39. Поняття інформації як складової частини суспільних обов’язків і взаємодій

Універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО).

Обов’язки журналіста: Журналіст зобов'язаний: (Закон про пресу)

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об'єктивну і достовірну і-цію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають і-цію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків.

1. Основними принципами інформаційних відносин є:

гарантованість права на і-цію;

відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

достовірність і повнота інформації;

свобода вираження поглядів і переконань;

правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

40. Преса і проблеми національного відродження

Одне з головних завдань преси у нац. відродженні – консолідація аудиторії навколо національного питання. Газетно-публіцистичне мовлення в контексті вимог демократизації та оновлення с-ва сприяє становленню нових національних, соціальних і професійних орієнтирів журналістів.

У період національного відродження на шпальтах газет і часописів усе частіше з’являється термін “українська національна ідея”. Однак у ці слова кожен вкладає свій зміст. Тому перед ЗМІ постало питання збирати усе, що стосується української національної ідеї, відстоювати її, сприяти науковцям щодо структурування цього поняття в теорії. Ця ідея мала поєднати всі верстви с-ва, усі складові суспільної свідомості.

Преса розглядала національну українську ідею в таких аспектах:

- преса справедливо стверджувала, що важливою складовою української національної ідеї є ідея державної незалежності;

- іншою складовою укр. нац. ідеї розглядається ідея самодостатньої людської особистості. Саме ця ідея неодноразово виявляла себе в історії.

Тому через ЗМІ серед читачів, слухачів, глядачів активно почали поширюватися найрізноманітніші знання в галузі українознавства – від вивчення української мови до освоєння й опрацювання складних проблем української історії, відродження славних традицій українського народу.

Теорією і практикою підтверджено, що дієвість виступів ЗМІ в умовах національного відродження залежить від:

Ø рівня аналізу фактів і явищ, знання назрілих проблем, конструктивного підходу і залучення громадськості до їх вирішення;

Ø глибини і свіжості думок, що їх висловлюють;

Ø обсягу і характеру інформації, яку щоденно несуть масовій аудиторії газети і журнали, радіо і телебачення;

Ø своєчасності, оперативності і постійності її передачі;

Ø яскравості показу і розкриття суспільно-політичних процесів.

Проблеми: 1. Глобалізація - з'являються глобальні ЗМІ, концентровані горизонтально і вертикально. Це призводить до створення масового інформаційного продукту, експансії англійської мови. Споживання масове, стандартизоване (масова культура), споживач стає пасивним. 2. Розбіжність уявлень про світ у журналістів і аудиторії.Часто Жур-т не знає, що цікаво його аудиторії. Це веде до відриву від тих, для кого працюють ЗМІ. 3.Обмеженість кількості рекламодавців в регіонах, що зменшує прибутки ЗМІ. 4. Залежність від владних структур і що домінують на даній території промислово-фінансових груп. 5.Велика кількість замовних матеріалів, змішування реклами та PR. 6. Підрив фінансової бази ЗМІ в умовах галопуючої інфляції на початку 90-х. 7. Зниження насиченості друкованими виданнями на душу населення. 8. Падіння тиражів у порівнянні з радянським періодом. 9. «Жовта» преса. 10. Інформаційні війни. 11. Журналісти вважають, що вони безпомильні. 12. Культивація уявних цінностей. 13. Занадто великий потік інформації, який не дає можливості проаналізувати ситуацію. 14. Комерціалізація ЗМІ. 15. Втрата довіри до ЗМІ.