17. Класифікація причин виробничого травматизму

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму на такі основні групи:

Організаційні причини

• відсутн. або неякісне проведення навчань з питань ОП;

• порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів;

• невиконання заходів щодо ОП;

• порушення правил експлуатації обладнання;

• порушення норм і правил ремонту устаткування;

• недостатній технічний нагляд за небезп. роботами;

• використання устаткування не за призначенням;

• незадовільна організація праці.

Технічні причини

• неполадки виробничого устаткування;

• недосконалість технологічних процесів;

• конструктивні недоліки устаткування;

• брак засобів індивідуального захисту.

Санітарно-гігієнічні причини

• підвищений вміст у повітрі шкідливих речовин;

• недостатнє чи нераціональне освітлення;

• підвищення рівня шуму, вібрації;

• незадовільні метеорологічні умови;

• наявність випромінювань вище від допустимих значень;

• порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини

• помилкові дії внаслідок утоми працівників через надмірну важкість і напруженість роботи;

• монотонність праці;

• хворобливий стан працівника;

• необережність;

• невідповідність психофізіологічних даних працівника виконуваній роботі.

Економічні причини

• нерегулярна виплата зарплати;

• низький заробіток;

• неритмічність роботи;

• прагнення до виконання понаднормової роботи;

• робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

18. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я

Підприємство або роботодавець несе матеріальну відповідальність за ушкодження здоров’я працівника, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного та психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Роботодавець звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведено, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною шкоди.

Доказом вини роботодавця можуть бути:

• акт про НВ на виробництві або акт про профзахворювання;

• медичний висновок про профзахворювання;

• вирок або рішення суду, постанова прокурора;

• рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;

• рішення органів соціального страхування про тимчасову непрацездатність;

• висновок службових органів, котрі здійснюють контроль і нагляд за ОП;

• покази свідків та інші докази.

Відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому, складається з:

• виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим працездатності;

• виплати одноразової допомоги потерпілому в установленому порядку;

• компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

За потерпілим, тимчасово переведеним за його згодою на легшу роботу, зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК).

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Такими особами є:

• діти, які не досягли 18 років, вихованці, учні;

• жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років;

• інваліди на час інвалідності;

• один із батьків або дружина (чоловік) померлого.

Розміри відшкодування шкоди на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначається на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

Розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду визначається МСЕК і не може бути менше:

• трьох мінімальних заробітних плат – на спец. медичний;

• двох мінімальних зар. плат – на звичайний догляд;

• однієї мінімальної зар. плати – на побутовий догляд.

Потерпілому періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам 1-ї групи щорічно, безкоштовно надається путівка для санаторно-курортного лікування відповідно до медичного висновку.

Потерпілому компенсуються витрати на проїзд до місця лікування і назад. У разі необхідності супроводу потерпілого, особі, котра його супроводжує, компенсується проїзд туди і назад, а також оплачуються добові і компенсуються витрати на житло відповідно до законодавства про службові відрядження.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров’я.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після його смерті.

Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої в кожному конкретному випадку встановлюється на підставі домовленості сторін; рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від будь-яких виплат.