- •1. Необхідність та сутність грошей.
- •2. Функції грошей
- •3. Історичний розвиток форм вартості та грошей.
- •4. Форми грошей та їх еволюція.
- •5. Основні теорії грошей.
- •6. Роль грошей в системі суспільного відтворення.
- •7. Суть та структура грошового ринку.
- •8. Попит на гроші та механізм його реалізації.
- •9. Пропозиція грошей та механізм її формування.
- •10. Сутність та структура грошового обороту.
- •11. Готівковий грошовий оборот.
- •12. Безготівковий грошовий оборот.
- •13.Суть, види та структура грошових потоків.
- •14. Швидкість обігу грошей та фактори що їх визначають
- •15.Закони грошового обігу
- •16 Грошова маса та грошова база
- •17.Грошова емісія. Її види
- •18Грошовий мультиплікатор
- •19Суть та принципи організації грошових систем
- •20. Основні елементи грошової системи та їх характеристика
- •21. Основні типи грошових систем й еволюція їх розвитку
- •22. Становлення та розвиток грошової системи України
- •23.Обєктивна обумовленість, суть і соціально-економічні наслідки інфляції
- •24. Види інфляцій
- •25. Суть, класифікація та основні моделі грошових реформ
- •26. Суть та види цінних паперів
- •27. Курс цінних паперів, фактори що на нього впливають
- •28. Суть і структура ринку цінних паперів
- •29. Учасники ринку цінних паперів
- •30. Фондова біржа та її роль у ринковій економіці
- •31. Функції, принципи організації та управління фондовою біржею.
- •32. Операції на фондовій біржі та їх класифікація.
- •34. Теорія кредиту
- •35. Принципи та методи кредитування
- •36. Забезпечення кредиту
- •37. Кредитний договір
- •38. Основні параметри функціонування комерційного кредиту.
- •33. Сутність, функції та межі кредиту.
- •39. Споживчий кредит
- •40. Державний кредит.
- •41. Основні форми функціонування міжнародного кредиту.
- •42. Банківський кредит і механізм банківського кредитування.
- •43. Сутність та види позичково процента.
- •44. Рівень позичкового проценту та основні фактори, що на нього впливають.
- •45. Державне регулювання позичкового проценту.
- •46. Суть, принципи побудови та основні етапи розвитку кредитної системи.
- •47. Структура кредитної системи.
- •48. Особливості розвитку кредитної системи в Україні.
- •49. Структура банківської системи.
- •50. Центральні банки, їх призначення та функції.
- •51. Історичні аспекти організації центральних банків.
- •52. Суть та основні типи грошово-кредитної політики центральних банків.
- •53. Методи та інструменти грошово-кредитної політики центрального банку.
- •54. Нбу, його завдання, функції та основні напрямки діяльності.
- •55. Суть і функції комерційних банків.
- •56. Особливості організаційної структури комерційного банку.
- •57. Класифікація комерційних банків.
- •59. Сутність та види банківських операцій.
- •60. Пасивні операції комерційних банків.
- •61. Банківські ресурси: структура та особливості формування.
- •62.Активні операції комерційних банків.
- •63. Кредитні та інвестиційні операції комерційних банків.
- •64.Комісійно-посередницькі банківські операції.
- •65. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів.
- •66. Основи організації безготівкових розрахунків.
- •67. Класифікація безготівкових розрахунків.
- •68. Розрахунки платіжними дорученнями та платіжними вимогами дорученнями.
- •69. Розрахунки чеками.
- •70. Розрахунки акредитивами.
- •71. Розрахунки векселями.
- •72. Форми безготівкових міжнародних розрахунків.
- •73. Лізинг, його види.
- •74. Факторингові операції.
- •75. Сутність та функції спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
- •76. Суть, форми організації та основні операції страхових компаній.
- •77. Особливості функціонування пенсійних фондів.
- •78. Особливості діяльності інвестиційних компаній.
- •79. Основні напрямки діяльності кредитних спілок та ломбардів.
- •80. Міжбанківські об’єднання. Їх роль і значення у функціонуванні кредитних систем.
- •81. Сутність та основні елементи національної валютної системи.
- •82. Етапи розвитку світової валютної системи.
- •83. Конвертованість валюти, її види.
- •84. Валютний курс, його функції та основні модифікації.
- •85. Сутність та структура валютного ринку.
- •86. Валюти і операції та їх види.
- •87. Валютні ризики та методи валютного страхування.
- •88. Баланси міжнародних розрахунків та їх основні види.
- •89. Суть та структура платіжного балансу.
- •90. Міжнародні банківські установи, їх функції та завдання.
75. Сутність та функції спеціалізованих кредитно-фінансових установ.
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (СКФІ) складають ту частину парабанківських установ, які обслуговують певні групи клієнтів, що вважаються ризиковими для комерційних банків. Зокрема, споживачів кредитних ресурсів із сфер сільського господарства, будівництва, малого підприємництва та ін. Особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів становлять поштово-ощадні банки, які традиційно акумулюють дрібні заощадження і здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування населення, надають кредитні послуги іншим кредитно-фінансовим установам і державі.
