- •1.Тенденції розвитку вітчизняної журналістики
- •2.Функція артикуляції, соціалізації…
- •3. Специфічні риси та умови журналістської діяльності див. Питання 79
- •4. Суспільство і соц. Інформація
- •5. Журналістика думки, власного погляду. Нова журналістика
- •6.Критерії ефективності
- •7. Організація діяльності друкованих змі стаття 6 зу «Про друковані змі»
- •8. Радіожурналістика у системі змі зу «Про телебачення і радіомовлення» дод. До питання 77
- •9. Професійна якість журналіста
- •10. Свобода преси у контексті історичного розвитку журналістики
- •11. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика.
- •12. Поняття інформації.
- •13. Сучасні тенденції розвитку вітчизняної преси.
- •14. Права та обов'язки журналістів відповідно до Закону України “ Про пресу ”.
- •15. Закон України "Про і-цію".
- •16. Результативність журналістської діяльності.
- •17. Форма власності у сфері журналістської діяльності.
- •18. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •19. Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.
- •20. Гуманізм як принцип журналістської діяльності.
- •21. Виникнення і становлення української журналістики.
- •22. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».
- •23. Економічні аспекти права на комунікацію.
- •24. Джерела формування української журналістики.
- •25. Cоціальна відповідальність і професійна компетентність журналіста.
- •26. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •27. Тенденції сучасних змі (монополізація, інтернаціоналізація, уніфікація, комерціалізація).
- •28. Дієвість і ефективність як різні типи результативності діяльності журналістики. Див. Питання 75
- •29. Етичні принципи засобів масової інформації.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Європейська конвенція з прав людини (1950).
- •32. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
- •33. Функції кореляції та реклами.
- •34. Специфічні особливості різних змі.
- •35. Роль тексту у підвищенні ефективності змі
- •36. Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі див. Питання 80
- •37. Форми власності в сфері журналістської діяльності
- •38. Журналістика в системі сучасних інститутів
- •39. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій
- •40. Преса і проблеми національного відродження
- •41. Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”
- •42. Свобода слова і влада в Україні
- •43. Принципи журналістики.
- •44. Закон України «Про і-цію».
- •45. Журналістика в системі соціальних інститутів
- •46. Проблеми розуміння та реалізації свободи преси та журналістської діяльності.
- •47. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
- •48. Журналістика і соціальні інститути с-ва.
- •49. Право громадян на і-цію - найістотніша ознака демократії.
- •50. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.
- •51. Соціальні фактори, що впливають на розвиток змі.
- •52. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •53. Юридичні аспекти права на комунікацію.
- •54. Законодавча база преси.
- •55. Засоби масової інформації: демократія та захист прав людини
- •56. Система принципів сучасної журналістики.
- •57. Історичні закономірності виникнення і розвитку журналістики.
- •58. Журналістика інтерпретації та точна журналістика
- •59. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •60. Правові основи функціонування журналістики.
- •61. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •62. Функції обслуговування і розважання.
- •63. Визначення поняття “Засоби масової інформації”.
- •64. Сутність гуманістичної позиції журналістики.
- •65. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •66. Журналістика у системі економічних відносин с-ва
- •67. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.
- •68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •70. Природні здібності, знання і майстерність журналіста
- •71. Проблеми мас-медіа.
- •72. Поняття дієвості і ефективності журналістської діяльності.
- •73. Основні норми професійної етики журналіста.
- •74. Актуалізація на сучасному етапі розвитку с-ва, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.
- •75. Дієвість як результат безпосереднього організаційного впливу на різні соціальні інститути і посадових осіб
- •76. Характеристика основних видів інформаційної діяльності
- •77. Нові аспекти змісту і форми радіомовлення
- •78. Конкуренція в межах сучасної системи змі
- •79. Своєрідність літературної праці в журналістиці
- •80. Вплив економічної і політичної свободи на пресу
- •81. Телебачення в системі засобів масової інформації
- •82. Розважальна і спеціальна журналістика
- •2. Функція "сторожового собаки" (соц. Критики).
- •3. Ідеологічна функція журналістики.
- •4. Культурна (культуротвірна) функція журналістики.
- •5. Рекламна функція журналістики.
- •83. Журналістика сучасного періоду.
- •84. Основні види інформаційної діяльності.
- •85. Журналістика як галузь творчої діяльності.
- •86. Поняття “свободи преси” і “четверта влада” як відображення спеціального становища журналістики у суспільстві (сучасні світові концепції).
- •87. Функції журналістики.
- •88. Характеристика критеріїв цінності інформації.
- •89. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»
- •90. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України
32. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
Журналістська етика — це самостійна професійна, прикладна наука, що вивчає особливості, закономірності, етичні цінності, норми та правила їх застосування у фаховій діяльності, вона с світоглядною основою журналістської творчості. До професійної етики належать ті самі розділи, що й до загальної стики: професійна етологія, аксіологія журналістики та деонтологія журналістики.
Журналістська етика виникла з усвідомленого досвіду журналістів, їхньої практичної роботи. Вона з'явилася у зв'язку з необхідністю подолати суперечності між потребою людей у соц. інформації та неправильно трактованим поняттям свободи преси, зокрема використанням періодики для пропагандистського впливу на читачів як опір маніпулюванню інформацією на початку XVII ст., коли пресу почали використовувати як засіб управління, впливу на аудиторію.
