- •1.Тенденції розвитку вітчизняної журналістики
- •2.Функція артикуляції, соціалізації…
- •3. Специфічні риси та умови журналістської діяльності див. Питання 79
- •4. Суспільство і соц. Інформація
- •5. Журналістика думки, власного погляду. Нова журналістика
- •6.Критерії ефективності
- •7. Організація діяльності друкованих змі стаття 6 зу «Про друковані змі»
- •8. Радіожурналістика у системі змі зу «Про телебачення і радіомовлення» дод. До питання 77
- •9. Професійна якість журналіста
- •10. Свобода преси у контексті історичного розвитку журналістики
- •11. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика.
- •12. Поняття інформації.
- •13. Сучасні тенденції розвитку вітчизняної преси.
- •14. Права та обов'язки журналістів відповідно до Закону України “ Про пресу ”.
- •15. Закон України "Про і-цію".
- •16. Результативність журналістської діяльності.
- •17. Форма власності у сфері журналістської діяльності.
- •18. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •19. Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.
- •20. Гуманізм як принцип журналістської діяльності.
- •21. Виникнення і становлення української журналістики.
- •22. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».
- •23. Економічні аспекти права на комунікацію.
- •24. Джерела формування української журналістики.
- •25. Cоціальна відповідальність і професійна компетентність журналіста.
- •26. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •27. Тенденції сучасних змі (монополізація, інтернаціоналізація, уніфікація, комерціалізація).
- •28. Дієвість і ефективність як різні типи результативності діяльності журналістики. Див. Питання 75
- •29. Етичні принципи засобів масової інформації.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Європейська конвенція з прав людини (1950).
- •32. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
- •33. Функції кореляції та реклами.
- •34. Специфічні особливості різних змі.
- •35. Роль тексту у підвищенні ефективності змі
- •36. Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі див. Питання 80
- •37. Форми власності в сфері журналістської діяльності
- •38. Журналістика в системі сучасних інститутів
- •39. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій
- •40. Преса і проблеми національного відродження
- •41. Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”
- •42. Свобода слова і влада в Україні
- •43. Принципи журналістики.
- •44. Закон України «Про і-цію».
- •45. Журналістика в системі соціальних інститутів
- •46. Проблеми розуміння та реалізації свободи преси та журналістської діяльності.
- •47. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
- •48. Журналістика і соціальні інститути с-ва.
- •49. Право громадян на і-цію - найістотніша ознака демократії.
- •50. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.
- •51. Соціальні фактори, що впливають на розвиток змі.
- •52. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •53. Юридичні аспекти права на комунікацію.
- •54. Законодавча база преси.
- •55. Засоби масової інформації: демократія та захист прав людини
- •56. Система принципів сучасної журналістики.
- •57. Історичні закономірності виникнення і розвитку журналістики.
- •58. Журналістика інтерпретації та точна журналістика
- •59. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •60. Правові основи функціонування журналістики.
- •61. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •62. Функції обслуговування і розважання.
- •63. Визначення поняття “Засоби масової інформації”.
- •64. Сутність гуманістичної позиції журналістики.
- •65. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •66. Журналістика у системі економічних відносин с-ва
- •67. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.
- •68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •70. Природні здібності, знання і майстерність журналіста
- •71. Проблеми мас-медіа.
- •72. Поняття дієвості і ефективності журналістської діяльності.
- •73. Основні норми професійної етики журналіста.
- •74. Актуалізація на сучасному етапі розвитку с-ва, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.
- •75. Дієвість як результат безпосереднього організаційного впливу на різні соціальні інститути і посадових осіб
- •76. Характеристика основних видів інформаційної діяльності
- •77. Нові аспекти змісту і форми радіомовлення
- •78. Конкуренція в межах сучасної системи змі
- •79. Своєрідність літературної праці в журналістиці
- •80. Вплив економічної і політичної свободи на пресу
- •81. Телебачення в системі засобів масової інформації
- •82. Розважальна і спеціальна журналістика
- •2. Функція "сторожового собаки" (соц. Критики).
- •3. Ідеологічна функція журналістики.
- •4. Культурна (культуротвірна) функція журналістики.
- •5. Рекламна функція журналістики.
- •83. Журналістика сучасного періоду.
- •84. Основні види інформаційної діяльності.
- •85. Журналістика як галузь творчої діяльності.
- •86. Поняття “свободи преси” і “четверта влада” як відображення спеціального становища журналістики у суспільстві (сучасні світові концепції).
- •87. Функції журналістики.
