52. Сучасні теорії свободи преси та журналістської діяльності.

Головним змістом ідейно-теоретичних концепцій журналістки є свобода слова. Свобода слова (свобода преси) – це ступінь контролю держави / влади над змістом та розповсюдженням масової інформації; ступінь відповідальності журналістів (письменників, публіцистів) перед державою / владою та суспільством за розповсюджувану і-цію Перша ідейно теоретична концепція журналістики – повна свобода преси – була сформована видатним публіцистом Джоном Мільтоном у XVII столітті.

4 концепції свободи преси:

- Американська: ЗМІ ні від кого не залежать, згідно 1-й поправці, ні Уряд, ні Конгрес не мають права впливати на ЗМІ.

- Англійська концепція: близька до американської, але в The Bill of Rights кажуть, що Парламент має право впливати на ЗМІ, і ЗМІ повинні підкорятися рішенням Парламенту. Крім того, Парламент призначає комісії, які контролюють діяльність ЗМІ.

- Французька концепція: ЗМІ підкоряються Конституції (прийнята в 1881); і Уряд, і Парламент мають право впливати на ЗМІ.

- Німецька концепція: ЗМІ підкоряються федеральним законам.

авторитарна теорія;

лібертаріанська теорія;

теорія соц. відповідальності преси;

радянська комуністична теорія.

Авторитарна система журналістики сформувалася у XVI-XVII ст. В її основі лежить філософія про абсолютну владу монарха. Головна мета авторитарної системи журналістики – підтримувати й проводити політику державної влади. Контроль за діяльністю преси в цій системі здійснюється через урядові патенти й ліцензії, що дозволяють пресову діяльність, а також завдяки цензурі. В пресі цієї системи заборонена критика політичного управління й провідних державних діячів. Авторитарна система журналістики використовує пресу у якості інструменту впровадження державної політики.

Лібертаріанська система журналістики оформилася у Великій Британії та США. Основною метою преси цієї системи є інформування, розважання, однак найсуттєвіше – відкривати правду та контролювати дії урду. Зосереджена преса головним чином у руках приватних осіб. Основна відмінність лібертаріанської системи журналістики від інших полягає в тому, що преса тут є інструментом контролю над урядом.

В філософії діяльності медіа лібертаріанської системи журналістики ми можемо спостерігати одне протиріччя, яке виражається в протиставленні таких постулатів:

По-перше, свобода суджень та думок має підпорядковуватися певним обмеженням, оскільки може призвести до порушень прав особистості.

По-друге, будь які обмеження несумісні з лібертаріанською концепцією свободи особистості в її самовираженні.

Реалізація цього протиріччя позначається практичним застосуванням кількох обмежень, які склалися історично:

Захист честі та гідності всіх членів с-ва шляхом заборони дифамації. Публічні особистості (політики, державні та громадські діячі) захищаються законом як особистості, однак, як посадові особи – повністю відкриті публічній критиці.

Заборона на розповсюдження компрометуючих матеріалів, що стосуються захисту моралі.

Право держави на захист та відповідь на матеріали, які дискредитують або підривають довіру до неї. Так, наприклад, у британському загальному праві передбачалася відповідальність за засудження дій уряду.

Журналістика соц. відповідальності. Ця концепція зароджується у США в середині ХХ століття. Діяльність мас-медіа в цьому випадку контролюється думкою громадськості, діями споживачів та професійною етикою журналістів. Пресі заборонено надмірно втручатися в приватне життя та життєво важливі суспільні інтереси. Засоби масової інформації беруть на себе обов’язки по соц. відповідальності, це є обов’язковою умовою функціонування медіа в системі журналістики соц. відповідальності.

Соціалістична система журналістики. склалася в Радянському Союзі на початку ХХ століття, виникає система соц. журналістики на ґрунті марксистсько-ленінської ідеології – ідеї „диктатури пролетаріату”. Провідна мета преси цієї системи – бути пропагандистсько-агітаційним та організаційним провідником партійної ідеології.