- •1.Тенденції розвитку вітчизняної журналістики
- •2.Функція артикуляції, соціалізації…
- •3. Специфічні риси та умови журналістської діяльності див. Питання 79
- •4. Суспільство і соц. Інформація
- •5. Журналістика думки, власного погляду. Нова журналістика
- •6.Критерії ефективності
- •7. Організація діяльності друкованих змі стаття 6 зу «Про друковані змі»
- •8. Радіожурналістика у системі змі зу «Про телебачення і радіомовлення» дод. До питання 77
- •9. Професійна якість журналіста
- •10. Свобода преси у контексті історичного розвитку журналістики
- •11. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика.
- •12. Поняття інформації.
- •13. Сучасні тенденції розвитку вітчизняної преси.
- •14. Права та обов'язки журналістів відповідно до Закону України “ Про пресу ”.
- •15. Закон України "Про і-цію".
- •16. Результативність журналістської діяльності.
- •17. Форма власності у сфері журналістської діяльності.
- •18. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •19. Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.
- •20. Гуманізм як принцип журналістської діяльності.
- •21. Виникнення і становлення української журналістики.
- •22. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».
- •23. Економічні аспекти права на комунікацію.
- •24. Джерела формування української журналістики.
- •25. Cоціальна відповідальність і професійна компетентність журналіста.
- •26. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •27. Тенденції сучасних змі (монополізація, інтернаціоналізація, уніфікація, комерціалізація).
- •28. Дієвість і ефективність як різні типи результативності діяльності журналістики. Див. Питання 75
- •29. Етичні принципи засобів масової інформації.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Європейська конвенція з прав людини (1950).
- •32. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
- •33. Функції кореляції та реклами.
- •34. Специфічні особливості різних змі.
- •35. Роль тексту у підвищенні ефективності змі
- •36. Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі див. Питання 80
- •37. Форми власності в сфері журналістської діяльності
- •38. Журналістика в системі сучасних інститутів
- •39. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій
- •40. Преса і проблеми національного відродження
- •41. Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”
- •42. Свобода слова і влада в Україні
- •43. Принципи журналістики.
- •44. Закон України «Про і-цію».
- •45. Журналістика в системі соціальних інститутів
- •46. Проблеми розуміння та реалізації свободи преси та журналістської діяльності.
- •47. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
- •48. Журналістика і соціальні інститути с-ва.
- •49. Право громадян на і-цію - найістотніша ознака демократії.
- •50. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.
- •51. Соціальні фактори, що впливають на розвиток змі.
- •52. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •53. Юридичні аспекти права на комунікацію.
- •54. Законодавча база преси.
- •55. Засоби масової інформації: демократія та захист прав людини
- •56. Система принципів сучасної журналістики.
- •57. Історичні закономірності виникнення і розвитку журналістики.
- •58. Журналістика інтерпретації та точна журналістика
- •59. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •60. Правові основи функціонування журналістики.
- •61. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •62. Функції обслуговування і розважання.
- •63. Визначення поняття “Засоби масової інформації”.
- •64. Сутність гуманістичної позиції журналістики.
- •65. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •66. Журналістика у системі економічних відносин с-ва
- •67. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.
- •68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •70. Природні здібності, знання і майстерність журналіста
- •71. Проблеми мас-медіа.
- •72. Поняття дієвості і ефективності журналістської діяльності.
- •73. Основні норми професійної етики журналіста.
- •74. Актуалізація на сучасному етапі розвитку с-ва, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.
- •75. Дієвість як результат безпосереднього організаційного впливу на різні соціальні інститути і посадових осіб
- •76. Характеристика основних видів інформаційної діяльності
- •77. Нові аспекти змісту і форми радіомовлення
- •78. Конкуренція в межах сучасної системи змі
- •79. Своєрідність літературної праці в журналістиці
- •80. Вплив економічної і політичної свободи на пресу
- •81. Телебачення в системі засобів масової інформації
- •82. Розважальна і спеціальна журналістика
- •2. Функція "сторожового собаки" (соц. Критики).
- •3. Ідеологічна функція журналістики.
- •4. Культурна (культуротвірна) функція журналістики.
- •5. Рекламна функція журналістики.
- •83. Журналістика сучасного періоду.
- •84. Основні види інформаційної діяльності.
- •85. Журналістика як галузь творчої діяльності.
- •86. Поняття “свободи преси” і “четверта влада” як відображення спеціального становища журналістики у суспільстві (сучасні світові концепції).
