68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.

У поняття «журналістика як система преси, радіо і телебачен­ня» входять її складові частини — інфраструктури (інформацій­на, технічна, науково-навчальна та ін.). При цьому дуже важли­во визначити місце і роль інфраструктур у діяльності ЗМІ, фор­ми участі журналістів у діяльності цих інфраструктур.

Поняття «журналістика» — це синтез ряду термінів, зокрема, «засоби масової інформації», «засоби масової комунікації», «за­соби масового спілкування» («мас медіа») та ін. При цьому цен­тральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття «масова інформація». У системі категорій існують постійні зв'язки і відбуваються взаємопереходи, а між категоріями науки про журналістику існують прямі й опосередковані взаємовідносини.

ЖУРНАЛІСТИКА — вид громадської діяльності щодо періо­дичного поширення соц. інформації через канали масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, кіно та ін.).

Якщо коротко, то журналістика — це інформування, вироб­ництво і поширення інформації. Думка ця загальноприйнята. А тепер ширше поглянемо на масово-інформаційний процес, що взаємодіє із соціальною дійсністю. Журналістика знаходиться на перехресті інформування й громадської діяльності. Недарма у ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зазначено: «Журналістом редакції друко­ваного засобу масової інформації... є творчий працівник, який професійно (підкреслення наше. — А. Москаленко) збирає, одержує, створює й займається підготовкою інформації для друкова­ного засобу масової інформації».

Якість матеріалів в органах масової інформації є завданням першорядним. Розбудова демократичної держави, впровадження ринкових відносин, національне відродження — усе це різко під­вищує відповідальність кожної людини, кожного члена с-ва за продукт своєї праці.

69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.

Пошукова журналістика виникла в середині минулого століття в Англії. Всім відомо, що журналістика не задовольняється лише роллю передавача інформаційних повідомлень. Йдеться про те, що ЗМІ бажають перевіряти і-цію, піддавати і-цію, що надходить, незалежній експертній оцінці, відшліфовувати цю і-цію за допомогою додаткових розслідувань. Тут працівники ЗМІ виконують роль кримінального детектива, котрий веде слідство. Цей метод полягає у розшуковуванні всіх доступних джерел інформації. Формою дегенерації такої журналістики є журналістика чисто негативного висвітлення проблеми, при якому чим більше розшукують, тим більше натрапляють на негативне.

Журналістика розслідування є вищою формою пошукової журналістики. Вона прийшла з Америки в кінці XIX ст. і була передусім розроблена Йозефом Пулітцером. Її мета полягає в тому, щоб за допомогою політичних викриттів виконувати суспільну функцію критики та контролю. Працівники ЗМІ тут виконують функції охоронців громадських інтересів. Методи, які використовуються, є не тільки ортодоксальними за певних умов, а іноді бувають навіть нелегальними. Завдяки журналістиці розслідування широкій громадськості СІЛА стали відомими факти «Уотергейтского скандалу», що призвело до відставки президента Ніксона. Негативним у такій журналістиці є «журналістика смертного вироку», яка несправедливо засуджує людину.