- •88. Характеристика критеріїв цінності інформації.
- •89. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»
- •90. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України
81. Телебачення в системі засобів масової інформації
Телебачення, як один із засобів масової інформації, є найбільш масовим, охоплюючи і ті верстви населення, які залишаються за рамками впливу інших ЗМІ. Ця здатність телебачення пояснюється його специфікою як засобу створення, передачі і сприйняття інформації. По-перше, ця специфіка проникати в будь-яку точку простору в зоні дії передавача. З появою супутникового телебачення останнє обмеження відпало, ще більш посиливши позиції ТВ. По-друге, екранність забезпечує безпосередньо-чуттєве сприйняття телевізійних образів, а значить і їх доступність для найширшої аудиторії. На відміну, наприклад, від радіо, телевізійна інформація доноситься до глядача в двох площинах: вербальній та невербальній. Характер телевізійної комунікації посилюється персоніфікацією інформації, Телебачення у великому числі випадків має на увазі особистісні контакти автора або ведучого і учасників передачі з аудиторією. По-третє, телебачення здатне повідомити в звуко-зоровій формі про дію в момент її звершення. Одночасність події і її відображення на телевізійному екрані (симультанність) є чи не найбільш унікальною властивістю телебачення.
Призначення всіх засобів масової інформації - задоволення інформаційних потреб людини, с-ва, держави. Це відноситься і до телебачення, яке відрізняється лише тим, що здатне поширювати і-цію повніше, швидше, достовірніше і емоційно більш насичено, ніж радіо чи друковані ЗМІ.
Його специфічні можливості можна визначити так:
-
аудіовізуальний ряд, який являє собою синтез трьох знакових систем: усної мови, зображення і музики;
-
оперативність, яка властива не тільки його прямим передачам, а й характеризує стиль передач в запису і фільми;
-
стиль спілкування, продиктований умовами і характером сприйняття телебачення вдома;
-
лаконізм, контурність зображувального рішення, продиктовані малим розміром екрана;
-
його програмність, яка виявляється в тому, що телебачення — це сукупність передач і кожна з них сприймається в контексті інших, що надає їй додаткового значення.
Слід також відзначити високий ступінь персоніфікації контактів з глядачами.
Названі вище особливості телебачення і, зокрема, те, що всі компоненти телебачення — звук, зображення, аудіовізуальні образи — сприймаються одночасно органами почуття (зором і слухом), безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою свідомості, є вирішальними, коли ми говоримо про вплив на соціальну психологію людини, про виховання соціальних почуттів, настроїв, звичок, спонук і т. ін.
Телебачення прагне до прискорення передачі новин, підвищення ролі зорового ряду на екрані, а також до подачі аудиторії першої оцінки актуальних подій. Нині глядачі дізнаються про важливі події одночасно, а в ряді випусків і раніше, ніж почули про них по радіо або прочитали в газеті.
82. Розважальна і спеціальна журналістика
Якраз розважальність превалює у масовій пресі над серйозною інформацією. Як масові (бульварні), так і розважальні ЗМІ при підготовці публікацій часто звертаються до прийомів "жовтого журналізму" — пошуку і виготовленню сенсацій, чуток, скандалів, супроводжуючи матеріали привабливими (трапляється, що й непристойними) заголовками та великою кількістю ілюстрацій. Досвід зарубіжних мас-медіа показує, що текстова інформація у розважальних виданнях є однозначно другорядною, тобто всі новини, що потрапляють на їхні шпальти, піддаються максимальній візуалізації. Для кращого засвоєння інформації, крім переважання фотознімків, об'ємні матеріали зазвичай поділяються на невеликі блоки із самостійними (автономними) заголовками (в інтерв'ю, наприклад, це, як правило, найбільш яскраві фрази героїв) і виклад повідомлення ведеться у визначеній послідовності — від головного до менш важливого, від окремого до загального ("принцип перевернутої піраміди").
Постійно зростаюча кількість споживачів розважальної інформації у свою чергу зумовлюється психологічною потребою особи у розумовому відпочинку, розслабленні, відновленні душевних і певною мірою фізичних сил — тобто короткочасному свідомому усуненні від повсякденного розв'язування різноманітних проблем. Жодній людині сьогодні не вдається витримувати інформаційний тиск середовища без психоемоційних зривів, і тому до послуг розважальної журналістики регулярно звертаються представники різних інтелектуальних рівнів і професій — як академіки, так і люди із середньою освітою, особи постійно зайняті чи творчою, розумовою, чи то фізичною працею.