Небанківські установи не тільки орієнтуються на задоволення потреб певних типів клієнтів. Вони нерідко надають кредитно-фінансові послуги на пільгових засадах, а свою фінансову діяльність здійснюють, не випускаючи власних боргових зобов´язань. Основним видом їхніх цінних паперів стали власні акції. Тому всі ризики зміни вартості активів і пасивів на фінансовому ринку небанківські установи розподіляють серед своїх акціонерів.
Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути в переважній більшості країн посідають важливе місце у їх кредитних системах, спеціалізуються на виконанні кількох операцій або обслуговуванні обмеженого кола клієнтів, а в останні десятиліття навіть починають діяти як серйозні конкуренти комерційних банків на ринку фінансових послуг. Найважливішою їх ознакою є вузька спеціалізація, обслуговування тих секторів ринку позичкових капіталів, де потрібні спеціальні знання й особливі технічні прийоми, які з різних причин (наприклад, низька рентабельність чи законодавча заборона) не обслуговуються комерційними банками. Як окрема ланка кредитної системи спеціалізовані кредитно-фінансові інститути почали формуватися в XX ст. Вже в першій половині XX ст. значних обсягів набули операції страхових компаній, а далі акумулюванням грошових доходів, капіталів і заощаджень населення, підприємств і держави поступово почали займатися кредитні спілки та пенсійні фонди. Розгорнули діяльність інші заощаджувально-кредитні інститути.
Загалом, до складу сучасної парабанківської системи входять чисельні спеціалізовані кредитно-фінансові інститути і поштово-ощадні установи типу: інвестиційних компаній і фондів, лізингових компаній, факторингових компаній, брокерських і дилерських фірм, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбардні установи, кредитні товариства й асоціації, трастові компанії тощо.
Провідними спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами в сучасних кредитних системах стали страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди, позичково-ощадні асоціації, будівельні товариства (Великобританія), доброчинні фонди та ін. Основними напрямками їх діяльності стали:
а) акумулювання заощаджень населення шляхом їх залучення на вклади, випуск акцій, облігацій, продаж страхових полісів;
б) кредитування певних сфер економіки та видів господарської діяльності і потреб певних груп населення;
в) надання довготермінових іпотечних кредитів;
г) організація пенсійного та соціального забезпечення населення;
д) здійснення операцій кредитної взаємодопомоги.
Здатність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів акумулювати значні обсяги коштів на тривалі строки зробила їх привабливими і для державних органів. В багатьох країнах вони були створені законодавчими актами з метою фінансування інвестицій у провідні галузі економіки, стимулювання споживчого попиту, фінансування програм розвитку порівняно відсталих регіонів тощо. Більше того, держава не лише брала участь у їх заснуванні, а й надавала їм пільги та гарантії і навіть бюджетні субсидії на розвиток інфраструктури і розширення операцій.
Загалом, спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові заклади потрібно розглядати як третю складову частину досконалої кредитно-фінансової системи країни, яка нині набуває значного впливу на економіку і споживання. Зростання масштабів її кредитно-фінансової діяльності та асортименту послуг означає не лише суттєве обмеження операцій банків щодо мобілізацій ресурсів, а головне - усуває монопольне становище комерційних банків на ринку позичкових капіталів.
От чому між комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими закладами точиться гостра конкурентна боротьба за залучення грошових коштів та у сфері кредитних операцій. При цьому конкуренція носить неціновий характер.
Нецінова конкуренція - конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між СКФІ, що виконують неоднакові операції, за якими не можна порівняти ціни (страхові тарифи, страхування з інвестуванням у цінні папери).
Приміром, у банках використовується процентна ставка за вкладами і наданими кредитами, а у страховій компанії діє страховий тариф, який визначає розмір страхової премії та страхового відшкодування. У інвестиційних компаніях діє курсова різниця між акціями, що випускаються, і придбаними ними акціями.
Про неспівмірні операції і ціни на них свідчить діяльність інших кредитно-фінансових інститутів. Між ними також точиться неспівставна конкурентна боротьба за залучення грошових коштів і у кредитних операціях. Наявність співставності і цінової конкуренції між операціями кредитно-фінансових інститутів можливі лише за умов інвестування в однорідні, однакові за своєю природою операції. Зокрема, такими є ставки іпотечного і споживацького кредитів.
Внаслідок взаємодії та конкуренції за певні сектори ринку позичкових капіталів в країнах з розвиненою економікою діє закономірність: чим вищим є рівень розвитку грошово-кредитної системи, тим масштабніших розмірів на ринку фінансових послуг набуває діяльність страхування, довірчого управління, застави, інших видів акумулювання тимчасово вільних коштів для їх прибуткового вкладання як кредитних ресурсів спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів.