33. Функції кореляції та реклами.

Вісім класичних функцій ЗМІ визначив Р. Блюм. Серед них – функції кореляції та реклами.

Функція кореляції – налагодження взаємодії між редакцією будь-якого засобу масової інформації та його аудиторією у процесі погодження різних думок, точок зору.

Корелювати: пояснювати, інтерпретувати і коментувати зміст подій та новин; забезпечувати підтримку існуючої влади і норм; соціалізувати; координувати різні форми діяльності, домагатися консенсусу, встановлювати пріоритетність і сигналізувати про відносний статус.

Функціонально ЗМІ найбільш пристосовані для реалізації потреби у рекламі, вони найбільш зручні для забезпечення регулярного зв'язку між виробником і споживачем.

Функції реклами у ЗМІ:

• інформаційна (поширювати в масовому масштабі і-цію про товар або послугу, їх характер і місця продажу, виділяти товар певної фірми);

• економічна (стимулювати поширення товарів);

• естетична (виховувати смак споживачів, рекламуючи кращі зразки упаковки, створюючи витончені товарні знаки та логотипи за законами графічного мистецтва, рекламні відеокліпи та радиоролики, побудовані з урахуванням законів пропорції, симетрії, рівноваги, ритму і т.д.);

• просвітницька (пояснювати призначення кращих товарів або послуг, пропагувати найбільш передове, нове);

• соц. (сприяти комунікаційним зв'язкам у суспільстві, формувати суспільну свідомість, сприяти поліпшенню якості життя, підвищення її стандартів, розвитку виробництва, незалежності преси).

Функції реклами:

1) Економічна – реклама стимулює збут товару і сприяє зростанню прибутку, прискоренню процесу купівлі-продажу;

2) Освітня (інформаційна) функція – реклама виступає як засіб навчання: споживач не тільки дізнається про товари і послуги, але і відкриває для себе способи вдосконалення життя;

3) Комунікативна – за допомогою опитувань і анкет, аналізу ринкових процесів і внутрішньофірмових досліджень підтримується зворотний зв'язок фірми (підприємства) з ринком і споживачем;

4) Контролююча – контролює процеси формування переваг груп споживачів щодо різних товарів;

5) Управління попитом (маркетингова) – використовуючи можливості спрямованого впливу на споживача, реклама не тільки формує попит, а й керує ним за допомогою зменшення або збільшення обсягу рекламної інформації та складання графіків її подачі;

6) Громадська (соц.) – за допомогою реклами передається повідомлення, адресоване безлічі осіб, які пропагує яке-небудь позитивне явище, подія, заклик, нагадує про ювілейну дату в житті с-ва, попереджає про негативні наслідки певних подій і т.д.

7) Стимулююча функція – нагадування, спонукання до покупки, встановлення контактів;

8) Психологічна функція – вплив на емоційні і розумові процеси, на формування та розвиток потреб, на почуття самооцінки, престижу, погляди й уподобання споживачів, їх устремління.

34. Специфічні особливості різних змі.

У сучасній журналістиці як системі органів масової інформації головне місце займають преса, радіомовлення і телебачення. З появою електронної журналістики дехто прогнозував занепад друкованої. Але цього не сталося. Виявилося, що кожна з підсистем виконує в системі журналістики свою, пов'язану з її специфікою функцію, обслуговує цілком визначені суспільні потреби в інформації. Радіомовлення вважається найбільш всюдисущим, найбільш проникним засобом масової інформації; телебачення має найсильніший вплив на людське сприйняття, переносить людину на місце події, домагається ефекту її присутності в самому її епіцентрі; преса запишається найбільш аналітичною, роз'яснюючою формою масової інформації.

Серед журналістів існує приказка: радіо впродовж цілого дня інформує громадян про те, що в цю хвилину відбувається у світі; телебачення увечері показує їм, як це сталося; а газети наступного ранку пояснюють причини цих подій. А відтак вести мову про те, що в ближчому майбутньому телебачення нібито витіснить газети і журнали, безпідставно. Швидше за все, існуюча нині система масової інформації закріпиться надовго, а кожен з її елементів буде й надалі виконувати притаманну йому місію в системі журналістики.

Журналіст мусить шукати адекватну для своїх здібностей галузь у системі засобів масової інформації. При цьому слід врахувати ще й таке. Матеріали для преси створюються журналістом індивідуально, матеріали для радіо, а особливо для телебачення — наслідок колективної праці. Телебачення і радіомовлення — для тих, хто хоче відбутися, преса — для тих, хто хоче відбутися й залишитися.