Коли виникає суперечність між основним завданням журналістики і потребою використання її для пропаганди, порушуються правдивість, чесність, об'єктивність, інші етичні вимоги в ім'я виконання пропагандистських завдань партій, влади. Виникає необхідність регулювати відносини журналістики і с-ва (влади і журналістики, журналістів і читачів, журналістів з колегами), а також поведінку, вчинки журналістів.
Журналістська етика є світоглядною, соціальною, філософською наукою, точніше розділом прикладної філософії, об'єктом дослідження якої є мораль — система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
Журналістика як синтетична професія увібрала у свою професійну етику чимало вимог з етики інших професій.
В українському пресознавстві є розбіжність між журналістською етикою як явищем і журналістською етикою як науковою дисципліною. Наприклад, хтось розглядає її як журналістську мораль, вважає, що журналістська мораль фігурує як практика втілення етичних норм журналістом під час трудової діяльності, а журналістська етика — як наука про професійну мораль журналіста.
Західні фахівці розглядають журналістську етику скоріше як явище, що існує на практиці, і як навчальну дисципліну. Етика журналістів, а в широкому розумінні — етика мас-медіа, є центральною сполучною ланкою між обмежувальною природою інформації (неминуче препарування правди під час передавання інформації), характером журналістської професії, суспільною довірою до мас-медіа та їхньою відповідальністю перед суспільством.
Роджер Блюм вважає, що етика засобів масової інформації — це нормативна система журналістського самоконтролю. Йорг Пауль Мюллер виводить визначення і основні функції етики з неможливості підтримувати демократичний лад с-ва, виходячи лише з буквального тлумачення конституції і законів. У конкретній повсякденній роботі журналістів важливе усвідомлення змісту і меж журналістського мандата (місії) у демократичному суспільстві. Саме ці поняття охоплює етика мас-медіа.
Професійна мораль журналіста — це не тільки форма свідомості, а й моральна поведінка, її мотиви, підстави моральних оцінок у вигляді суджень у журналістських матеріалах, моральні стосунки з людьми у фаховій діяльності, моральний вплив на людей у міжособовому й опосередкованому спілкуванні. Є такі основні компоненти професійної моралі журналіста: моральна професійна свідомість, моральна професійна поведінка, моральний вплив на реципієнті в, моральна журналістська оцінка у матеріалах.
Професійній етиці притаманні також особливі закономірності, цінності, норми, що не збігаються із загальною етикою. Журналістика як вид трудової діяльності, пов'язаний з людиною, мас специфічні стичні обов'язки. Мета журналістської етики — сформувати передусім високу моральну самосвідомість і поведінку журналіста як комплекс освоєних ним професійних стичних цінностей, норм і правил поводження, який він утілює у роботі, самосвідомість як усвідомлення й оцінку людиною своїх дій і їх результатів, думок, почуттів, морального обличчя й інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісну оцінку самого себе і свого місця в житті.
Дослідниця Г. Лазутіна виокремлює три журналістські процеси: самоорганізацію, самоконтроль і саморегуляцію, в яких журналіст здійснює свій моральний вибір. Журналіст завжди стоїть перед вибором, як виконати свій обов'язок перед народом, редакцією. В умовах конфлікту інтересів журналіст самостійно робить вибір. Якщо вибором журналіста керують лише індивідуальні інтереси, тоді він, можливо, порушить моральні норми. Професійна мораль, що стає часткою свідомості журналіста, повинна поєднати, узгодити, гармонізувати його суспільні, професійні й особисті інтереси. Адже суспільне благо — не самоціль, воно підпорядковане благу особистості як своїй кінцевій меті. Пріоритет залишається за загальним благом, воно є вищою метою, тому що в ньому — перша умова благополуччя особи, розвиток й існування якої неможливі без с-ва. Перевага має бути за правдивим словом, зображенням і мовленням, щоб допомагати людям зорієнтуватись у подіях, осмислити явища. Під час зміни політичної кон'юнктури, у періоди соціальних потрясінь професійний моральний обов'язок журналіста — уникнути розгубленості, зберегти професійну гідність, не зрадити людей, які чекають правди.
Етичні цінності — найвищий рівень узагальнення етичних вимог до журналістів, а етичні норми журналістів — узагальнені норми поведінки вищого порядку, ніж службові обов'язки чи правила. "Моральна норма є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття і відносин та має обов'язковий характер".
Принципами професійної моралі називають загальні стичні вимоги. Виходячи з гуманістичної, демократичної концепції журналістики, це — свобода ЗМІ, правдивість, об'єктивність, соц. відповідальність, повага до демократичних цінностей, порядність.
Універсальними етичними вимогами є етичні цінності, що допомагають журналістам зайняти певну позицію, висловити думку, дати оцінку. Вони є мотивами поведінки, вибору журналіста. До моральних цінностей журналістів, зокрема, належать: правдивість, об'єктивність, чесність, соц. відповідальність і порядність.
Етична цінність для журналіста — позитивна властивість, еталон, що викопує роль повсякденного орієнтира в оцінці людей, колективів, груп, організацій, фактів, подій, явищ, країн, націй. Журналіст постійно перебуває в ціннісно-оцінних відношеннях до предмета пізнання й відтворення на всіх етапах творчості, використовуючи будь-який загальний чи фаховий метод. Ці відношення — індивідуальні, хоча мають в основі ціннісні принципи, зафіксовані в міжнародних, національних документах з журналістської етики.
Свідому діяльність журналіста значною мірою зумовлює система ціннісної орієнтації його як особистості, що виявляється в її ідеологічних, політичних поглядах, дотриманні норм етики. Жодними економічними, політичними, ідеологічними потребами не можна виправдати моральну провину журналіста.