- •1.Тенденції розвитку вітчизняної журналістики
- •2.Функція артикуляції, соціалізації…
- •3. Специфічні риси та умови журналістської діяльності див. Питання 79
- •4. Суспільство і соц. Інформація
- •5. Журналістика думки, власного погляду. Нова журналістика
- •6.Критерії ефективності
- •7. Організація діяльності друкованих змі стаття 6 зу «Про друковані змі»
- •8. Радіожурналістика у системі змі зу «Про телебачення і радіомовлення» дод. До питання 77
- •9. Професійна якість журналіста
- •10. Свобода преси у контексті історичного розвитку журналістики
- •11. Деклараційна, педагогічна і адвокатська журналістика.
- •12. Поняття інформації.
- •13. Сучасні тенденції розвитку вітчизняної преси.
- •14. Права та обов'язки журналістів відповідно до Закону України “ Про пресу ”.
- •15. Закон України "Про і-цію".
- •16. Результативність журналістської діяльності.
- •17. Форма власності у сфері журналістської діяльності.
- •18. Журналістика як система засобів масової інформації.
- •19. Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.
- •20. Гуманізм як принцип журналістської діяльності.
- •21. Виникнення і становлення української журналістики.
- •22. Основні положення Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) України».
- •23. Економічні аспекти права на комунікацію.
- •24. Джерела формування української журналістики.
- •25. Cоціальна відповідальність і професійна компетентність журналіста.
- •26. Галузі, види, джерела інформації та режим доступу до неї.
- •27. Тенденції сучасних змі (монополізація, інтернаціоналізація, уніфікація, комерціалізація).
- •28. Дієвість і ефективність як різні типи результативності діяльності журналістики. Див. Питання 75
- •29. Етичні принципи засобів масової інформації.
- •30. Зміст поняття «журналістика».
- •31. Європейська конвенція з прав людини (1950).
- •32. Етика як система моральних і творчих принципів журналістської діяльності.
- •33. Функції кореляції та реклами.
- •34. Специфічні особливості різних змі.
- •35. Роль тексту у підвищенні ефективності змі
- •36. Взаємодія політики, преси та влади на сучасному етапі див. Питання 80
- •37. Форми власності в сфері журналістської діяльності
- •38. Журналістика в системі сучасних інститутів
- •39. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій
- •40. Преса і проблеми національного відродження
- •41. Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) України”
- •42. Свобода слова і влада в Україні
- •43. Принципи журналістики.
- •44. Закон України «Про і-цію».
- •45. Журналістика в системі соціальних інститутів
- •46. Проблеми розуміння та реалізації свободи преси та журналістської діяльності.
- •47. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
- •48. Журналістика і соціальні інститути с-ва.
- •49. Право громадян на і-цію - найістотніша ознака демократії.
- •50. Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.
- •51. Соціальні фактори, що впливають на розвиток змі.
- •52. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.
- •53. Юридичні аспекти права на комунікацію.
- •54. Законодавча база преси.
- •55. Засоби масової інформації: демократія та захист прав людини
- •56. Система принципів сучасної журналістики.
- •57. Історичні закономірності виникнення і розвитку журналістики.
- •58. Журналістика інтерпретації та точна журналістика
- •59. Міжнародні кодекси професійної етики журналістів.
- •60. Правові основи функціонування журналістики.
- •61. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.
- •62. Функції обслуговування і розважання.
- •63. Визначення поняття “Засоби масової інформації”.
- •64. Сутність гуманістичної позиції журналістики.
- •65. Основні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації»
- •66. Журналістика у системі економічних відносин с-ва
- •67. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.
- •68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.
- •69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.
- •70. Природні здібності, знання і майстерність журналіста
- •71. Проблеми мас-медіа.
- •72. Поняття дієвості і ефективності журналістської діяльності.
- •73. Основні норми професійної етики журналіста.
- •74. Актуалізація на сучасному етапі розвитку с-ва, принципів гуманізму, народності, правдивості журналістики.
- •75. Дієвість як результат безпосереднього організаційного впливу на різні соціальні інститути і посадових осіб
- •76. Характеристика основних видів інформаційної діяльності
- •77. Нові аспекти змісту і форми радіомовлення
- •78. Конкуренція в межах сучасної системи змі
- •79. Своєрідність літературної праці в журналістиці
- •80. Вплив економічної і політичної свободи на пресу
- •81. Телебачення в системі засобів масової інформації
- •82. Розважальна і спеціальна журналістика
- •2. Функція "сторожового собаки" (соц. Критики).