Визначальні особливості преси, радіожурналістики, телебачення, електронних видань:

Газета - періодичне видання, що оперативно реагує на події життя. Конститутивні ознаки газети: періодичність виходу, універсальність змісту, актуальність повідомлень, гласність у подачі новин. Типи газет, за Гагеманом: газета думок, інформаційна газета, газета як засіб прибутку. Типологія сучасних газет. Аналітичність, послідовність, систематичність, "уречевлені" (закарбовані на папері) словесні знаки і зображення як атрибутивні ознаки преси тощо.

Радіо - спосіб бездротової передачі на відстань і приймання звуків та інших сигналів за допомогою електромагнітних хвиль, а також галузь науки, яка вивчає цей зв’язок.

Радіомовлення - засіб масової комунікації, що через радіоканали передає необмеженій кількості слухачів мовленнєві, музичні, драматичні та інші передачі з метою інформативно-емоційного впливу.

Оперативність, доступність та виразність - атрибутивні ознаки радіо. Специфіка радіовпливу: монополія звуку, всеохоплюваність, диференційованість передач, часова обмеженість як недолік тощо.

Виражальні мовленнєві засоби радіо: темп голосу, сила звуку, висота тону, тембр голосу, інтонація.

Телебачення - процес передачі на відстані й прийому на екран зображень рухомих та нерухомих об’єктів за допомогою технічних засобів електро- чи радіозв’язку.

Базові принципи телебачення: серійність, оперативність, сітка телемовлення, трансляційність повідомлень, континуальність, дискретність.

Специфіка телекомунікацій: екранність, наочність, симультанність, використання всіх каналів передачі інформації, масовість, синтетичність, безпосередність, камерність, неперервність.

Виражальні засоби телебачення: текстові, звукові, зображувальні, екранні, комп'ютерні.

Інтернет - самокерована спільнота, яка являє собою комп’ютерну мережу, що складається з менших мереж. Новий тип журналізму.

Електронні медіа - не лише електронні варіанти друкованих видань, програм радіомовлення та телебачення, а й віртуальні газети, журнали, програми радіомовлення й телебачення, які існують тільки в мережі Інтернет ("Українська правда", "Форум", "Оглядач").

Електронна газета - комп'ютерна суміш тексту, графіки, кольорових фотографій, звуку та відео. Основні риси комп'ютерних газет: позитивні – глобальний доступ до матеріалів, інтерактивність, інфоцентричність, виключна оперативність, гнучкість, персональна орієнтованість, економність тощо; негативні – наголошення на "автентичності" замість дотримання коректності відображення подій, нехтування усталеними правилами журналістики, гіперболізована суб'єктивність точки зору замість об'єктивного висвітлення подій.

Телетекст і телематика - результат синтезу телебачення і преси, телебачення і комп'ютера.

Інфраструктура журналістики - система життєзабезпечення журналістики як соціального інституту: інформаційні агентства та служби обміну інформацією, прес-центри і служби ПР, рекламні агентства, система роботи з кадрами, технічні засоби для виробництва інформації, організаційно-керувальна інфраструктура.

Специфіка праці журналіста полягає у тому, що вона носить публічний характер. Здавалося б, оцінка матеріалу читачем, глядачем повинна мати для журналіста універсальне значення.

Умовою успішного збору інформації є здатність відчувати настрій співрозмовника і швидко реагувати на зміни в ньому, уміння наполегливо і в той же час тактовно розвивати ледь помітну тему розмови, направити його в потрібне русло.

Провідні якості журналіста – це комунікабельність, інтелект, спостережливість, ерудиція, грамотність, наполегливість, оперативність, порядність, широкий кругозір, хороша пам’ять, допитливість, професійна етика та легке опанування новими навичками та знаннями.

Важливим є професійний обов'язок журналіста, вироблене співтовариством журналістів уявлення про зобов'язання перед суспільством, які журналісти сумлінно беруть на себе, виходячи з місця та ролі своєї професії в житті. Зміст професійного обов'язку сучасного журналіста описано в «Міжнародних принципах журналістської етики», прийнятих на IV консультаційній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій, що проходила в 1984 році в Парижі і в Празі. Цей документ говорить: «Найперше завдання журналіста – гарантувати людям отримання правдивої та достовірної інформації за допомогою чесного відображення об'єктивної реальності».