європейський тип шлюбу, який характеризується різким зменшенням народжуваності. Водночас, переживши кризу XIV ст.. населення Європи починає стрімко, хоча і дуже нерівномірно зростати. Ще одним соціальним фактором було швидке зростання міського населення на фоні розвитку міст як осередків нових господарських відносин, де відбувається процес його диференціації й розшарування на власників та найманих працівників, а також формування середнього прошарку. Духовно-культурні фактори. Період XV — середини XVII ст. в європейській цивілізації отримав назву епохи Відродження. Відродження, або Ренесанс, — це період, коли в країнах Західної Європи відбувається відновлення духу і технічного рівня Античності. З винаходом техніки друкарства потреба в писемності і знаннях, необхідних для успішної діяльності у світі, що ускладнюється, привела до створення паралельно з церковними світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих. Успішно розвиваються гуманітарні, природничі науки, література, мистецтво. Падає престиж католицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з'являються нові, протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм), що відображають дух буржуазного підприємництва.