- •3. Ідеологічна функція журналістики.
- •4. Культурна (культуротвірна) функція журналістики.
- •5. Рекламна функція журналістики.
- •83. Журналістика сучасного періоду.
- •84. Основні види інформаційної діяльності.
- •85. Журналістика як галузь творчої діяльності.
- •86. Поняття “свободи преси” і “четверта влада” як відображення спеціального становища журналістики у суспільстві (сучасні світові концепції).
- •87. Функції журналістики.
- •88. Характеристика критеріїв цінності інформації.
- •89. Закон України «Про телебачення і радіомовлення»
- •90. Права та свободи журналістів в контексті Конституції України
47. Початок інформаційних обмінів у людському суспільстві. Усні і писемні форми інформації.
Інформаційний обмін – це процес руху інформації з метою розподілу та споживання даних, які виробляються суспільством.
Первинні форми збору, поширення інформації та її коментування дослідники пов’язують з історією Давнього Єгипту. У Луврській колекції папірусів знайдено документ, датований 1750 р. до н. е. (епоха фараона Тутмоса III), в якому міністр Размара коментує кілька статей офіційного органу єгипетського уряду. Тобто можливе існування рукописного єгипетського Палацового журналу. Усі пражурналістські явища за формою можна розподілити на усні, знакові і письмові. До усних відносимо діяльність гомеродромів, ораторство, спілкування в людних місцях. З давніх часів представники державної влади розсилали з наказами та повідомленнями гінців: глашатаїв, дяків, герольдів. Це й був головний інститут некоментованого інформування в античному світі. Головним інститутом впливу та переконання, обміну думок, а також головним каналом масової комунікації античності було ораторство. Воно, як стрижень, пронизує всю античну цивілізацію від її витоків до самого руйнування. Явищем, що межує між усною та знаковою пражурналістикою, є театральна вистава – одна з найважливіших форм масової комунікації та управління соціальними процесами у стародавній полісній Греції. Давньогрецький театр був масовим явищем: його могли відвідувати одночасно приблизно 20 тис. людей, знаходячись там цілий день. Головними письмовими КМК античності були різноманітні об’яви, надписи на п’єдесталах епонімів, стінах і т.д. та римські прагазети “Acta senatus” та “Acta diurna”. Приватне інформування також виконувало функції комунікації, але все ж таки не масової.
Стосовно до історіографії, в усній культурі функцію комунікації виконували лише ті тексти, що читалися вголос, наприклад, тексти логографів (VІІ–VІ ст. до н.е.), які тяжіли, з одного боку, до документалізму, а з іншого – до цікавості. Логоси дали поштовх для розвитку історіографії і письмової публіцистики.
48. Журналістика і соціальні інститути с-ва.
ЗМІ розглядаються як соціальний інститут, який має специфічні функції. В узагальненому вигляді визначення йому дала Європейська асоціація видавців газет. У спільній декларації вони відзначили, що преса, радіо й телебачення як суспільний інститут:
- виконує унікальну культурну, політичну й соціальну роль;
- додає особливий внесок в інтелектуальне й економічне життя у тих сферах, де вона розповсюджується, діючи як перший постачальник інформації, новин, думок, розваг і реклами;
- виконує життєво важливу функцію захисника демократії й свободи як охоронець спільноти, якій вона служить, виступаючи стримуючим елементом проти зловживань владних структур, урядів, сусідів, обох сторін виробництва, профспілок та інших організацій.
Це загальні засади функціонування ЗМІ в демократичному суспільстві, що разом з тим дають їм змогу повноцінно виконувати такі прикладні функції журналістики як: інформаційно-пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативно-естетичну, психологічної регуляції та ін. Крім того українські ЗМІ нині активно опановують нові методи співпраці з різними гілками влади в державі.
Журналістика – один з соціальних інститутів. Це означає, що вона так чи інакше пов’язана з громадськими, урядовими, партійними чи суспільними інститутами. Через ЗМІ створюються образи решти соціальних інститутів – журналістика стає організуючим центром підтримки тих сил, від імені яких вона виступає.
Таким чином журналістика перетворюються на “четверту владу”. Кожна із чотирьох влад силою свого авторитету та в межах закріплених за нею повноважень прагне підтримувати той баланс різних інтересів, які не лише забезпечують життєдіяльність цієї спільноти, але і примножують її сили.