- •87. Функції журналістики.
- •88. Характеристика критеріїв цінності інформації.
- •89. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»
- •90. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України
23. Економічні аспекти права на комунікацію.
Комунікація — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.
Проте, в аспекті журналістики нас цікавить поняття «масова комунікація». - процес передачі інформації групі людей одночасно за допомогою спеціальних технічних засобів — мас-медіа. (ЗУ)
Фактично йдеться про те, що в Україні за останні роки для керівництва функціонуванням ЗМІ була створена альтернативна легально-конституційна система правил та норм, якої додержувалися посадові особи різних рангів.
Медіабізнес, як і будь-який інший бізнес в Україні, вимагає від його керівників особливої лояльності до влади. Це стосується повною мірою й іноземних інвесторів, яким доводиться працювати за нелегких умов нашого ринку.
Володіти загальнонаціональними ЗМІ, зокрема телекомпаніями, в Україні мають змогу лише бізнес-угруповання, наближені до державної влади. За таких обставин найважливішою умовою діяльності засобів масової інформації є лояльність до влади, Президента, що на практиці означало виконання прямих вказівок щодо змісту інформаційних матеріалів.
Залежність ЗМІ виявлялася у фактично монопольному контролі інформаційного простору нашої держави з боку фінансово-політичних груп. Під контролем олігархічних угруповань продовжують перебувати загальнонаціональні телеканали, значна частина регіональних телекомпаній та радіостанцій, друковані ЗМІ.
Крім цього, однією з форм здійснення політичної цензури через систему влади стало регулярне надсилання до місцевих керівників державних адміністрацій листів з вимогою аналізу змісту критичних зауважень у ЗМІ та відповідних висновків за результатами моніторингу місцевих ЗМІ, проведеного Адміністрацією Президента. У цих моніторингах відстежувалася кількість критичних матеріалів у регіональних ЗМІ щодо Президента, Адміністрації Президента, уряду, обласної державної адміністрації тощо. Вимоги з боку Адміністрації Президента до місцевих державних адміністрацій зробити відповідні висновки можна розцінювати як приклад стимулювання з боку цього органу до здійснення прямої цензури місцевими держадміністраціями щодо регіональної преси.
Таким чином, можна стверджувати, що тиск на ЗМІ став однією з найбільш поширених форм політичної цензури. Найактивнішим суб'єктом здійснення такого тиску стала державна та місцева виконавча влада, податкова адміністрація, правоохоронні органи.
Серйозною проблемою щодо функціонування засобів масової інформації в Україні стала також і надмірна зарегульованість бізнес-діяльності в Україні, створена для полегшення контролю влади за суб'єктами господарювання і зокрема ЗМІ.
В Україні існує фактична безкарність чиновників за незаконне обмеження прав ЗМІ. Жодного з державних службовців не було звільнено з роботи за створення перешкод діяльності журналістів. Це дозволяє говорити про санкціоноване створення перешкод щодо функціонування окремих ЗМІ з боку владних структур. Так, в Україні були зафіксовані численні випадки безпідставного (без вироку суду) вилучення чи затримки тиражів друкованих ЗМІ, здійснювалися безпідставні скасування угод щодо оренди приміщень засобами масової інформації з метою позбавлення останніх можливостей функціонування.
Як вже зазначалося, одним із найпоширеніших методів економічного тиску на ЗМІ стало подання позовів до суду на відшкодування завданої моральної шкоди чи шкоди діловій репутації на невиправдано великі суми. Відомі факти, коли після задоволення низки позовів, ЗМІ змушені були припинити свою діяльність через фінансову неспроможність. Прецедент був створений судовим процесом проти газети "Всеукраинские ведомости". Видання змушене було припинити свою діяльність після позову на необґрунтовано величезну суму. Слід зазначити, що такі методи боротьби із журналістами та медіа найчастіше застосовуються під час виборчої кампанії та відразу після неї.
Крім цього, у межах українського інформаційного простору створюються нерівні умови конкуренції за рахунок підтримки з боку органів влади окремих засобів масової інформації. Це стосується пільгового оподаткування, державного фінансування тощо. Все це створює для окремих ЗМІ кращі умови в конкурентній боротьбі, краще становище політичних та фінансових груп і окремих осіб, що лобіюють інтереси цих видань. Всі ці недемократичні тенденції негативно позначаються на нормальному цивілізованому розвитку ринкової економіки в Україні, інформаційного простору тощо.