Розважальна функція виявляється в публікації на сторінках преси кросвордів, анекдотів, сторінок гумору, у створенні на радіо й телебаченні розважальних програм. Розважальна частина в сучасних ОМІ дає приємне й корисне проведення часу, забезпечує відновлення фізичних сил, психічне розвантаження читача.
Є два погляди на здійснення журналістикою розважальної функції. Перший полягає в створенні відповідним чином спрямованих видань чи тематичних сторінок, які не містять поважних, серйозних матеріалів. Згідно з другим поглядом, розважальність мусить бути репрезентована в кожному матеріалі на будь-яку поважну тему; автор повинен уміти принагідно пожартувати, розповісти анекдот на суголосну тему, привести цікавий історичний приклад; таким чином читач, навіть сприймаючи серйозний політичний матеріал, разом з інформацією дістане відпочинок і цікаво проведе час.
У сучасному інформаційному просторі України, де якісні загальні видання часто зазнають морального чи економічного тиску, створилося плідне середовище та умови для активного зростання розважальних друкованих видань. Переважають розважальні програми на радіо й телебаченні, витісняючи з найкращого ефірного часу глибокі та проблемні журналістські матеріали. Така ситуація не може не викликати тривоги.
Для релаксаційної журналістики пострадянського походження невичерпним джерелом інформації є не стільки творчість (професія), як приватне життя відомих персон. Приводом для публікацій, обнародування може служити будь-який факт, подія, які безпосередньо стосуються їх: день народження, весілля, розлучення, любовний роман, захоплення, неадекватний вчинок, поява "серед народу" — усе, що спростовує їхню начебто винятковість, недосяжність і підтверджує суспільну теорему "зірки теж люди". Звісно, у матеріалах із серії "життя видатних людей" майже ніколи немає моральних оцінок і настанов: вони, зрозуміло, там зайві. Зате дуже часто знаходиться місце подробицям, яких "зірки" з багатьох причин бажали б не розголошувати, образливим коментарям, часто абсолютно безпідставним.
Осучаснення розважальної функції супроводжується змінами не лише змісту і тематики публікацій. Так само стрімко еволюціонували стиль і мова викладу матеріалу: від спокійно-доброзичливого до емоційно-хвилюючого, невимушено-розкутого і навіть, як крайній прояв, цинічно-брутального. Стандартність газетної мови сьогодні руйнується іншою, раніше майже не властивою газеті (окрім певних жанрів — репортажу, нарису, фейлетону) ненормативною лексикою. Розмовні, просторічні конструкції, жаргонізми та інша лексика обмеженого функціонування міцно закріпилися в мовному полотні ЗМІ — не тільки щоб донести і-цію навіть до байдужого читача. (Загальновідомо, що наближення журналістської лексики до мовного рівня адресата відбувається з прагматичною метою: повного засвоєння повідомлення та його впливу на адресата.) Засилля на газетних шпальтах лексики малокультурних верств населення є одночасно одним із наслідків здобутої свободи слова.
Теоретики виділяють загальні (збирання, обробка й передача інформації) і спеціальні функції журналістики. Спеціальні функції мають локальний характер, характеризують журналістику з того чи іншого конкретного боку, їх виконання не є конче обов'язковим для кожного учасника масово-інформаційної діяльності. Розважальну функцію відносять до спеціальних функцій журналістики, тож зупинимося на них детальніше:
Спеціальні функції
1. Організаційна функція журналістики виявляється в тому, що суспільство самоорганізовується й структурується завдяки журналістиці. Через журналістику громадянське суспільство здійснює вплив на державні, господарські та громадські установи й організації, домагається розробки й прийняття необхідних рішень, здійснює роз'яснення прийнятих державних ухвал і постанов. Журналістика згруповує людей за інтересами: політичними, економічними, фаховими, художніми. Структура ЗМІ відображає політичну, фахову, економічну, вікову тощо структуру с-ва.
Функції артикуляції (озвучення для органів влади думки народу) та кореляції (узгодження за допомогою журналістики різних точок зору на певне питання) є ні що інше, як виконання журналістикою своєї безпосередньої організаційної функції.
Через ОМІ відбувається постійний обмін думок у суспільстві, до читачів надходить інформація про події в їхньому та сусідніх регіонах, міжнародні новини. У сучасному світі поза журналістикою неможливе будівництво держави, особливо такої молодої, як Україна. А відтак можемо говорити про виконання українською журналістикою в межах організаційної функції державобудівних і націотворчих завдань.