13. Державний нагляд за станом оп

Відповідно до ст. 38 ЗУ “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про ОП здійснюють:

• Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

• Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

• Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МНС;

• Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

У складі Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду створено територіальні управління та підпорядковані їм інспекції, що діють за галузевим принципом або видами нагляду.

Посадові особи органів державного нагляду за ОП (інспектори) мають право:

• безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від роботодавця необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

• надсилати керівникам підприємств і їх посадовим особам, керівникам місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;

• зупиняти експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОП, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

• притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ОП;

• надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності.

14. Відомчий і громадський контроль за станом оп

Громадський контроль відповідно до ст. 41 ЗУ “Про охорону праці” здійснюють:

• трудові колективи через обраних ними уповноважених;

• професійні спілки – в особі своїх виборних органів і представників:

• Федерація профспілок України;

• обласні об’єднання профспілок;

• місцеві комітети профспілок;

• цеховий комітет профспілки;

• громадський (суспільний) інспектор з ОП.

Відомчий контроль здійснюють:

• міністерства цієї галузі;

• головне управління;

• трести;

• власники виробництв;

• спеціаліст з питань ОП (інженер з ТБ);

• начальники цехів;

• майстри;

Керівники виробництв здійснюють контроль за станом ОП і ТБ один раз у місяць через своїх заступників, або спеціалістом з питань ОП.

Начальник цеху або його заступник – 2 рази в місяць.

Майстри – щоденно перед початком роботи.

15. Планування і фінансування заходів з оп

Обґрунтоване планування не може бути успішним без прогнозування як важливого елемента передпланової роботи. Прогнозування дозволяє складати цільові програми з ОП за окремими напрямами роботи (боротьба з травматизмом, зниження рівня захворювання, поліпшення мікроклімату в приміщенні, боротьба з шумом тощо). Такі цільові програми стають основою складання планів роботи з ОП.

Планування робіт з ОП є одним із методів управління ОП на виробництві і включає такі напрямки: прогнозування безпеки праці; розробка перспективних, поточних і оперативних планів з покращання умов праці.

Прогнози можуть бути: короткострокові (1–2р); середньострокові (≤5р); довгострокові ( >5 р).

Прогнозування показників параметрів ОП може бути:

Пошукове прогнозування враховує існуючу ситуацію і визначає стан її у майбутньому (математична екстраполяція).

Нормативне прогнозування здійснюється від нормативно оціненого наступного стану показників ОП до дій у теперішній час (анкетування спеціалістів). Планування роботи з ОП поділяється на:

Перспективне планування – основою є п’ятирічний комплексний план умов ОП і санітарно-оздоровчих заходів, який розроблений ДержнаглядОП і профспілками.

Поточне планування робіт з ОП здійснюється з врахуванням п’ятирічного комплексного плану і розробляється на один рік.

Оперативне планування – це заходи з безпеки праці, які складаються керівниками підрозділів на один місяць або квартал з метою покращанням умов ОП по виявлених недоліках, а також вживання заходів по усуненню причин виробничого травматизму.

Відповідно до статті 19 Закону України про ОП фінансування заходів з ОП здійснюються роботодавцем. Працівник не несе жодних витрат на заходи щодо ОП. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.