5. Журналістика думки, власного погляду. Нова журналістика

Журналістика думки (журналістика власного погляду на проблеми) розглядає світ через призму однієї ідеології та пропускає те, що не гармонує з власною уявною картиною світу. Новини та коментарі до них тут подаються непослідовно. При цьому працівники ЗМІ виконують роль прихильників якої-небудь партії. Подібно до цього певною мірою працюють газети «Neue Zuricher Zeitung», «Le Figaro» або «Правда». Так само працює радіо Ватикану. Така журналістика зветься журналістикою боротьби.

Під назвою «нова» журналістика мають на увазі літературну журналістику. Це поняття прийшло з Америки, у певній мірі як реакція на суху, дистанційовану англосаксонську журналістику новин. У романських країнах, наприклад Італії або Франції, в слов'янських країнах — Росії або Чехії, без сумніву, також в Україні, літературна журналістика має давню традицію. «Нова» журналістика хоче досягти гармонії напруження уваги та розважання читачів. Методами цього є відхід від сталих форм, певне стилістичне розшарування. Небезпека тут у тому, щоб така журналістика не перетворилася на мовну «фікцію».

Томас ВУЛФ — американський журналіст і письменник, піонер напрямку «нова журналістика» в літературі. Нову журналістику називають також нон-фікшн-журналістикою, паражурналістикою, літературою факту, прозою ідей чи наративною журналістикою. Проте, її не слід плутати з есеїстикою: нова журналістика оперує лише фактами, передбачає сюжети й діалоги, есеїстка ж — це рефлексія та потік свідомості.

Вулф говорив, що нова журналістика дає кожному журналісту можливість здійснити свою мрію — написати роман, залишаючись на території журналістики. Він визначив чотири основні літературні прийоми, що використовуються у новій журналістиці і є її ознаками:

Кінематографізм: побудова тексту зі сцен, що швидко змінюють одна одну, не обов'язково у хронологічному порядку.

Динамічність. По прочитанні тексту в читачів має з'явитися відчуття, що вони переглянули фільм.

Діалогізм: наситити текст якомога більшою кількістю діалогів. Читачі мають почути голоси героїв.

Ракурс третьої особи або прийом хамелеона: Автор намагається втілитись у свого героя, щоб його вустами розповісти про подію.

Увага до деталей: багато уваги приділяється деталям, що характеризують героїв матеріалів і їх поведінку: зовнішній вигляд, манери, міміка, тощо

Окрім того, Том Вульф зазначав, що для нової журналістики характерні: використання розмовної «живої» мови та займенника «я», чітка визначеність особистої точки зору автора та літературна реєстрація щоденних деталей.

Всі прийоми мають базуватися на єдиному непорушному постулаті — на факті. Жодної вигадки, домислу, вимислу, фантазії, — все це табу. Факт, а не фікшн. Якщо журналістові бракує інформації — він мусить її будь-що отримати. Новожурналіст має бути на місці події: бачити, чути и торкатися всього власними пальцями

Журналістика думки та власного погляду на проблему Є повною протилежністю деклараційній журналістиці (Деклараційна журналістика Базується на нейтральній, неупередженій подачі фактологічного матеріалу – тобто є журналістикою повідомлення. Однак негативом цього способу передачі інформації може виявитись надмірна сторонність передавача інформації.), оскільки тут журналіст вже не сторонній спостерігач, а активний коментатор подій. Цей спосіб подачі інформації може передбачати прихильність журналіста визначеній ідеології.

“Нова” журналістика Тут, зокрема, йдеться про літературну журналістику, яка шукає шляхи відходу від ортодоксальних форм передачі інформації і передбачає певне стилістичне новаторство.